Рішення № 71176248, 20.12.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1042/17

Провадження № 2/0203/691/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменко С.В.,

при секретарі Заярній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності

встановив:

27 березня 2017 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності. В обґрунтування позову зазначено, що позивачка, батько позивачки та бабуся позивачки мешкали в будинку № 51 по вул. Чичеріна в м.Дніпро ще з 2003 року. В 2003 році батько позивачки та бабуся позивачки придбали у відповідачки 8/100 частин домоволодіння за адресою м. Дніпро, вул. Чичеріна, будинок 51, проте договір купівлі продажу будинку у нотаріуса посвідчений не був, через брак коштів на той час, були укладені лише розписки про передачу коштів. В 2004 році бабуся позивачки померла, після чого батько позивачки намагався оформити право власності на вказаний будинок, проте оскільки нотаріальних документів оформлено не було у видачі свідоцтва про право власності батьку було відмовлено. Батько позивачки намагався знайти відповідачку для укладення нотаріального договору, проте всі контакти з нею були втрачені. В 2015 році батько позивачки помер. За цих обставин враховуючи, що позивачка з 2003року та її сімя відкрито користуються та фактично володіють даним будинком, ніхто на вказаний будинок окрім позивачки не претендує, вимог щодо звільнення займаного майна до позивачки ніхто не предявляв, вона сплачує за будинок комунальні послуги, здійснює ремонтні роботи тому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на 8/100 частин будинку за адресою м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко (колишня назва вул. Чичеріна), буд. 51, яка складається з житлового будинку під літ. А-1 загальною площею, 138,9 кв.м., жилою площею 77,8 кв.м., житлового будинку Б-1, загальною площею 132,9 кв.м., житловою площею 93,5кв.м., господарських будівель та споруд: сараї літ.В, Д, З, И, погріб з шийкою літ. Г, убиральня літ. К, огорожа № 1, 3, 5, водоколонка № 2

Представник позивача в ході розгляду справи позов просив задовольнити, вказував, що позивачка відкрито користується квартирою, її дії не визнані в судовому порядку неправомірними, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував. До суду надійшла заява про завершення розгляду справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідачка у судові засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 11 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не зявились, то розгляд справи відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України проведено без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення представника позивача, показання свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 з 15 травня 2003 року мешкає за адресою м. Дніпро (м. Дніпропетровськ) АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Кіровського райвиконкому м. Дніпропетровська. (а.с. 22)

За вказаною адресою також проживав з 15 травня 2003 року ОСОБА_3 який є батьком позивачки, що підтверджується довідкою Кіровського райвиконкому м. Дніпропетровська, та свідоцтвом про народження серії VI-КИ № 397516, актовий запис № 1155 від 21 вересня 1993 року.

Як зазначила позивачка дана квартира була придбана у відповідачки, проте нотаріального договору купівлі-продажу складено не було, були укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 лише в простій письмовій формі документи, в яких зазначено, що відповідачці були передані кошти за квартиру АДРЕСА_2.

18 листопада 2015 року ОСОБА_3, який є батьком позивачки, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ №666168 від 19 листопада 2015 року виданий відділом державної реєстрації смерті ОСОБА_5 міського управління юстиції, актовий запис № 8790. (а.с.19)

31 липня 2004 року ОСОБА_4, яка є бабусею позивачки, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ №584638 від 11 серпня 2004 року виданий відділом державної реєстрації смерті в м.Дніпропетровську ОСОБА_5 міського управління юстиції, актовий запис № 6362.

Як вказала позивачка, після смерті її бабусі та батька вона продовжили жити та відкрито володіти вказаним будинком. Факт того, що позивачка проживала разом із батьком та бабусею у вказаному приміщенні також підтверджується показаннями свідків допитаних в судовому засіданні, які є сусідами.

З листа КП «ДМБТІ» ДОР від 27 березня 2008 року № 3774 вбачається, що станом на 27 березня 2008 року право власності на 8/100 частин домоволодіння в які увійшла квартира № 4 домоволодіння № 51 по вул. Чичеріна зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування посвідченого 13 жовтня 1992 року 5-ою ДДНК за реєстром № 2-7020, згідно рішення виконкому Кіровської районної ради народних депутатів № 1918 від 21 жовтня 1992 року ідеальне співвідношення між власниками змінено, що потребує провести правовстановлювальні документи до відповідності. (а.с.78)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 прийняла у дар від ОСОБА_6 8/100 частин домоволодіння з господарчими спорудами, в м. Дніпропетровську, вул. Чичеріна, 51 розташованого на земельній ділянці розміром 965 кв.м., на зазначеній земельній ділянці розташовано: глин. обкладена цеглою жилий будинок А-І жилою площею 77,8 кв.м., жилим будинок Б-І, житловою площею 93,5 кв.м., шлак шл. бл., жилий будинок Е-І, житловою площею 39,5 кв.м., дер. мазан. сарай В, дощат. Сарай Д, Е, И, шлак. льох Г-І, дощат. вбиральня К, огорожа № 1, 3, 5, водоколонка № 2. (а.с.65-67)

Згідно листа КП «ДМБТІ» від 01 квітня 2016 року № 4046 станом на 31 грудня 2012 року, в інвентаризаційний справі за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, буд. 51 частка ОСОБА_2 не перереєстрована.

Зі змісту листа Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, вбачається, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна 51/4, не мешкає. (а.с.20)

Відповідно до звіту в стислій формі про оцінку майна № 12012017_26 складеному 12 січня 2017 року, ринкова вартість домоволодіння: яка складається з житлового будинку під літ. А-1 загальною площею, 138,9 кв.м., жилою площею 77,8 кв.м., житлового будинку Б-1, загальною площею 132,9 кв.м., житловою площею 93,5кв.м., господарських будівель та споруд: сараї літ. В, Д, З, И, погріб з шийкою літ. Г, убиральня літ. К, огорожа № 1, 3, 5, водоколонка № 2, становить 624932 грн., вартість 8/100 частин домоволодіння становить 49995 грн. (а.с.23-24)

Згідно зіст. 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з аналізу норм ст.344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч.1 ст.76 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Згідно з розясненнями, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Право власності за давністю володіння, перш за все, може виникнути на придбане для володіння майно, яке відноситься до будь-якої форми власності, крім того, яке вилучено з цивільного обороту. В силу ч.1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать у тому числі об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знеціненні та зміни їх призначення. Також, обов'язковою ознакою нерухомого майна, як об'єкту матеріального світу, в розумінні вимог матеріального закону, є будівництво об'єкту нерухомості у встановленому законом порядку.

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст.3 ЦК України). Аналіз вимог чинного законодавства, в яких йдеться про недостовірних учасників цивільних правовідносин, дозволяє зробити висновок, що особу слід вважати добросовісною у тому випадку, коли вона діє без умислу причинити шкоду іншій особі, а також не допускає легковажності або самонадійності чи необережності по відношенню до можливого завдання шкоди. З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що фактичне володіння спірним майном не завдало шкоди правам та охоронюваним законом інтересам третіх осіб, а сам факт володіння таким майном з боку позивача не спрямований на спричинення шкоди іншим особам. Оскільки він набув володіння спірним майном і володів ним понад 12 років, суд вважає, що позивач мав підстави вважати, що користування майном протягом настільки тривалого строку і без будь-яких вимог з боку третіх осіб щодо повернення цього майна, свідчить про правомірність такого володіння.

Безперервність володіння повинна бути протягом визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об'єкта, в даному випадку для нерухомого майна є таким, що становить 10 років. Також обов'язковою ознакою, необхідною для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України є факт відкритого володіння, очевидного для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. При цьому перебіг строку набувальної давності починається з моменту володіння.

До матеріалів справи не було надано доказів примусового витребування у позивачки та її сімї законним власником вказаного майно, фактичне володіння таким майном з боку позивача не було визнано недобросовісним у встановленому законом порядку.

З огляду на вказані вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи, зокрема наявності фактичного, без титульного, відкритого та безперервного володіння спочатку членами сімї позивачки а потім позивачкою нерухомим майном, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог та визнання за позивачкою право власності за набувальною давністю на вказану квартиру в домоволодіння.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи волевиявлення позивачки щодо відсутності необхідності стягувати з відповідачки сплачений судовий збір, суд приходить до висновку, що судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, 328, 344 ЦК України, ст. ст. 12, 76-77, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 8/100 (вісім сотих) часток домоволодіння за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєєнко (вул. Чичеріна) буд. 51, яка складається з житлового будинку під літ. А-1 загальною площею, 138,9 кв.м., жилою площею 77,8 кв.м., житлового будинку Б-1, загальною площею 132,9 кв.м., житловою площею 93,5кв.м., господарських будівель та споруд: сараї літ. В, Д, З, И, погріб з шийкою літ. Г, убиральня літ. К, огорожа № 1, 3, 5, водоколонка № 2

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченомуст. 273, 284, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення (підписання).

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги 30 днів з дня його проголошення (підписання).

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення також може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Строк апеляційного оскарження в такому випадку починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя С.В.Єдаменко