Рішення № 71188827, 10.07.2017, Оболонський районний суд міста Києва

10.07.2017 Справа № 756/2018/17

Унікальний номер 756/2018/17

Провадження № 2-з/756/40/17

У Х В А Л А

10 липня2017 року

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Луценко О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договір купівлі-продажу, визнання об'єкта спільною сумісною власністю,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договір купівлі-продажу, визнання об'єкта спільною сумісною власністю.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року відкрито провадження у справі.

02 лютого 2017року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту ( заборону на відчуження) на майно, що зареєстроване на ім'я ОСОБА_3, а саме автомобіль RANGE ROVER EVOQUE д.н.з. НОМЕР_1 і вказане забезпечення позову необхідне з метою забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» зазначив, що «розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам» (пункт 4).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 152 ЦПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Представник позивача стверджував, що ОСОБА_2 є дружиною позивача, а автомобіль на лежить їм на праві спільної сумісної власності.

Суд констатує, автомобіль RANGE ROVER EVOQUE д.н.з. НОМЕР_1, на який просить накласти арешт представник позивача, зареєстрований на ОСОБА_3, таким чином даний автомобіль на момент подачі позову вже був реалізований іншій особі.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, що автомобіль RANGE ROVER EVOQUE д.н.з. НОМЕР_1, є спільною сумісною власністю подружжя.

Разом з тим, зі змісту заяви такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договір купівлі-продажу, визнання об'єкта спільною сумісною власністю - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Луценко