Постанова № 71188159, 22.12.2017, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4732/17

Провадження № 2-а/727/231/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 рокуШевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови в здійсненні перерахунку та зобовязання здійснити перерахунок грошового утримання,-

Встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови в здійсненні перерахунку та зобовязання здійснити перерахунок грошового утримання посилаючись на те, що вона з жовтня 2016 року є суддею у відставці відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів» і їй відповідачем нараховано та виплачується довічне грошове утримання без врахування отриманої в 2016 році матеріальної допомоги на оздоровлення.

02.12.2016 року вона звернулась із заявою до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання і знову просила врахувати виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення, додавши довідку про заробітну плату, в якій зазначено суму отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення в 2016 році. Однак, довічне грошове утримання було перераховано їй з 01.01.2017 року без врахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Листом відповідача від 20.12.2016 року № 15538/16 їй було відмовлено у звязку з тим, що допомога на оздоровлення відповідно до ст. 133 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI не входить до складу суддівської винагороди.

Вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її конституційне право на перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання її як судді у відставці.

А тому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання її як судді у відставці із врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та зобовязати Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити їй перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання з 06.10.2016 року та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн.

На адресу суду надійшли письмові заперечення, в яких Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області просить в позові відмовити.

В судове засідання позивач не зявилась, належним чином повідомлялась про час та день розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, в своїй заяві до суду просив розглянути справу у його відсутність, позов не визнає.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не обґрунтований та не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що 22.09.2016 постановою Верховної Ради України № 1600-VІІІ позивач була звільнена з посади судді Шевченківського районного суду м. Чернівці у відставку. (а.с.6-8);

Позивач являється суддею у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і їй відповідачем нараховано та виплачується довічне грошове утримання без врахування отриманої в 2016 році матеріальної допомоги на оздоровлення.

02.12.2016 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання, якою просила врахувати виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення, додавши довідку про заробітну плату, в якій зазначено суму отриманої матеріальної допомоги на оздоровлення в 2016 році.

Відповідачем довічне грошове утримання було перераховано позивачу з 01.01.2017без врахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення та відмовлено в проведенні такого перерахунку у зв'язку з тим, що допомога на оздоровлення відповідно до ст.133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 № 245З-VI не входить до складу суддівської винагороди, про що надано відповідь від 20.12.2016 року № 15538/16. Свою відмову відповідач мотивував тим, що матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 не враховується в суддівську винагороду, а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні.(а.с.9-10);

Згідно ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII) судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Разом з тим, визначений Законом № 2862-ХІІ порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів було змінено у зв'язку із набранням чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VІ).

Згідно ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ, чинній до 01.10.2011, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011 внесено зміни до частини 3 статті 138 Закону № 2453-VІ згідно яких, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013, зокрема, частину третю статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону № 3668-VI, визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Згідно ст. 152 Конституції України - нормативно-правові акти, які визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 03.06.2013, втратила чинність ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ статті 138, в редакції до внесення змін Законом № 3668-VI, якою було передбачено виплатущомісячного довічного грошового утриманняз якого було сплачено страхові внески.

02.06.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який згідно з пунктом 1 його розділу "Прикінцеві та перехідні положення" набрав чинності з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016№1401-VIII (крім пунктів 39 та 48 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону) - тобто 30.09.2016.

Пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (в редакції чинній на час призначення позивачу довічного грошового утримання), після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

Згідно ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII).

Таким чином, законодавством, чинним станом на час призначення щомісячногогрошового утримання позивачу такі начасзверненнядо пенсійногофондуз відповідною заявою проздійсненняперерахунку, було передбачено чіткийперелікскладових, що входятьвобчислення суддівської винагороди тавідповіднощомісячногодовічного грошового утриманнясудді.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, не входить до складу суддівської винагороди, тому й неповинна братись до уваги при обчисленні щомісячногогрошового утримання суддів у відставці.

В обґрунтування наявності підстав для включення до матеріальної допомоги на оздоровлення до складу суддівської винагороди з якого обраховується розмір щомісячного довічного грошового утримання позивач посилалась на норми Законів України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, суд вважає вказані посилання на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" безпідставними, адже зазначені норми регулюють порядок обрахування заробітної плати для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в той час як позивачу призначено довічне грошове утримання згідно норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що Управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області правомірно відмовило позивачу у врахуванні матеріальної допомоги на оздоровлення при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання. В звязку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і в їх задоволенні належить відмовити.

Оскільки в задоволенні адміністративних позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст. 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки і понесені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.6, 19,22 Конституції України, ст.ст.5 - 7, 9, 77, 90, 139, 194, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

Постановив :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови в здійсненні перерахунку та зобовязання здійснити перерахунок грошового утримання відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя :