Ухвала суду № 71187889, 21.11.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5381/15-к

Провадження №: 1-кп/752/41/17

У Х В А Л А

21.11.2017 року м. Київ

Колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Рудика І.В.,

суддів - Дідика М.В., Бойко О.В.,

в ході судового розгляду кримінального провадження № 42014100010009374 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

при секретарі - Трегубовій А.В.,

потерпілій - ОСОБА_2,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Галюка І.В.,

захисника - Яворського В.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

встановила:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

В ході судового розгляду на обговорення винесено питання щодо доцільності продовження, зміни або скасування запобіжного заходу обраного обвинуваченому, відповідно до приписів ст. 331 КПК України, до спливу продовженого.

Прокурор відмітив на необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи це тим, що на цей час наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілих та експертів або вчинити інший злочин. Потерпіла підтримала позицію прокурора.

Захисник заперечив стосовно продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, вважає, що дії обвинуваченого отримали невірну правову кваліфікацію, оскільки у обвинуваченого ОСОБА_1 не було умислу на вбивство, його дії можуть бути кваліфіковані за ст. 118, або ст. 119 КК України. крім того зібрані прокурором докази є недопустимими. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на хворобу матері та наявність на утриманні малолітньої дитини. Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

При визначенні питання доцільності продовження, зміни або скасування обраного запобіжного заходу обвинуваченому, колегія суддів бере до уваги, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, обставини вчинення злочину, який відносяться до категорії особливо тяжких, підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні йому запобіжного заходу та його продовженні, а тому, колегія суддів вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без зміни, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України. На даній стадії процесу колегією суддів встановлено, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого злочину, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.

Суд бере до уваги та враховує доводи захисника, щодо можливої невірної правової кваліфікації дій обвинуваченого, але оцінку діям обвинуваченого та її правової кваліфікації може надати за результатами судового розгляду в цілому. Крім того на даний час обвинувачений не надав суду свідчень, щодо обставин вчинення інкримінованого йому злочину.

Також при цьому суд враховує, що запобіжний захід має на меті, зокрема, попередження спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Зважаючи на те що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Так, у даному випадку кримінальне правопорушення яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1 є особливо тяжким злочином, об'єктом якого є життя людини. На думку колегії суддів конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Продовжуючи тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, колегія суддів вважає таку міру виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії»).

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання захисника, про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та те, що спливає двомісячний строк з дня продовження дії існуючого запобіжного заходу, та немає реальної можливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, та відсутності будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 продовжити дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 20.01.2018 року, включно.

Керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів -

постановила:

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу - відмовити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді тримання під вартою продовжити до 20.01.2018 р. включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити в СІЗО.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Судді: __ __ __

Рудик І.В. Дідик М.В. Бойко О.В.