Ухвала суду № 71187769, 21.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2387/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І.

ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 вересня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 2304/0908/55-036, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти у розмірі 20 000 доларів США на строк до 25 червня 2018 року, право вимоги за вказаним договором з 2012 року належить ПАТ «Дельта Банк».

В забезпечення виконання умов договору кредиту банк 25 вересня 2008 року уклав договір іпотеки з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позивач постійно та сумлінно виконував умови договору та вносив платежі на погашення кредиту. У звязку з нестабільною економічною ситуацією в країні, значним підвищенням курсу долара США та скрутним фінансовим положенням з 2015 року платежі вносились постійно, але не в повному обсязі та несвоєчасно, у звязку з чим по даному кредитному договору виникла заборгованість. Позивач неодноразово звертався до банку з приводу реструктуризації заборгованості, відстрочення платежів та інше, проте банк на жодні умови не погоджується. У вересні 2015 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте у задоволенні позову йому було відмовлено.

При підготовці до захисту своїх прав у суді позивач дізнався про численні, на його думку, порушення своїх прав.

Так в порушення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» йому, як позичальнику, не надано в письмовій формі інформації щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту (в процентному та грошовому виразі); у порушення п.3.2. Правил надання банками інформації споживачу кредитний договір не містить графіка платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача за кожним платіжним періодом; позичальнику не зрозуміло яким чином та за яким принципом банком зараховуються внесені кошти на погашення процентів за користування кредитом та його тіла; кредитний договір не містить п.5.12, про який вказано у п.п.1.1, також в договорі відсутній п.3.1; ВАТ «Сведбанк» не повідомив позивача про передачу прав за договором про надання споживчого кредиту; банком в односторонньому порядку підвищено процентну ставку з 12,5 % річних до 13,5 % річних.

Тому при укладенні оспорюваного кредитного договору, позивач вважає, що він був введений в оману, умови договору є несправедливими, а тому такий договір є недійсним і як наслідок недійсним є іпотечний договір, який укладений з метою забезпечення основного зобовязання.

З цих підстав позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір №2304/0908/55-036 від 25 вересня 2008 року.

Визнати недійсним іпотечний договір №2304/0908/55-036-Z- 1 від 25 вересня 2008 року.

Зобовязати приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9 виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку( реєстраційний номер 79715113 в Державному реєстрі іпотек) за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ «Сведбанк»( правонаступником якого є ПАТ «Дельта банк») № 2304/0908/55-036- Z-1 від 25 вересня 2008 року, а саме нерухоме майно: двокімнатна квартира, площею 50,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ№651740.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на неповне зясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує на те, що суд не врахував відсутність у кредитному договорі детального опису сукупної вартості кредиту та графіка погашення кредиту, що, на думку апелянта, свідчить про введення його, як споживача, банком в оману; відповідачем не доведено правомірність зміни відсоткової ставки по договору; суд не врахував несправедливість умов кредитного договору.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач, підписуючи кредитний договір засвідчив надання йому банком інформації щодо сукупної вартості кредиту, у тексті договору також визначено порядок нарахування процентів річних та комісій, а також розмір щомісячних платежів та порядок їх сплати. При цьому підвищення відсоткової ставки річних відбулось відповідно до п. 1.3 кредитного договору, в якому вказано, що розмір визначеної процентної ставки може змінюватись без укладання додаткового правочину до цього договору у випадку і у порядку встановленому п.6.1 та п.8.4 цього договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 вересня 2008 року між позивачем, як позичальником, та ВАТ «Сведбанк», як кредитодавцем, укладено кредитний договір №2304/0908/55-036 «Споживчий кредит під заставу житлової нерухомості», згідно розділу 1 якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20000 доларів США під 12,5% річних на строк до 25 червня 2018 року включно.( а.с.5-9)

У забезпечення виконання позичальником його зобовязань за кредитним договором 25 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та позивачем, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, було укладено іпотечний договір №2304/0908/55-036-Z-1 за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2 ( а.с.10-11).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги, зокрема за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_5

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обовязкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Про те, що умови укладеного кредитного договору відповідають вище зазначеним нормам права свідчать самі умови договору.

Так відповідно до пункту 11.1. кредитного договору позивач підтвердив, що, укладаючи цей договір, він усвідомлює, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами, на яких ВАТ «Сведбанк» здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, не повязані з підприємницькою діяльністю, (у тому числі з умовами типових кредитних договорів Банку), та загальною сукупною вартістю всіх витрат, повязаних з отриманням кредиту в ВАТ «Сведбанк», та свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому договорі. Укладаючи цей договір, позичальник свідчить, що під час укладення та виконання цього договору позичальник не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди та збігу важких обставин.

Згідно з п. 11.13 кредитного договору ОСОБА_5 підтвердив, що перед укладенням кредитного договору банк надав йому в письмовій формі всю інформацію про умови кредитування. Також при укладення кредитного договору йому була надана вся необхідна інформація, передбачена «Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, в повному обсязі.

Вказані обставини підтверджують повне виконання банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 3.1.1 кредитного договору встановлено, що починаючи з 10 листопада 2008 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п. 3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів (далі - ануїтентні платежі) у сумі 296,55 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. До настання зазначеного терміну позичальник сплачує фактично нараховані відсотки за період користування кредитом не пізніше 10 числа наступного місяця, починаючи з дня, наступного за місяцем надання кредиту.

Така умова кредитного договору містить чітко визначений платіж, строки його сплати, тобто має всі ознаки та обставини які зазначаються в графіку.

Предметом доказування в даній справі є наявність підстав для визнання укладених договорів недійсними.

Такі обставини вказані позивачем як не повідомлення позивача про передачу прав за договором та одностороння зміна процентної ставки не тягнуть за собою такого юридичного наслідку як визнання договору недійсним.

Безпідставним також є посилання апелянта на Закон від 12 грудня 2008 року №661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» оскільки обставини які тягнуть за собою такий юридичний наслідок як визнання договору недійсним мають існувати на час його укладення ( в даній справі це 25 вересня 2008 року), а тому не можуть виникати в майбутньому.

Неточності в нумерації пунктів договору не змінюють його суть і не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

За таких обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 22 грудня 2017 року.

Судді