Ухвала суду № 71187753, 20.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2400/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

за участю секретаря

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08 листопада 2017 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, яким просила визнати неправомірними дії уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5 щодо блокування грошових коштів в сумі 137800,00 грн. та 2212,79 грн. на банківських рахунках, відкритих на імя позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», та зобовязати його надати ФГВФО на затвердження інформацію про вкладника ОСОБА_4 стосовно включення її до загального реєстру вкладників цього банку; стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки, а саме не отриману вигоду в розмірі 27% річних від суми заблокованих коштів, яка складає 37206,00 грн., та 5000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вказала на те, що працівники банку ввели її в оману та спонукали замість укладання договору банківського вкладу (депозиту) фактично укласти договір позики, за яким вона надала ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» позику в розмірі 135800,00 грн. Зазначені кошти разом з процентами за договором позики були повернуті на її особовий банківський рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський», але з невідомих причин під час процедури ліквідації банку операції з перерахування коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на її рахунок визнані нікчемними правочинами. В той же час, зазначені кошти обліковуються на її банківському рахунку. Отже позивач позбавлена можливості повернути свої кошти з банківського рахунку ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду. Крім того, внаслідок несвоєчасного повернення їй грошових коштів вона зазнала матеріальної шкоди у вигляді втраченої вигоди, тобто доходу який вона могла б отримати за умови передання своїх грошових коштів у користування іншій особі на тих самих умовах, на яких вони були надані ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». До того ж, внаслідок тривалих зволікань з виплатою їй грошових коштів з її банківського рахунку їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08.11.2017 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5 та зобовязання вчинити дії з включення ОСОБА_4 до реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» закрито з підстав того, що дані вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу з цього питання. В обґрунтування вказує на те, що даний спір є цивільно-правовим, що вбачається з правових висновків ВСУ від 09.11.2016 у справі №6-2309цс16, від 26.02.2016 у справі №21-4846а15, від 20.01.2016 у справі №6-2001цс15.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Вирішуючи закрити провадження у справі з посиланням на адміністративну підсудність спору, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, які складаються між зацікавленими особами та уповноваженою особою Фонду під час виведення неплатоспроможного банку з ринку є публічними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позовними вимогами стосовно яких судом першої інстанції закрито провадження є вимоги позивача до ФГВФО про визнання неправомірними дій уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо блокування грошових коштів в сумі 137800,00 грн. та 2212,79 грн. на банківських рахунках, відкритих на імя позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», та зобовязання надати ФГВФО на затвердження інформацію про вкладника ОСОБА_4 стосовно включення її до загального реєстру вкладників цього банку.

Судом встановлено, що 28.10.2014 позивачем укладено з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку на підставі якого на ім'я позивача в банку відкритий поточний рахунок №26200509075302 для зберігання грошей та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства /а.с.11/. Крім того, в цей же день на підставі заяви ОСОБА_4 на її ім'я відкритий картковий рахунок №26200509075301.

26.04.2016 між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір позики, за яким позивач передала ТОВ у позику грошові кошти в сумі 135800,00 грн. на умовах користування ними на строк не більше 181 дня із щомісячною сплатою процентів в розмірі 33,54% річних, що складає 27% річних після утримання з них податків /а.с.13/. Надання позивачем позики підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2016 /а.с.14/. 12.05.2016 до договору позики внесено зміни, відповідно до яких сума позика збільшилась до 137800,00 грн. /а.с.15/.

19.05.2016 по банківським рахункам на імя позивача здійснено операції з перерахування коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на користь ОСОБА_4: на рахунок 26200509075301 на суму 2212,79 грн. та 7,38 грн., на рахунок 26200509075302 на суму 137800,00 грн. та 5000,00 грн. Призначення платежів по таких операціях визначено як оплата процентів та повернення коштів по договорах /а.с.20/.

Крім того, на підставі рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» /а.с.16-18/, за яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 по 12.07.2018 та призначено відповідну уповноважену особу Фонду на ліквідацію цього банку.

З 01.09.2016 уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» є ОСОБА_5

Листом від 19.09.2016 відповідач повідомив позивача, що переказ коштів, здійснений 19.05.2016 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на користь ОСОБА_4, є нікчемним, а тому не створює ніяких правових наслідків /а.с.20/. Одночасно позивача повідомлено про те, що вона не включена до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування їх вкладів за рахунок ФГВФО /а.с.19/.

Після цього позивач неодноразово зверталась до ФГВФО з вимогою про включення її до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування своїх вкладів за рахунок коштів Фонду, але її вимоги залишились без виконання /а.с.21-22, 24-25, 26-28, 29, 32/.

Оскільки до теперішнього часу кошти, які надійшли на банківські рахунки на імя позивача, не повернуті їй та не відшкодовані за рахунок Фонду, то вона звернулась до суду з зазначеним позовом.

З урахуванням викладених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що між сторонами у справі наявний спір щодо порядку повернення вкладнику грошових коштів з його банківського рахунку під час ліквідації банку. В даному випадку спір виник через те, що під час дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» уповноважена особа Фонду не зарахувала банківські рахунки заявника до сформованого нею переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Питання про виведення неплатоспроможних банків з ринку у аспекті здійснення відшкодування особам за вкладами регламентується ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так відповідно до положень ч.1 ст.26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

При цьому, згідно ст. 2 цього ж закону вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

За правилами ч.ч.1-3 ст.27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку).

У даній справі фактично має місце спір про включення до реєстру вкладників (реєстру їх вимог) вимог позивача, заявлених до Фонду. При цьому сума вимог позивача є меншою ніж 200000,00 грн. в межах яких саме на Фонд та за його рахунок ст. ст. 19, 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладено обовязок відшкодувати вкладникам кошти, що заборгував їм неплатоспроможний банк. Слід врахувати, що кошти такого банку при виплаті вкладнику Фондом гарантованої державою суми не використовуються.

Отже правовідносини у цій справі стосуються здійснення Фондом процедурних, публічних функцій держави, що стосуються гарантованої державою суми банківського вкладу, яка відшкодовується незалежно від здійснення процедури ліквідації банку за рахунок наявних у державного органу (Фонду) коштів. У даному випадку у фізичних осіб виникають вимоги не до банку-боржника, який після прийняття рішення про його ліквідацію перестає самостійно брати участь у правовідносинах з контрагентами, а до держави в особі Фонду, що свідчить про публічний характер відповідного спору, який має вирішуватися адміністративним судом.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи у даній справі з посиланням на правові висновки ВСУ від 09.11.2016 у справі №6-2309цс16 та від 20.01.2016 у справі №6-2001цс15, оскільки предметом спору у вказаних справах були позовні вимоги про стягнення коштів за договором банківського вкладу, а не шляхом зобовязання включити вимоги позивача до загального реєстру вкладників неплатоспроможного банку, як у даній справі. У правовому висновку ВСУ від 26.02.2016 у справі №21-4846а15 ВСУ надав оцінку правовідносинам, які виникають на стадії ліквідації неплатоспроможного банку, однак у даній справі змістом позовних вимог є зобовязання Фонду включити вимоги позивача, заявлені до неплатоспроможного банку, до відповідного реєстру з тим, щоб одержати відшкодування коштів за рахунок Фонду, тобто у ході виконання останнім його зобовязань, у сумі, гарантованій державою, що є різними предметами спору.

Згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, у редакції чинній на момент постановлення оскарженої ухвали, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08.11.2017 про закриття провадження у справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду міста Черкаси від 08 листопада 2017 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня її проголошення.

Головуючий

Судді