Рішення № 71177170, 21.12.2017, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1778/16-ц

Провадження номер № 2/0186/85/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої - судді Янжули С. А.

при секретарі - Лиман Н.П.

з участю:

відповідача - ОСОБА_1

представника третьої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення та визнанням за відповідачем права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ :

20 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Першотравенського міського суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та надання житлового приміщення у користування.

06 листопада 2017 року позивач подала уточнену позовну заяву до відповідачів ОСОБА_1, виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення та визнанням за відповідачем права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначила, що житловий будинок №51 по вул.Молодіжна (колишня Комсомольська), м.Першотравенськ, Дніпропетровської області складається з двох квартир, які є окремими домоволодіннями з надвірними будівлями, окремими входами та відокремленою прибудинковою територією.

Їй на праві приватної власності належить квартира №1 в даному житловому будинку. Станом на 1993 рік відповідач - її донька, разом з її сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, яка належала відповідачу на праві приватної власності. 23 серпня 2001 року відповідач продала вказану квартиру та разом з сином ОСОБА_6 зареєструвалася в квартирі позивача за вищевказаною адресою.

Позивач - пенсіонерка, ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходиться на диспансерному обліку в КЗ "Центр первинної медико-санітарної допомоги" з приводу тяжкого стану здоров'я. З відповідачем склалися дуже складні відносини, вона постійно погрожує її здоров'ю та життю, висловлюється на її адресу нецензурними словами, вчиняє постійні сварки, скандали, заохочує свого сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, на те, щоб він спричинив їй тілесні ушкодження, ображав її, знищував належне їй майно. Відповідач не виявляє ніякого бажання щодо утримання житла в належному стані, псує його, занехащує, внаслідок чого квартира знаходиться в антисанітарному стані. Вона неодноразово зверталася до органу опіки та піклування, виконавчого комітету, служби в справах дітей про застосування заходів впливу до відповідача та неповнолітнього онука ОСОБА_7 щодо недопустимості протиправної поведінки. На протязі 2011,2013,2014 років службою в справах дітей складалися акти обстеження житлових умов в квартирі. В актах вказано, що в кімнаті, де проживає відповідач з дитиною дуже брудно, речі дитини знаходяться в сумках, дитині ніде гратися, умови для проживання дітей не створено, в сім'ї панує скандальна обстановка між бабусею та мамою малолітнього ОСОБА_7, який вступає в суперечки між дорослими, поводить себе агресивно щодо бабусі ОСОБА_3 Старший онук - ОСОБА_6 проживає в окремій кімнаті. Позивач та старший онук прибирають в своїх кімнатах, а в кімнаті, де проживає відповідач та її син ОСОБА_7 брудно, бо вона там не прибирає. 19 лютого 2016 року на засіданні комісії з питань охорони здоров'я, соціальної політики та праці, екології та охорони оточуючого середовища Першотравенської міської ради було прийнято рішення, що в квартирі антисанітарні умови і рекомендовано поставити сім'ю на соціальний супровід.

Неповнолітній син відповідача ОСОБА_7 знущається над нею, відповідач навчає його бити її, заохочує до цього. Він зареєстрований в квартирі свого батька ОСОБА_5 АДРЕСА_1, м.Першотравенськ, однак проживає разом з відповідачем в квартирі позивача. Через постійні сварки та скандали з боку відповідача, позивач змушена звертатися за медичною допомогою через погіршення стану здоров'я. 29 квітня 2015 року онук кинув в неї цеглину, 09 травня 2015 року вдарив її палкою по руці, вона викликала поліцію. На протязі останніх років через всі ці обставини вона змушена постійно звертатися в поліцію, в виконавчий комітет, до прокурора, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, міського голови із заявами про вжиття заходів до відповідача. Намагалася продати належну їй квартиру, зверталася з оголошенням, приходили покупці, однак відповідач квартиру не звільняє, чинить перешкоди у її продажі, не пускає покупців в квартиру. Вона порушує право позивача на нормальне користування та розпорядження власністю.

Просить суд усунути перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні житловим приміщенням - квартирою №1 в будинку №51 по вул.Молодіжна, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області, шляхом виселення відповідача та визнанням за відповідачем ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням - квартирою №57 в будинку №17 по вул.Верхня, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримують, просять їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та пояснила суду, що вона не перешкоджає позивачу користуватися житлом. Позивач - її мати, дала їй життя, вона поважає її. В неї була квартира, вона її продала, зареєструвалася з старшим сином в квартирі матері, гроші від продажу житла витратили на ремонт квартири матері. З позивачем склалися напружені стосунки. Старший син ОСОБА_8 23 роки виріс в скандалах. Молодший син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований в квартирі батька по вул.Верхня, 17/57, м.Першотравенськ, але проживає з нею в квартирі позивача. В квартиру по вул.Верхня, 17/57, м.Першотравенська, ніякий суд її вселити не може. Іншого житла вона не має. Всі документи, що надала позивач, датовані ще 2013 роком, а довідки ЖЕКа дійсні лише півроку. Позивач сама провокує скандали, її дома немає, а позивач кричить, що вона її вбиває. Свідки, що писали, деякі вже були мертвими на той час і нічого не писали. У матері проблеми зі здоров'ям, вона похилого віку. Її син ОСОБА_7 отримує грамоти, ходить на секції. Позивача притягували до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї. Вона в будинку постійно робить ремонти, люди приходять, вона їх ніколи не виганяла. Позивач надсилала їй листи, щоб вона купила будинок за 50 000 доларів. Вона хоче продати, а вона їй, начебто, заважає, однак вона їй ніяким чином не заважає, нічого не робить такого, за що її могли б виселити. В її кімнаті порядок, а на кухні антисанітарія, бо мати їй не дає там нічого робити, навіть не дає помити газову плиту. Вона ніколи матері не погрожувала, та просто наводить на неї наклеп. До ОСОБА_7 вона не може заселитися, він знаходиться в місцях позбавлення волі, його брат також невідомо де живе. По вул.Верхня, 17, м.Першотравенськ, квартира ОСОБА_7, як вона може туди вселитися, якщо вони заперечують проти цього. Вона з сином там ніколи не проживала, доступу до квартири в неї не має, там взагалі живуть сторонні люди, квартира під наглядом поліції. 10 років з ОСОБА_7 - батьком її сина, вона не проживає, якщо її туди вселити, то будуть порушені права ОСОБА_7. Її неповнолітній син ОСОБА_7 психологічно здоровий, проходять медкомісію в школу і це підтверджено. Мати її просто ненавидить, а вона з сином нормальні. Старший її син ОСОБА_8 не може проти бабусі нічого свідчити, бо знаходиться на її утриманні, вже три роки не працює, бо бабуся заставила його звільнитися з шахти, щоб не йти в армію. Вона не знає, як себе огородити від наклепів матері, вона над нею не знущається і її син - також. Іншого житла вона не має. Сина молодшого народила в 42 роки, виховує його сама вже 12 років, з ОСОБА_7 не проживає вже 10 років і проживати не будуть, зараз він в місцях позбавлення волі, займатися вихованням дитини він не зможе. Вона нормальна людина, любить своїх дітей. В неї була однокімнатна квартира, яку вона отримала від військомату, як молодий спеціаліст, потім працювала в ПТУ. Мати наполягла, щоб вона продала свою квартиру та переїхала жити до неї, бо було важко платити за дві квартири. Вона продала свою квартиру в 2001 році за 700 доларів і переїхала жити до матері. За виручені кошти зробила в квартирі матері ремонт: газове опалення, труби, шпалери. Всі акти обстеження умов проживання, які мати надала суду, вже старі. Свідки ОСОБА_9 і Смислов, вже померли. Вона виросла в будинку матері. Ніколи вона нічого поганого матері не робила, її діти також, бо вони добре виховані.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, надала 10 січня 2017 року свої заперечення проти позову, в яких зазначила, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та незаконними і просить суд в їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_1 належним чином займається виконанням своїх обов'язків щодо виховання і утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 Він характеризується позитивно, має багато нагород, грамот. Стосовно вселення в квартиру батька дитини - ОСОБА_5 та його брата, то необхідна їх згода, але вони категорично проти цього. Коли ОСОБА_5 вийде з місць позбавлення волі, то ОСОБА_1 не бажає, щоб син проживав з ним. Дана ситуація може бути вирішена згідно чинного законодавства, коли буде згода співвласників квартири ОСОБА_5 на вселення до них ОСОБА_1, обстежені умови там проживання органом опіки та піклування, оскільки син ОСОБА_1 - ОСОБА_7 є неповнолітнім.

Проти задоволення позову заперечує, просить винести рішення в інтересах неповнолітньої дитини.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, перебуває в місцях позбавлення волі, надіслав суду заяву, в якій зазначив, що з позовними вимогами не згідний і заперечує проти вселення в його квартиру ОСОБА_1

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що працює в міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді, знає сім'ю ОСОБА_1 з 2000 року, мати - позивач по справі, дуже агресивна, не любить доньку - відповідача по справі. У відповідача є старший син ОСОБА_8, який вже повнолітній та молодший син ОСОБА_7, який є неповнолітнім, позивач скаржилася на доньку, що та не займається вихованням дітей, але це неправда, оскільки остання дуже любить своїх дітей, займається їх вихованням, дуже добросовісна. Одне - в квартирі антисанітарія, так як власник житла - позивач по справі не дозволяє відповідачу прибирати. Відповідач завжди охайна, чиста, додатково працює, син їй допомагає, щоб поїхати на змагання. І відповідач, і її неповнолітній син, в будинку позивача просто виживають, в неї позитивне відношення до них. Вона по роботі була багато разів в них вдома, ще не встигала зайти в квартиру, як позивач починала говорити на відповідача всякий бруд. На соціальному супроводі сім'я була безпідставно, за антисанітарію, але відповідач відвідувала все, що стосується супроводу. Позивач постійно скаржиться, говорить все погане на відповідача, агресивно до них відноситься, а відповідач і її син позитивно ставляться до бабусі, вони нічого по відношенню до позивача не робили протиправного.

Вислухавши відповідача, третю особу, свідка, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 (колишня Комсомольська), м.Першотравенська, Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про право власності № 1287 від 08 грудня 1993 року.

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі в якості члена сім`ї власника житлової квартири з 23 серпня 2001 року, відповідно до виписки з фінансово особового рахунку № 455 від 23 грудня 2011 року. Також, в даній квартирі зареєстрований син відповідача - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Разом з відповідачем в даній квартирі проживає, без реєстрації, її неповнолітній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_7.

Копією виписки з фінансово-особистого рахунку №638 від 11 квітня 2013 року підтверджується, що квартира АДРЕСА_3 не приватизована. Основний наймач квартири - ОСОБА_11 помер 16 липня 2008 року, дружина наймача ОСОБА_12 померла 03 квітня 2011 року. В даній квартирі зареєстровані сини наймача: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, а також онук наймача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Копіями актів обстеження житлово-побутових умов квартири АДРЕСА_4 від 25 травня 2011 року, 18 листопада 2013 року, 19 січня 2016 року, 29 вересня 2016 року, підтверджується, що квартира в антисанітарному стані, давно не прибиралося, в сім'ї виникають часті сварки.

Копією рішення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №7/15 від 24 грудня 2015 року підтверджується, що сім'ю ОСОБА_1 взято під соціальний супровід, як сім'ю, що перебуває у складних життєвих обставинах.

Актами обстеження житлово-побутових умов сім'ї від 30 липня 2015 року, 29 вересня 2015 року, 30 жовтня 2015 року, 30 листопада 2015 року, 22 грудня 2015 року підтверджується, що в сім'ї ОСОБА_1 склалася напружена, конфліктна ситуація між ОСОБА_3 та її донькою ОСОБА_1 Варіантів розселення не має, через брак коштів на окреме житло, в квартиру батька дитини ОСОБА_1 не можуть заселитися через побоювання за своє життя та відсутності згоди наймачів квартири. Зі сторонами проводилися профілактичні бесіди.

Позивач ОСОБА_3 є людиною похилого віку, має незадовільний стан здоров'я, перебуває на обліку в КЗ "Першотравенська ЦМЛ" ДОР, з приводу захворювань звертається за медичною допомогою, що підтверджується виписками з її медичної карти, копіями довідок.

Неповнолітній син відповідача - ОСОБА_7 характеризується з позитивної сторони, мати приділяє належну увагу його вихованню та утриманню. Дитина має багато нагород за участь в турнірах з рукопашного бою, що підтверджується копіями характеристик, грамот.

Позивач неодноразово зверталася до виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області: 09 травня 2014 року, 20 серпня 2014 року, 13 листопада 2014 року, 23 липня 2015 року, 05 листопада 2015 року, 01 грудня 2016 року, 01 серпня 2016 року, 05 вересня 2016 року зі скаргами на протиправні дії по відношенню до неї з боку своєї доньки - відповідача та її неповнолітнього сина ОСОБА_5С та по відношенню до неповнолітнього сина відповідача з боку відповідача.

Відповіддю виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року підтверджується, що факт стосовно насилля над дитиною ОСОБА_7 не підтвердився.

Відповіддю виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року підтверджується, що сім'я позивача рішенням комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті від 20 травня 2015 року №5 була взята під соціальний супровід.

Позивач неодноразово зверталася до Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо протиправної поведінки своєї доньки ОСОБА_1, яка їй погрожувала, що підтверджується копіями заяв від 27 серпня 2014 року, 13 травня 2015 року, 21 липня 2015 року, 28 вересня 2016 року.

Відповідями Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 29 серпня 2014 року, 10 квітня 2015 року, 14 травня 2015 року, 25 серпня 2014 року, 28 травня 2015 року, 28 липня 2015 року та 30 вересня 2016 року підтверджується, що в ході перевірки заяв позивача, з її донькою ОСОБА_1 були проведені бесіди, за результатами яких, факти, які були зазначені в заявах, не підтвердилися.

Позивач з аналогічною заявою зверталася до Адміністрації Президента Україна 30 липня 2015 року та народного депутата України, які було перенаправлено за належністю та надано відповіді.

Позивач 29 липня 2015 року зверталася із заявою до прокурора м.Першотравенська про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по ст.129 КК України. Дану заяву було направлено за належністю до Першотравенського ВП та надано відповідь позивачу, що дане звернення до ЄРДР не вносилося, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак злочину.

Копією постанови Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року підтверджується, що позивача ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності по малознаності, обмежившись усним зауваженням.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно дост. 157 Житлового Кодексу Україничленів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу.

Згідно зіст. 116 Житлового Кодексу Української РСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадськоговпливувиявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

З матеріалів справи вбачається наявність спільної вини ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у конфліктній ситуації, яка склалася в їх сім'ї.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» під час вирішення справ про виселення на підставіст. 116 ЖК Україниосіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ, тощо.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою до ОСОБА_1 про її виселення, не зазначає доказів, які б свідчили про саме систематичне порушення правил співжиття, а також підтверджували б факт вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, іншого житла не має та в неї відсутня фінансова можливість придбати окреме житло для проживання, так як вона сама виховує та утримує малолітню дитину, знаходиться в скрутному матеріальному становищі, докази про застосування до неї заходів попередження або громадського впливу відсутні. Отже, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 ознак систематичного порушення правил співжиття, а також, що до неї вживалися заходи попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Тому, в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження власністю, шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири позивача, слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині визнанням за відповідачем права користування житловим приміщенням - квартирою №57 в будинку №17 по вул.Верхня, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області, суд вважає, що в їх задоволенні також треба відмовити, з огляду на наступне.

Згідно ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно ч.1 ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Статтею 92 ЖК України передбачено, що договором піднайму може бути передбачено, що разом з піднаймачем у надаване йому жиле приміщення вселяються і члени його сім'ї. Подальше вселення піднаймачем членів сім'ї допускається лише за згодою наймодавця, наймача та інших осіб, зазначених у частинах першій і третій статті 91 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Квартира АДРЕСА_3 не приватизована. Основний наймач квартири - ОСОБА_11 помер 16 липня 2008 року, дружина наймача ОСОБА_12 померла 03 квітня 2011 року. Тобто, на даний час наймачами вказаної квартири є сини померлого основного наймача - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9. В даній квартирі зареєстрований також син наймача ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Наймачі вказаної квартири письмової згоди на вселення ОСОБА_1 в житло не надавали, більш того, наймач квартири ОСОБА_5 категорично заперечує проти вселення відповідача в дане житлове приміщення.

Крім того, у відповідність ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

У відповідність ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Матеріалами справи та поясненнями сторін та свідків підтверджується, що разом із позивачкою ОСОБА_1 в квартирі позивача мешкає її неповнолітній син ОСОБА_7, тому, враховуючи вищевикладене та інтереси неповнолітньої дитини, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, слід залишити за позивачем ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264 ЦПК України, ст.ст. 316,317,321,386,391 ЦК України ст.ст. 64,65,92,116,156,157, Житлового Кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у володінні, розпорядженні та користуванні житловим приміщенням - квартирою №1 в будинку №51 по вул.Молодіжна, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області, шляхом виселення та визнанням за відповідачем ОСОБА_13 права користування житловим приміщенням - квартирою №57 в будинку №17 по вул.Верхня, м.Першотравенськ, Дніпропетровської області - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем - ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя: С.А.Янжула.