Ухвала суду № 71186826, 14.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 616/722/17 Головуючий 1 інстанції Риков М.І.

Провадження № 22ц/790/6309/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилався на те, що 18 серпня 2005 року відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн. Зобовязання за договором кредиту належним чином не виконав. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2013 року з ОСОБА_1 стягнута була заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 51863,51 грн. Кредитний договір не є розірваним, тому зобовязання за кредитним договором не є припиненими, тоді як сплата відсотків здійснюється щомісячно. За період з 23 вересня 2012 року по 23 вересня 2015 року сума заборгованості по відсоткам складає 4897,09 грн.

У звязку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за договором кредиту від 18 серпня 2005 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 23 вересня 2012 року по 23 вересня 2015 року у розмірі 4 897 грн. 09 коп., а також судові витрати у розмірі 1218 грн.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили відмовити в задоволені позовних вимог, зазначали, що строк дії кредитного договорувід 18.08.2005 року закінчився десять років тому - 17 серпня 2007 року. 26 жовтня 2007 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області було прийнято рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог ЗАТ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту в розмірі 6987 грн., а також судові витрати в розмірі 99 грн. 87 коп. 13 грудня 2010 року відповідач власноручно написала заяву на імя директора Харківського ГРУ «ПриватБанк» про те, що виконала рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області в повному обсязі. Відповідач та її представник вказують на те, що позивачем пропущено строки за якими вони можуть звернутись до суду, а отже просили застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі; вказує, що датою 17 серпня 2007 року кредитним договором визначено кінцеву дату виконання позичальником дій щодо повернення кредиту за умов відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання відповідачем своїх грошових зобовязань за договором та припинення зобовязань в цілому. Вважає обґрунтованими вимоги про стягнення відсотків за користування кредиту у межах строків позовної давності.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 18 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №HAU4SE00000454, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 10000 грн зі сплатою 24% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 17 серпня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦПК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобовязання.

Зобовязання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1ст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань за кредитним договором станом на 16 серпня 2007 року за нею утворилась заборгованість в розмірі 6987,00грн, яка складається з 4352,35грн. заборгованість за кредитом; 1595,31грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 794,17грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 247,17грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 жовтня 2007 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №HAU4SE00000454 у розмірі 6987,00грн.

13 грудня 2010 року старшим державним виконавцем ВДВС Великобурлуцького РУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №HAU4SE00000454 у розмірі 6987,00грн. у звязку з повним виконання рішення суду.

У подальшому також було встановлено, що в 2013 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, яка виникла станом на 18 лютого 2013 року в розмірі 51869,51грн., яка складається з: 2355,39грн. заборгованість за кредитом; 17292,66грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 894,17грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 31327,29грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за кредитним договором.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 41869,51грн.; стягнуто з ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк» солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 10000 грн.

Ухвалою цього ж суду від 11 грудня 2015 року вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

При новому розгляді 22 березня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішенням, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2016 року, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення набрало законної сили і на теперішній час є чинним.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається з уточненої позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість за період з 23 вересня 2012 року по 23 вересня 2015 року.

У письмових запереченнях на позов ОСОБА_1 просила застосувати до даних правовідносин строк позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою повязано його початок.

За загальними правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (с.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Як було встановлено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2016 року останній платіж по кредитному договору було здійснено ОСОБА_1 24 жовтня 2007 року (т.ІІІ, а.с.12-15). Банк звернувся з цим позовом лише 23 вересня 2015 року (т.І, а.с.17), тобто з пропуском строку позовної давності.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з цим позовом до суду, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення яке ухвалено з дотриманням вимог закону, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються і не дають колегії суддів підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1, 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді