Ухвала суду № 71187138, 21.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2366/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року

21 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Храпка В.Д.

при секретарі Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Садівничого товариства «Залісся» про визнання зборів представників товариства та їх рішень незаконними, скасування рішень, зобовязання скасування державної реєстрації змін до статуту СТ «Залісся»,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.03.2016 року позовні вимоги задоволені частково, а саме визнано незаконними збори представників садівничого товариства «Залісся», що відбувались 02.06.2013 року, 06.06.2013 року, 21.06.2014 року, 13.06.2015 року, а прийняті на них рішення, оформлені відповідними протоколами під №1, визнано недійсними та скасовано; визнано незаконними та скасовано рішення правління садівничого товариства «Залісся» 05.07.2014 року, 19.07.2014 року, 09.08.2014 року, 13.09.2014 року, 25.04.2015 року, 06.06.2015 року, 26.06.2015 року, 15.08.2015 року, 24.10.2015 року.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.03.2016 року позовна вимога про скасування відповідного запису № 10221050004000867 від 20.01.2014 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб а фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін внесених до Статуту садового товариства «Залісся», що здійснений згідно протоколу зборів представників товариства № 1 від 02.06.2013 року та 06.06.2013 року, а також запису № 10221050007000867 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін внесених до Статуту садового товариства «Залісся», що здійснений згідно протоколу зборів представників товариства №1 від 13.06.2015 року залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21.04.2016 року ухвала міськрайонного суду від 21.03.2016 року скасована, а справа в цій частині направлена для продовження розгляду.

11 серпня 2016 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області винесено додаткове рішення по справі, яким скасовано відповідний запис за № 10221050004000867 від 20.01.2014 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін внесених до Статуту садового товариства «Залісся», що здійснений згідно протоколу зборів представників товариства №1 від 02.06.2013 року та 06.06.2013 року, а також запису № 10221050007000867 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін внесених до Статуту садового товариства «Залісся», що здійснений згідно протоколу зборів представників товариства № 1 від 13.06.2015 року.

25 травня 2017 року позивач звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення, а саме просив суд стягнути із садового товариства «Залісся» на його користь витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 3200 грн., а також всю суму судового збору за розгляд заяви та подання апеляційної скарги.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.06.2017 року у задоволенні даної заяви відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31.08.2017 року ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.06.2017 року скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд.

Додатковим рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2017 року позовну вимогу задоволено частково.

Стягнуто з Садового товариства «Залісся» на користь ОСОБА_3 487, 20 грн. судових витрат.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість рішення суду просить його скасувати та ухвалити нове, яким заяву про ухвалення додаткового рішення повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позов ОСОБА_3 задоволено, тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 487, 20 грн. Проте в частині стягнення судових витрат здійснених позивачем під час апеляційного провадження, то суд вважає, що вони не відносяться до компетенції суду першої інстанції. Крім того, витрати на правову допомогу також не можуть бути задоволені, так як мають місце розбіжності в номерах кошторису по виконанню договору №21/ц/2015 та Договору №21/ц.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, при цьому керується наступним.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.03.2016 року позовні вимоги задоволені частково, а саме визнано незаконними збори представників садівничого товариства «Залісся», що відбувались 02.06.2013 року, 06.06.2013 року, 21.06.2014 року, 13.06.2015 року, а прийняті на них рішення, оформлені відповідними протоколами під №1, визнано недійсними та скасовано; визнано незаконними та скасовано рішення правління садівничого товариства «Залісся» 05.07.2014 року, 19.07.2014 року, 09.08.2014 року, 13.09.2014 року, 25.04.2015 року, 06.06.2015 року, 26.06.2015 року, 15.08.2015 року, 24.10.2015 року.

Додатковим рішенням Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 11 серпня 2016 року скасовано відповідний запис за № 10221050004000867 від 20.01.2014 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін внесених до Статуту садового товариства «Залісся», що здійснений згідно протоколу зборів представників товариства №1 від 02.06.2013 року та 06.06.2013 року, а також запису № 10221050007000867 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін внесених до Статуту садового товариства «Залісся», що здійснений згідно протоколу зборів представників товариства № 1 від 13.06.2015 року.

При ухваленні вказаних судових рішень, судом першої інстанції не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, у звязку з чим позивач 25.05.2017 року звернувся з відповідною заявою до суду.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, розподіл судових витрат.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної заяви, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив до негайного виконання рішення у випадках встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З норм статті 382 ЦПК України вбачається, що апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат лише в тому випадку, якщо приймає судове рішення по суті спору.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2016 року, судового рішення по суті не приймав, а справу в частині позовних вимог про скасування відповідних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію змін внесених до статуту Садівничого товариства «Залісся» направив до суду першої інстанції для продовження розгляду, а тому понесені судові витрати в апеляційній інстанції підлягали вирішенню під час ухвалення судового рішення по суті спору судом першої інстанції.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 сплатив за подання апеляційної скарги на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2016 року судовий збір в розмірі 275, 60 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.534317825.1 від 12.04.2016 року (т. 1 а.с. 160).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 судових витрат по оплаті витрат на правову допомогу адвоката, колегія враховує слідуюче.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2015 року між адвокатом ОСОБА_4 та позивачем по справі ОСОБА_3 був укладений договір про надання правової допомоги № 21/ц.

Згідно кошторису витрат № 21/ц/2015 на надані юридичні послуги адвоката згідно договору про надання правової допомоги № 21/ц/2015 від 30.06.2015 року сума, яка підлягає до сплати становить 3200 грн. (т. 1 а.с. 205).

Відповідно до квитанції № 124805 від 05 січня 2017 було сплачено 3200 грн. за юридичні послуги згідно кошторису №21/ц/2015 (т. 1 а.с. 205).

Надані позивачем документи у силу ст. 12, 81 ЦПК України, є належними доказами сплати ОСОБА_3 грошових коштів за правничу допомогу адвоката ОСОБА_4.

Посилання суду першої інстанції, що кошторис витрат на правову допомогу наданий позивачем по іншому договору про правову допомогу, оскільки маються розбіжності в номерах кошторису по виконанню договору №21/ц/2015 та Договору №21/ц, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Колегія суддів погоджується із розрахунком витрат адвоката із врахуванням затраченого адвокатом робочого часу для участі у судових засіданнях та участі у судових засіданнях із врахуванням вимог ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Враховуючи задоволення вимог позивача у силу ст. 141 ЦПК України, із відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу позивачем апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 275, 60 грн. та 3200 грн. за надання правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 270, 371, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Додаткове рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду .Черкаської області від 21 березня 2016 року в розмірі 275, 60 грн. та витрат за надання правничої допомоги в розмірі 3 200 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Садівничого товариства «Залісся» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 275, 60 грн. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3 200 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлений 22 грудня 2017 року.