Постанова № 71177900, 14.12.2017, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1142/17

Провадження № 2-а/273/33/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повна)

14 грудня 2017 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Бєлкіної Д.С., за участю секретаря судового засідання Стаднюк В.В., позивача ОСОБА_1 представника третьої особи - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення та зобовязання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він є інвалідом 2 групи з 15.03.2017 року захворювання ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини (захворювання отримане у період військової служби), довічно. 20.06.2017 року звернувся із заявою через ОСОБА_3 РВК до Міністерства оборони України з проханням розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Рішенням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.08.2017 №248/3/6 3003 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, про що йому стало відомо 25.09.2017 року при поверненні документів ОСОБА_3 РВК (супровідна від 22.09.2017 №5/1202). Відмова аргументована тим, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах Російської Федерації, з якою не укладалося міжнародних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та наданні грошової допомоги від 31.08.2017 №248/3/6/3003 та зобов'язати повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Від Міністерства оборони України надійшли письмові заперечення проти позову. Зокрема представник відповідача вказує, що предметом оскарження є лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України, адресований до Житомирського обласного військового комісаріату, про здійснення виплати одноразової грошової допомоги. Проте такий лист не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав та обовязків для особи, тому його зміст не може бути предметом спору. Додатково зазначає, що позивач не перебував на військовій службі у Збройних Силах України, а інвалідність особи, яка проходила військову службу у Збройних Силах інших країн, не дає права на отримання допомоги, в порядку встановленому законодавством України. Вказує, що чинне законодавство України не передбачає права військовослужбовців інших країн, в яких вони за час служби після набуття Україною статусу незалежної держави отримали захворювання, спричинене військовою службою, та у подальшому групу інвалідності, на отримання одноразової грошової допомоги в Україні зі вказаних підстав.

У судове засідання представник відповідача не прибув. Подав заяву про неможливість прибуття до суду, просив у задоволенні позову відмовити.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирський обласний військовий комісаріат надійшли до суду заперечення проти позову. Вказує, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про умови обовязкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобовязаних, призваних на збори і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум» від 19.08.1992 року №488 державне обовязкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобовязаних, призваних на збори, проводить Національно акціонерною страховою компанією «Оранта». Пунктом 6 зазначених Умов передбачено, що Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення, захворювання, одержаних в період проходження служби. Таким чином, на день звільнення позивача березень 1998 року страхові виплати проводилися НАСК «Оранта». Зміни до законодавства України щодо права на отримання одноразової грошової допомоги набули чинності з 12.05.2006 року, тобто після звільнення позивача з військової служби, а відтак його дія на позивача не поширюється. Зазначає також, що дія Закону поширюється тільки на військовослужбовців України, яким позивач не являється.

Представник Житомирського обласного військового комісаріату в судовому засіданні підтримав заявлену позицію та просив у задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.08.1971 року по 23.07.1975 року був курсантом Камянець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища; з 24.07.1975 року по 1991 рік проходив військову службу у Збройних Силах СРСР; з 1991 року по 08.06.1998 року - в Збройних силах Російської Федерації. Вказані обставини підтверджуються записами у військовому квитку (а.с.9-10), витягом з послужного списку (а.с.11-13), та не заперечується сторонами.

30.04.1998 року ОСОБА_1 звільнений у запас Збройних Сил Російської Федерації у чині підполковника інженерних військ на підставі висновку про стан здоровя (а.с.7).

Посвідченням серії АБ №071831, виданим Баранівсько-Романівським ОРВК Житомирської області 25.03.2010 року на імя ОСОБА_4 визначено, що останній має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с.15,75).

Рішенням Військово-лікарської комісії в/ч 55483 (військовий госпіталь) від 03.03.1998 року, на підставі Свідоцтва про захворювання від 12.02.1998 року, ОСОБА_4 був визнаний частково придатним до військової служби (а.с.5,6).

Довідкою Житомирської обласної медико-соціально експертної комісії від 22.02.2017 року серії 12 ААА №782102 встановлено пожиттєво другу групу інвалідності з 23.01.2017 року, захворювання отримав в період військової служби (а.с.24)

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 15.03.2017 року протокол №842 встановлено, що захворювання ОСОБА_4 «ІХС. Стенокардія напруги. ІІ ФК. Атеросклероз аорти коронарних артерій. Атеросклеротичний кардіосклероз. Тріпотання передсердь персистуюча форма. Шлуночкова екстрасистолія. СН ІІ А ст. Систематична артеріальна гіпертензія», що підтверджена медичними документами, захворювання, ТАК, повязані із захистом Батьківщини (а.с.25).

Довідкою Житомирської обласної медико-соціально експертної комісії від 29.05.2017 року серії 12 ААА №782546 встановлено пожиттєво другу групу інвалідності з 15.03.2017 року, Захворювання, ТАК, повязані із захистом Батьківщини (а.с.26)

Посвідченням серії В-І №002787, виданим ОСОБА_3 УПСЗН 08.06.2017 року на на імя ОСОБА_4 визначено, що останній є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни (а.с.27).

20.06.2017 року ОСОБА_4 звернувся до військового комісара ОСОБА_3 районного військового комісаріату із заявою (з додатками) про виплату одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням позивачу другої групи інвалідності з 15.03.2017 року. Захворювання, ТАК, повязані із захистом Батьківщини (а.с.33,34).

Листом начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.08.2017 №248/3/6/3003 повідомлено Житомирський обласний військовий комісаріат про те, що надійшли документи ОСОБА_4 для виплати одноразової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Виплата одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» здійснюється військовослужбовцям Збройних Сил України, а також особам, на яких поширюється чинність цього закону. Заявник проходив службу в Збройних Силах Російської Федерації, з якою не укладалося міжнародних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги (а.с.30).

ОСОБА_3 РВК від 22.09.2017 року №5/1202 повернуто ОСОБА_4 документи щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с.29).

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1- рп/99).

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок № 975) зазначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, виникає з моменту встановлення інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 № 21-563а14.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, порядок призначення та виплати допомоги, що відповідає чинному законодавству полягає у наступному: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами в обласний військовий комісаріат; обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються в обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Разом з тим, Порядком №975 до дискреційних повноважень відповідача, після надходження документів, віднесена можливість або прийняти рішення про призначення, або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що листом начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.08.2017 №248/3/6/3003 повернуто без реалізації до Житомирського обласного військового комісаріату заяву та документи ОСОБА_4 для виплати одноразової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 без прийняття відповідного рішення, що прямо суперечить вимогам Порядку № 975, так як зазначений нормативний документ не наділяє відповідача такими повноваженнями.

Одночасно суд зазначає, що заява та документи для призначення і виплати одноразової допомоги розглядаються саме Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, а рішення про призначення одноразової допомоги приймаються Міністром оборони України.

Відтак, Департамент фінансів Міністерства оборони України не наділений повноваженнями прийняття рішень стосовно призначення одноразової грошової допомоги, а лист від 31.08.2017 №248/3/6/3003 яким повернуто без реалізації до Житомирського обласного військового комісаріату заяву та документи ОСОБА_4 суд не може розцінювати як рішення, відтак у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення позивачу слід відмовити.

Стосовно твердження відповідача про звільнення позивача в запас 30.04.1998 року зі Збройних Сил Російської Федерації, то необхідно вказати наступне.

Відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.

Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Вищезазначеними міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач є громадянином України та має право, гарантоване Законом №2011-ХІІ на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювання, повязаного з виконанням ним обовязків військової служби.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача зобовязати Міністерство оборони України розглянути заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням того, що ОСОБА_1 має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Таким чином, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців, Міністерство оборони України не призначено та не виплачено позивачу спірну допомогу, а тому такі дії є протиправними і підлягають судовому захисту.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Окрім того, з метою належного захисту прав позивача, Міністерство оборони України слід зобовязати розглянути заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням висновків даної постанови суду.

Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України розподілу не підлягають.

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Міністерство оборони України розглянути заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням того, що ОСОБА_1 має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя: ОСОБА_5