Вирок № 71182939, 21.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/7780/17

провадження № 1-кп/415/906/17

ВИРОК

Іменем України

21.12.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Беднарського А.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240002389 від 11 листопада 2017 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Малінніки Рибінського району Ярославської області, Російської Федерації, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, пенсіонера, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2017 року, приблизно о 15 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, зайшов до магазину «АТБ» розташованого за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, квартал Центральний, 9. Переконавшись, що він діє таємно, маючи умисел на викрадення чужого майна, з комірки камеру схову № 6, шляхом відкривання ключем до даної комірки викрав, майно яке належить ОСОБА_2, а саме: роутер «TENDA № 301», згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-3/1370е від 16.11.2017 року, ринкова вартість якого на 11.11.2017 року, з урахуванням ціноутворення на території України, становить 373 гривні 33 копійки. Після чого ОСОБА_1 вийшов з приміщення магазину «АТБ» та розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 373 гривні 33 копійки.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

30 листопада 2017 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240002389 від 11 листопада 2017 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України була укладена угода про примирення, яка разом з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 була направлена до суду.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та остаточно примирився з потерпілою ОСОБА_2, майнова шкода потерпілій ОСОБА_2 відшкодована в повному обсязі, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1, покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні т п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Майнову шкоду відшкодовано в повному обсязі. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердженя зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Потерпіла ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та затвердити угоду між нею та обвинуваченим ОСОБА_1, зазначивши, що майнова шкода їй відшкодована в повному обсязі, матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 вона не має. Наслідки затвердження угоди вона розуміє.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним. тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що представник потерпілого цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України. Заподіяна матеріальна шкода в сумі 199 гривні 87 копійок відшкодована обвинуваченим у повному обсязі.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 30 листопада 2017 року між потерпілим та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст.469, ст.471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілою скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття та відсутністю обставин, що його обтяжують.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений.

Відповідно до ст. ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження:

-судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1370е від 16.11.2017 року, у сумі 395 гривень 48 копійок на залучення експертів (а.с.25-28) - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Згідно ст.100 КПК України речові докази:

- роутер «TENDA № 301» з серійним номером ЕО681013707012488, який згідно постанови слідчого СВ

Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 24.11.2017 року (а.с. 34) та розписки (а.с.35), переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2- підлягає поверненню власнику потерпілій ОСОБА_2;

- CD диск з копію відеозапису з камери відео спостереження (а.с.37), що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 24.11.2017 року (а.с. 34), зберігається в матеріалах кримінального провадження №12017130240002389 від 11 листопада 2017 року - залишити в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017130240002389 від 11 листопада 2017 року.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 30 листопада 2017 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240002389 від 11 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово- товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1370е від 16.11.2017 року у сумі 395 гривень 48 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, №рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- роутер «TENDA № 301» з серійним номером ЕО681013707012488, який згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 24.11.2017 року та розписки, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_2, - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_2;

- CD диск з копію відеозапису з камери відео спостереження, що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 24.11.2017 року, зберігається в матеріалах кримінального провадження №12017130240002389 від 11 листопада 2017 року - залишити в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017130240002389 від 11 листопада 2017 року.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова