Ухвала суду № 71187782, 22.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2108/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 43 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретар Овчаренко І.С.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради про забезпечення службовим житлом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника Черкаської міської ради, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

04 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради про забезпечення службовим житлом.

Свої позовні вимоги мотивував тими обставинами, що Указом Президента України від 25 вересня 2016 року його призначено на посаду судді Соснівського районного суду м. Черкаси.

Згідно із наказом голови Соснівського районного суду м. Черкаси № 34-о від 29 вересня 2016 року його визнано таким, що приступив до виконання обов'язків судді цього суду з 03 жовтня 2016 року.

Місце проживання ОСОБА_3 з 19 листопада 2013 року зареєстровано у м. Києві, тому, після призначення на посаду судді, він разом із членами своєї сім'ї (у складі дружини та двох малолітніх дітей - дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2) у середині жовтня 2016 року переїхав до м. Черкаси, де після прийняття присяги 16 грудня 2016 року, приступив до виконання своїх професійних обов'язків на благо жителів місцевої територіальної громади. Не маючи фінансової можливості придбати у м. Черкаси житло у власність, він із сім'єю змушений тимчасово проживати у своїх знайомих, користуючись їх гостинністю.

Позивач вказав, що відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законодавець не передбачив будь-яких строків для забезпечення органами місцевого самоврядування судді службовим житлом після призначення останнього на посаду судді, тому це означає обов'язок органу місцевого самоврядування негайно забезпечити такого суддю службовим житлом.

Оскільки після призначення його на посаду він реально потребував і досі потребує поліпшення житлових умов, то керуючись цією статтею Закону, 15 листопада 2016 року він звернувся до Черкаської міської ради із письмовою заявою невідкладно забезпечити його та членів його сімї службовим житлом у м. Черкаси, яке б відповідало всім нормам чинного законодавства України.

15 грудня 2016 року ОСОБА_3 надано письмову відповідь за підписом заступника міського голови з питань виконавчих органів Черкаської міської ради ОСОБА_6, відповідно до якої, вільні квартири у фонді службового житла в м. Черкаси відсутні, а також проінформовано, що до Програми соціально-економічного і культурного розвитку м. Черкаси на 2017 рік буде внесена пропозиція на придбання житла для надання його в подальшому суддям, як службового.

Така відповідь на думку позивача не відповідає вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», свідчить про бездіяльність Черкаської міської ради щодо забезпечення його службовим житлом персонально та порушує його житлові права, які гарантовано ст. 138 вищевказаного Закону.

Не свідчить про виконання Черкаської міською радою свого обов'язку із забезпечення його службовим житлом і формальне відображення в Програмі соціально-економічного розвитку м. Черкаси на майбутні роки закладення органом місцевого самоврядування якихось примарних коштів на придбання однієї квартири для суддів у м. Черкаси.

Реальним виконанням цього обов'язку буде тільки негайне надання йому службової квартири у м. Черкаси на склад сім'ї із чотирьох осіб, яка б відповідала всім вимогам житлового законодавства України.

Таким чином, вважає, що обов'язок надати судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пересуньку Я.В. благоустроєне службове житло у м. Черкаси - покладається виключно на орган місцевого самоврядування, яким є Черкаська міська рада.

Позивач із сім'єю забезпечений житлом у м. Києві за місцем реєстрації (АДРЕСА_1), але розташування його житла настільки віддалене від місця роботи, що за змістом п. 8 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 він автоматично вважається особою, яка потребує поліпшення житлових умов та має право на негайне забезпечення службовим житлом у м. Черкаси Черкаською міською радою.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 Положення, службові жилі приміщення надаються у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті, визначеному в установленому порядку. Службове жиле приміщення може бути надано з перевищенням указаного вище максимального розміру, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру), або у випадках, вказаних в абзаці першому пункту 11 цього Положення. В окремих випадках за наявності крайньої виробничої необхідності і відсутності відповідного службового жилого приміщення, як тимчасовий захід, за згодою працівника, йому може бути надано службове жиле приміщення, що не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 10 і абзацом першим пункту 11 цього Положення, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті (але не нижче від рівня, встановленого для прийняття громадян на квартирний облік), із збереженням права на одержання службового жилого приміщення, що відповідає вказаним вимогам і розміру. Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті), вказаних у пункті 9 цього Положення.

Оскільки до складу його сім'ї входить чотири особи - він, дружина та двоє малолітніх дітей однієї статі, то він має право на забезпечення як мінімум двокімнатною службовою квартирою, жилою площею не менше 54,60 кв.м. (13,65x4).

Просив суд зобов'язати Черкаську міську раду на час здійснення ним повноважень судді Соснівського районного суду м. Черкаси надати йому на склад сімї (4 особи) придатне для проживання службове житло у місті Черкаси, у вигляді двокімнатної службової квартири жилою площею не менше 54,60 кв.м., яка відповідає всім вимогам житлового законодавства України та придатна для проживання у ній та вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2017 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд подання, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 25 вересня 2016 року ОСОБА_3 призначено на посаду судді Соснівського районного суду м. Черкаси (а.с. 11).

Згідно наказу голови Соснівського районного суду м. Черкаси № 34-0 від 29 вересня 2016 року (а.с. 12) позивача визнано таким, що приступив до виконання обовязків судді Соснівського районного суду м. Черкаси з 03 жовтня 2016 року.

Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 1-6) ОСОБА_3 в обгрунтування її вимог зазначив, що його місце проживання з 19 листопада 2013 року зареєстровано у місті Києві, тому після призначення на посаду судді він із членами своєї сімї (у складі дружини та двох малолітніх дітей дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_5, 25 лютого 2016 р.н.) в середині жовтня 2016 року переїхав до м. Черкаси, де після прийняття присяги приступив до виконання своїх професійних обовязків на благо жителів місцевої територіальної громади.

Оскільки після призначення його на посаду він реально перебував і на даний час потребує поліпшення житлових умов, тому керуючись ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», 15 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Черкаської міської ради із письмовою заявою (а.с. 18) невідкладно забезпечити його та членів сімї службовим житлом у м. Черкаси.

Згідно відповіді № 14980-01-10 від 15 грудня 2016 року (а.с. 19) за підписом заступника міського голови з питань виконавчих органів Черкаської ради ОСОБА_6, вільні квартири у фонді службового житла у м. Черкаси відсутні, а також проінформовано, що до Програми соціально-економічного і культурного розвитку м. Черкаси на 2017 рік буде внесена пропозиція на придбання житла для надання його в подальшому суддям, як службового.

Позивач вважає, що така відповідь не відповідає вимогам ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та свідчить про бездіяльність Черкаської міської ради щодо забезпечення його службовим житлом персонально та порушує його житлові права, які гарантовано ст. 138 вищезазначеного Закону.

Вважає, що реальним виконанням Черкаською міською радою свого обовязку буде тільки негайне надання йому службової квартири у м. Черкаси на склад сімї із чотирьох осіб, яка б відповідала всім вимогам житлового законодавства України.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_3 просив зобовязати Черкаську міську раду надати йому на час виконання повноважень судді Соснівського районного суду м. Черкаси придатне для проживання службове житло у місті Черкаси.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 67-72), суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Постановою КМУ № 1097 від 01 грудня 2010 року «Про внесення змін до актів КМУ з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів КМУ» скасовано Постанову КМУ № 707 від 03 серпня 2005 року «Про затвердження Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів», якою був затверджений Порядок забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів. Тому, на час розгляду справи відсутній Порядок забезпечення житлом суддів.

В своєму рішенні суд зазначив, що глава 3 ЖК України «Користування службовими жилими приміщеннями», «Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР», яке затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, на які посилається позивач, встановлюють досить загальні правила надання службових жилих приміщень, тому враховуючи відсутність законодавчо закріпленого механізму реалізації права судді на забезпечення службовим житлом в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі (а.с. 77-82) ОСОБА_3 зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення, не врахував, що ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному КМУ.

Апелянт зазначає, що в вищевказаному Законі дійсно є посилання на те, що КМУ має бути розроблено порядок забезпечення суддів службовим житлом. Але за відсутності розробленого нового нормативно-правового акта, суд мав застосувати чинний на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовий акт, який регулює такі відносини. Це відповідає також і рішенню Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, в якому зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

ОСОБА_3 вказав, що на час виникнення спірних правовідносин (вересень 2016 року) чинними були і є статті 118, 119 ЖК Української РСР, постанова Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові житлові приміщення» та затверджене нею Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.

Відповідно до п. 56 Переліку, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові житлові приміщення» службові жилі приміщення може бути надано судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, які потребують поліпшення житлових умов.

Таким чином, із змісту вищевказаної постанови Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 вбачається, що суддя місцевого суду має право на забезпечення службовим житлом згідно Переліку, і таке право повинно реалізовуватись відповідно до Положення про надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, яке затверджено цією постановою.

Крім того, Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР є чинним на сьогодні і ніким не скасовувалось.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення районного суду, обгрунтованість доводів апеляційної скарги, пояснень, наданих сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 43 ЖК Української PCP громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Статтею 46 ЖК Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою.

Ч. 1 ст. 46 ЖК Української PCP передбачено надання жилого приміщення поза чергою інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Згідно з ч. 2 ст. 46 ЖК Української РСР поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус і статус суддів» після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному КМУ.

Для осіб, обраних на виборну посаду, коли це повязано з переїздом в іншу місцевість, чинним законодавством не встановлено строк, у який вони повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами з таким самим статусом, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Отже, оскільки ст. 46 ЖК Української РСР не встановлено строк та переважне право на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків для суддів, призначених на роботу в іншу місцевість, то ОСОБА_3 повинен бути забезпечений житлом в порядку черги після того, як будуть забезпечені житлом особи, які перебувають у списку осіб, що мають право на позачергове одержання житла раніше нього, що відповідатиме положенням статті 43 ЖК Української РСР.

Враховуючи що глава 3 ЖК України «Користування службовими жилими приміщеннями», «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», яке затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37, встановлюють досить загальні правила надання службових жилих приміщень, а також відсутність законодавчо закріпленого механізму реалізації права судді на забезпечення службовим житлом, а тому висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 є правильним.

Крім того, висновок районного суду узгоджується і з правовою позицією, висловленою ВСУ під час розгляду справи № 6-390цс15 від 03 червня 2015 року, згідно якої за загальним правилом, викладеним у статті 43 Житлового кодексу Української РСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Це правило поширюється і на осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, в тому числі і судді, призначені на роботу в іншу місцевість та у звязку з цим включені виконкомом місцевої ради в окремий список осіб, які мають право на позачергове отримання житла.

Перелік категорій осіб, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями позачерговиків міститься в абзаці 2 частини першої статті 46 Житлового кодексу Української РСР і судді до них не віднесені.

Також, судом апеляційної інстанції при ухваленні свого висновку враховується, що в матеріалах справи жодних доказів того, що відповідач порушив, не визнав або оспорив право позивача на службове житло. Порушення права позивача на отримання службового житла не було, оскільки констатація факту перебування позивача на квартирному обліку та незабезпечення останнього службовим житлом без з'ясування та обґрунтування зумовлюючих обставин не є свідченням того, що відповідачем порушено житлові права позивача в супереч вимогам ст. 48 Конституції України.

Крім того, в суді апеляційної інстанції, на запит суду, представником Черкаської міської ради надано довідку, якою підтверджено ту обставину, що станом на момент розгляду справи у фонді службових квартир вільні приміщення відсутні.

Правильним є і висновок суду в частині стягнення судових витрат, оскільки відповідає встановленим вимогам ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначено правову природу спірних правовідносин, позивачем надано обгрунтовані та підтверджуючі докази в обгрунтування своїх позовних вимог, а тому висновок районного суду є правильним і скасуванню не підлягає.

Крім того, колегією суддів під час рогляду справи в суді апеляційної інстанції було вивчено та надано належну оцінку доводам апеляційної скарги, враховано подані сторонами доводи в підтвердження та заперечення вимог апеляційної скарги і визнано, що підстав, які б давали право для зміни чи скасування рішення суду апелянтом та його представником не наведено.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради про забезпечення службовим житлом залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -