Ухвала суду № 71177947, 19.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6837/17 Справа № 201/1671/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Попазової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 22 серпня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання нотаріальних дій правомірними, посвідчувальних написів дійсними,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, посилався на те, що відповідач ОСОБА_4, діючи як приватний нотаріус, 28.11.2001 року посвідчила підпис відповідача ОСОБА_5 під його заявою про надання ним згоди на дарування його дружиною ОСОБА_6 їх дочці ОСОБА_7 квартири № 6 у будинку №3 на ж/м Тополя-3 у м. Дніпропетровську.

У подальшому, 01.12.2001 року нотаріус посвідчила підписи дарувальника та обдарованої на договорі дарування зазначеної квартири і сам договір, а у січні 2002 року обдарована ОСОБА_7 зареєструвала своє право власності на вказане нерухоме майно.

ОСОБА_7 13.06.2011 року вийшла за нього заміж, а 31.10.2011 р. у них народився син ОСОБА_8. Однак, 01.10.2013 р. його дружина раптово померла.

Позивач вказує, що у 2016 році відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 створили та поширили інформацію, якою заперечили належність ОСОБА_5 підпису під заявою про його згоду на дарування квартири, його явку до нотаріуса та обізнаність протягом 2001-2013 років про дарування зазначеного нерухомого майна їх дочці, чим фактично заперечили правомірність і законність дій приватного нотаріуса ОСОБА_4 та обдарованої ОСОБА_7. Вважає, що ця інформація є наклепом на його померлу дружину та негативною щодо ОСОБА_4, як діючого нотаріуса, яка нібито грубо порушила закон при вчиненні нотаріальних дій.

Оскільки у подальшому нотаріальні та дії не були оспорені жодною особою, нотаріус діяла в межах закону, позивач просив визнати правомірними дії відповідача ОСОБА_4, вчинені нею як приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, з нотаріального посвідчення підпису ОСОБА_5 під його заявою від 28.11.2001року про надання ним згоди на дарування його дружиною ОСОБА_6 їх доньці ОСОБА_7 квартири № 6 у будинку № 3 на ж/м Тополя-3 в м. Дніпропетровську, та дії з нотаріального посвідчення 01.12.2001 року договору дарування зазначеної квартири, а також підписів дарувателька та обдарованої. Нотаріальне посвідчення зазначеного договору просив визнати вчиненим у спосіб і порядку, встановленими законом на дату їх вчинення, а всі посвідчувальні надписи нотаріуса в даному договорі визнати правомірними та дійсними /а.с.76-78/.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 22.08.2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 було відмовлено /а.с.102-105/.

З таким рішенням не погодився позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального закону, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі /а.с.111-113/.

Судом першої інстанції встановлено, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 28.11.2001 року було посвідчено підпис ОСОБА_5 у його заяві про надання згоди на дарування його дружиною ОСОБА_6 їх дочці ОСОБА_7 квартири № 6 в будинку № 3 на ж/м Тополя-3 у м. Дніпропетровську /а.с.5/.

Цим же приватним нотаріусом 01.12.2001 року було посвідчено і сам договір дарування, укладений між дарувальником ОСОБА_6 та обдарованою ОСОБА_7 /а.с.4/.

ОСОБА_7 з 11.06.2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_9, а 01.10.2013 року вона померла /а.с.6, 8/.

Встановлено, що договір дарування від 01.12.2001 року як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 не оспорювався.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, в силу ст. 15, 16 ЦК України дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі зясував права та обвязки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з дійсних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання нотаріальних дій правомірними, посвідчувальних написів дійсними, не підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що судовому захисту підлягає лише порушене, оспорюване або невизнане право.

Оскільки предметом спору у даній справі є визнання правомірними дій та написів нотаріуса, а такий спосіб захисту цивільних справ не передбачений ст. 16 ЦК України, й відомостей на підтвердження того, що відповідні дії та написи нотаріуса оскаржуються будь-якою особою чи не визнаються надано не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначений висновок суду колегія суддів вважає правильним.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправильного застосування норм ст.16 ЦК України не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що інформація, яка створена третіми особами, щодо припущень про неправомірність та незаконність дій приватного нотаріуса порушує права його дитини, колегія суддів не приймає до уваги та вважає надуманими. Відповідні дії та написи нотаріуса, які є предметом даного спору, ніким не оспорювались, а відтак додаткового визнання їх правомірними не потребується.

Посилання заявника у скарзі на те, що суд не зясував за ким зареєстроване право власності на успадковану дитиною квартирою є безпідставними, оскільки право власності на зазначене нерухоме майно не є предметом даного спору.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення строків розгляду даної цивільної справи є слушними, однак не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому залишається у силі. У звязку з чим апеляційна скарга не задовольняється.

керуючись ст.ст. 367, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_10