Ухвала суду № 71178040, 20.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 197/771/17 Суддя 1 інстанції Алексєєв О. В.

Номер провадження 11-кп/774/688/К/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Пістун А.О.

суддів Мажара С.Б., Коваленко Н.В.

за участю секретаря Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Учасники судового провадження:

прокурор - Кіковка С.С.

засуджений - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі засудженийОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування покарання.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_2 було засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки. На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання зараховано строк попереднього увязнення з 17.11.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, до дня набрання вироком законної сили та додатково перераховано на підставі п.в) ч.1 ст. 72 КК України позбавлення волі в обмеження волі, з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 березня 2017 року ОСОБА_2 було засуджено за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до покарання у обмеження волі строком на 2 (два) роки 4 (чотири) місяці. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.12.2016 року, більш суворим покаранням за даним вироком, визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 4 (місяці).

ОСОБА_2 направлено для відбування покарання до Широківського ВЦ № 75, початок строку 17 листопада 2017 року, кінець строку 09 вересня 2018 року.

Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення було відмовлено, та своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що засуджений не довів свого виправлення за весь період відбуття покарання. Так, ОСОБА_2 відбуває покарання в Широківському виправному центрі №75 з 10 лютого 2017 року, за час відбування покарання характеризується позитивно, не працевлаштований, виконує щоденні роботи по благоустрою території, має одне заохочення за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку. Однак, враховуючи тяжкість злочину, строк покарання, те, що ОСОБА_2 не працевлаштований, не дивлячись на наявність одного заохочення, суд прийшов до висновку, що він не довів своє виправлення, а тому потребує контролю з боку представників адміністрації. Окрім цього, суд вважає, що умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання не виправдовує мети призначеного покарання, встановленої ч.2 ст.50 КК України, тому вважає, що засуджений на шлях виправлення не став.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги засуджений ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що суд безпідставно відмовив в задоволенні його клопотанні про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання, на що є усі підстави, а саме, за період відбування покарання характеризується позитивно, має одне заохочення, не порушував режим, виконував роботу по благоустрою виправного центру, що є прямим доказом його виправлення. Окрім цього, на думку засудженого, він добросовісною працею і ставленням до праці довів своє виправлення, тому до нього можливо застосувати умовно-дострокове звільнення.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, просив колегію суддів відмовити у її задоволенні, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Засуджений ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив ухвалу суду скасувати та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення.

Представник Широківського ВЦ № 75 не заперечував проти апеляційної скарги засудженого, щодо умовно-дострокового звільнення засудженого покладався на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та матеріали справи щодо засудженого ОСОБА_2, обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 про те, що він своєю поведінкою довів виправлення і тому може бути умовно-достроково звільнений від подальшого відбування покарання, не можуть бути прийняті до уваги, тому не підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_2 суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини провадження та в достатній мірі вмотивував свій висновок про те, що він не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання, зважаючи на те, що таке звільнення є правом, а не обов'язком суду, при цьому колегія суддів враховує не тільки факт відбуття останнім певної частини покарання, а й тяжкість і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, поведінку засудженого під час відбування покарання, ставлення до праці, становлення його на шлях виправлення.

Так, головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи.

Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.

Разом з тим, критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обовязків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" суду, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участьу самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Колегія суддів перевіривши матеріали провадження, данні про особу і поведінку засудженого погоджується з висновком суду про те, що до нього не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання. Так, ОСОБА_2 за період відбуття покарання в установі виконання покарання характеризується позитивно ( а.кп. 51), під час відбування покарання мав одне заохочення, стягнень не має (а.кп. 52), не працевлаштований, але на теперішній час виконує щоденні роботи по благоустрою території, у відносинах з іншими засудженими не конфліктний, а також думку адміністрації установи виконання покарань, згідно протоколу засідання адміністративної комісії установи № 12 від 12.07.2017 року, з якого вбачається, що засудженому відмовлено, через не тривалий термін перебування в установі (а.кп. 50).

Окрім цього, колегія суддів також звертає увагу на те, що ОСОБА_2 раніше шістнадцять разів судимий за корисливі злочини, не має постійного місця проживання, не працював, тому потребує контролю з боку представників адміністрації виконання покарань (а.кп. 56-60, 61-62).

На думку колегії суддів, розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_2 суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини провадження та в достатній мірі вмотивував свій висновок, отже доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 жовтня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2, в умовно-достроковому звільненні від подальшого відбування покарання - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

А.О. ОСОБА_3 Мажара ОСОБА_4