Рішення № 71178609, 22.12.2017, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1259/17

Провадження №: 2/0343/575/17

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Андрусіва І. М.,

за участю: секретаря судового засідання- Височанської О.З.,

представника позивача-Яцківа І.Д.,

представника відповідача-Стефанишина П.В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхової виплати, штрафних санкцій та компенсації за несвоєчасну виплату страхового відшкодування-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням заяви про часткове залишення позову без розгляду, просить стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на його користь 24 494 гривні 25 копійок страхового відшкодування та судові витрати. В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 09.01.2017 року о 16.35 год. в м.Долина по вул.Б.Хмельницького сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобілів "РЕНО ЛОГАН" днз АТ 5460АЕ під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1 під його керуванням. Винним у ДТП визнано водія ОСОБА_2 При цьому, автомобіль марки "РЕНО ЛОГАН" днз АТ 5460АЕ був застрахований у ПАТ «НАСК «Оранта». Після настання ДТП він повідомив відповідача про страховий випадок та після набрання постанови Долинського районного суду законної сили долучив всі необхідні документи для виплати стахового відшкодування.

17.04.2017 року страхова компанія виплатила неповне страхове відшкодування у розмірі 5051,72 грн., яке він вважає неповним, оскільки згідно висновку судового експерта ОСОБА_3, проведеного на його замовлення, від 10.06.2017 року вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу становить 29545, 97 грн. Різницю страхового відшкодування в сумі 24 494,25 ПАТ НАСК "Оранта" виплатити відмовилась. Такі дії відповідача вважає незаконними, що слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених вище, просив їх повністю задоволити.

Представник відповідача позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити з підстав, викладених в запереченні. Вважає, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки відповідно до Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на НАСК "Оранта" покладався обов"язок виплатити страхове відшкодування власнику транспортного засобу, а саме ОСОБА_4, що відповідачем і було зроблено. А позивач являється виключно водієм транспортного засобу. ОСОБА_4 не уповноважувала ОСОБА_1 представляти її інтереси в суді. Окрім цього , матеріальний збиток в сумі 29545, 97 грн. є значно завищеним та не відповідає розміру реальних збитків. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуютьсявитрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого упорядку, встановленомузаконодавством ( стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ). Транспортний засіб ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2, 1994 року випуску і відповідно вік його складає 23 роки (станом на 2017 рік). Згідно п. 7.41 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» передбачено, що для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ (коефіцієнта фізичного зносу) приймається рівним 0,7. У висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 10.06.2017 року N° 45/17 - вартість запасних частин, матеріалів, які мають бути використані в процесі ремонту, приймалися до розрахунку їх ринкова вартість з урахуванням сум ПДВ. Надання послуг зі страхування не є об'єктом оподаткування «податком на додану вартість», тому в разі виплати страхових платежів безпосередньо потерпілим податок на додану вартість не нараховують. Не вважається прямим збитком власника пошкодженого транспортного засобу не сплачений ним податок на додану вартість у складі суми матеріального збитку, визначеного оцінювачем для відновлення пошкодженого транспортного засобу. Оскільки ремонт автомобіля не проведений, у відповідача відсутні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування з урахуванням суми ПДВ.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи та в судовому засіданні встановлено, що 09.01.2017 року о 16.35 год. в м.Долина по вул. Б. Хмельницького, ОСОБА_2, керуючи автомобілем РЕНО ЛОГАН, державний номер НОМЕР_3, здійснюючи маневр повороту ліворуч з головної дороги на другорядну, не переконавшись, що даний маневр буде безпечний, не надав перевагу в русі автомобілю марки ВАЗ 21099, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення.

Власником автомобіля марки ВАЗ 21099 1994 року випуску являється ОСОБА_4.

Згідно постанови Долинського районного суду від 27.01.2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.9).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі ОСОБА_2 марки РЕНО ЛОГАН, державний номер НОМЕР_3 та автомобіль ВАЗ 21099 реєстраційний номер 09 73271 під керуванням ОСОБА_1 марки зазнали механічних пошкоджень.

Умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв»язку між ними та винними діями.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наявність або відсутність вини кожного з володільців джерела підвищеної небезпеки встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ст. 76 ЦПК України є письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування збитків.

При цьому, збитком є: витрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсягу особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоду звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода була завдана не з її вини.За ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до вимог ч.2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Так, у відповідності до абз. 1 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями, шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Окрім цього, за змістом абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", визначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню і в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком діїджерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язуєтьсяу разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зі змісту п. 3 ч. 1 ст.988 ЦК України випливає, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Суд встановив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за Полісом обовязкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9257184 від 27.06.2016 р., зі строком дії до 26.06.2017 року та лімітом відповідальності за спричинену матеріальну шкоду 100000,00 грн. з 0 франшизою (а.с.44 )

ОСОБА_1, який керував вказаним вище транспортним засобом на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4, після настання ДТП вчасно звернувся із заявою до страхової компанії про настання страхового випадку (а.с. 45, 25).

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 30.03.2017 року вартість відновлювального ремонту без врахування зносу деталей, що замінюються складає 8671,70 грн. Вартість деталей, що змінюються, без врахування зносу складає 5049,78 грн. (а.с 46).

Суд встановив та сторони не заперечили в судовому засіданні, що відповідачем в рахунок відшкодування завданої шкоди на ім"я ОСОБА_4 через ОСОБА_1 виплачено 5051, 72 грн. (а.с. 20-22). Вказану суму позивач вважає заниженою, тому звернувся до судового експерта про проведення автотоварознавчої експертизи для встановлення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку.

Відповідно до висновку експерта №45/17 від 10.06.2017 року після проведеної судової автотоварознавчої експертизи, з технічої точки зору відновлювальний ремонт є економічно доцільним. Ватрість відновлювального ремонту транспортного засобу ВАЗ 21099, р.н. 09 73271 ІВ станом на момент огляду в цінах на дату ДТП становить 29545, 97 грн.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 пояснив, що проведена ним експертиза відповідає вимогам "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" із урахуванням "Бюлетнів автотоварознавця" № 92 за грудень 2016 року та №90 за серпень 2016 року. Експертиза проведена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7.

Таким чином, доводи представника відповідача з приводу неврахування експертом вказаного вище коефіцієнту при проведенні експертизи не заслуговуєють на увагу.

Враховуючи викладене, суд бере за основу зазначений висновок, оскільки він є науково обґрунтований та відповідає вказаній вище Методиці. Позивач надав суду докази щодо розміру шкоди, які не спростовано відповідачем.

З огляду на те, що відповідачем не виконано свого обов"язку з виплати страхового відшкодування в повному обсязі, суд знаходить вказану вимогу про стягнення страхового відшкодування у розмірі 24 494,25 грн. обґрунтованою, розмір такого відшкодування доведеним належними та допустимими доказами і тому дійшов до переконання про задоволення позову та стягнення з відповідача страхового відшкодування у згаданому вище розмірі, за якою сума, що відповідає розміру відновлювального ремонту, зменшується на суму, яка сплачена відповідачем.

Щодо твердження представника відповідача про те, що експертом включено до розміру шкоди суми ПДВ, який позивач не сплачував, оскільки ремонт транспортного засобу не проведений, суд вважає безпідставним. Представником відповідача не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має можливість придбати необхідні деталі для ремонту свого автомобіля за вартістю , яка не є базою оподаткування ПДВ.

Окрім цього, мотиви заперечення представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не являється належним позивачем, також є безпідставними, оскільки позивачами у справах про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, можуть бути фізичні та юридичні особи, яким завдано майнової шкоди, у тому числі власники та володільці майна. Як зазначалось вище, позивач керував транспортним засобом з правом володіння, користування та розпорядження автомобілем НОМЕР_4 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4 10.08.2012 року терміном на 5 років, посвідченої приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_6 за реєстровим №1077, а тому являється законним користувачем та володільцем вказаного автомобіля.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 139, 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 23, 979, 988, 1166, 1187, 1188 ЦК України, Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 265, п.6 ст. 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_1 24 494 (двадцять чотири тисячі чотирьохсот дев"яносто чотири) гривні 25 копійок страхового відшкодування, 640, 00 грн.сплаченого судового збору та 2800 грн. за проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д; код ЄДРПОУ-00034186) .

ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН:НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 27.10.2005 року).

Суддя Долинського районного суду І.М. Андрусів

Повне судове рішення складено: 22.12.2017 року.