Ухвала суду № 71186207, 22.12.2017, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/4002/15-к

Провадження № 1-кп/628/34/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017року колегія суддів Купянського міськрайонного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Волчек О.О., суддів: Цендри Н.В., Литвинова А.В.,

за участю:

секретаря - Дюкової Г.Б.,

прокурора - Водолазького Б.М.,

захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Купянську кримінальне провадження № 12015220690000210 від 30.06.2015 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ст.113, ч.1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ст.113, ч.1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень - злочинів, а саме закінченого замаху на вчинення з метою ослаблення держави вибуху, спрямованого на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, а також незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 знаходиться під вартою з 12.08.2015, в ході судових засідань неодноразово скаржився на поганий стан здоровя, відповідно до висновку судово-медичної-експертизи № 69-КЕ/2017 від 03.04.2017 у нього діагностовано хронічні захворювання центральної нервової та серцево-судинної системи, а саме: дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст. (гіпертонічна) з лікворно-венозною гіпертензією, вираженими вестібуло-атактичним та астенічним синдромами, когнетивними і мнестичними порушеннями, частими вегето-судинними пароксизмами по змішаному типу, синкопальними станами. Гіпертонічна хвороба 2 стадія.

Посилаючись на рішення ЄСПЛ «Свершов проти України», відповідно до якого тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою, прокурор, враховуючи практику Європейського суду з прав людини зазначив, що доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, відповідно до якої з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, а кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу, тому просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_1 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_2 підтримали клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до такого.

Ухвалою від 07.12.2017 обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено на строк 60 днів, тобто до 4 лютого 2018року.

Відповідно до ст. 200 КПК України прокурор має право звернутися в порядку, передбаченомустаттею 184цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про зміну обраного у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого судом порушення, а також усунення підстави для надходження до суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в суді.

Відповідно до зазначених положень, колегія суддів при вирішенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт приймає до уваги, що ОСОБА_3 перебуває під вартою більше ніж два роки та три місяці, у звязку з чим враховує правову позицію Європейського суду з прав людини за ст. 5 Конвенції, яка є обов'язковою у справах щодо України, та викладена в рішенні по справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, відповідно до якої зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Суд зазначає, що обраний у відношенні ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувався 15 разів.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчинення злочинів, передбачених ст. 109-114, 258- 258-5, 260-261 КК України.

Тобто у розумінні національного законодавства відсутня альтернатива застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Однак колегія суддів, враховуючи вказану норму Закону, виходячи з розумності строків розгляду справи, захисту прав людини, закріплених в ОСОБА_5 України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що ч.5 ст. 176 КПК України вступає в протиріччя з нормами міжнародного права.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй.

ОСОБА_5 України є нормами прямої дії.

Статтею 9 ОСОБА_5 України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною 17 липня 1997 року і з цього часу є невід'ємною частиною національного Законодавства.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне і доцільне застосувати норми міжнародного права, які мають вищу юридичну силу, ніж Закони України, окрім ОСОБА_5 України.

Вказана позиція закріплена в національному законодавстві, а саме в ч. 2 ст. 1 КПК України, де передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень ОСОБА_5 України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, цього Кодексу та інших законів України.

Колегія суддів враховує і тяжкість інкримінованих ОСОБА_3 злочинів, однак відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

На підставі викладеного, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який має родину, постійне місце проживання, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, що свідчить про міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, а також враховуючи його поганий стан здоров"я, який підтверджено висновком судово-медичної-експертизи № 69-КЕ/2017 від 03.04.2017 відповідно, до якого у ОСОБА_3 діагностовано хронічні захворювання центральної нервової та серцево-судинної системи, а саме: дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст. (гіпертонічна) з лікворно-венозною гіпертензією, вираженими вестібуло-атактичним та астенічним синдромами, когнетивними і мнестичними порушеннями, частими вегето-судинними пароксизмами по змішаному типу, синкопальними станами; гіпертонічна хвороба 2 стадія, що свідчить про зниження наявності ризиків незаконного впливу на свідків та ризику переховування від суду.

Суд, враховуючи правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, приймає до уваги, що не були встановлені нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що продовження тримання під вартою ОСОБА_3 не може бути виправдане міркуваннями безпеки, у звязку з чим задовольняє клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобовязує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обовязків: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 184, 186, 193-196, 205, 309, 331 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора задовольнити.

Змінити застосовану до обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, звільнивши його з-під варти із зали суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не залишати місце свого постійного проживання за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_3, без дозволу суду цілодобово;

- носити електронний засіб контролю.

Ухвалу для виконання передати Двурічанському ВП Купянського ВП ГУНП в Харківській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк дії ухвали встановити два місяці, тобто до 22 лютого 2018 року.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.О.Волчек

Судді: Н.В.ОСОБА_6Литвинов