Ухвала суду № 71174272, 13.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/2824/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/2998/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Фейір К.О.

з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Фермерського господарства "Нагорянка", Фермерського господарства "Дрофа" про усунення перешкод у користуванні житлом, скасування рішення про надання права власності, скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Нагорянського сільськогосподарського кооперативу Пустомитівського району Львівської, ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" про скасування рішення про надання права власності, скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2017 року

позовні вимоги ОСОБА_3 і ОСОБА_7, - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано Рішення засідання правління сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нагорянка" від 22 листопада 1994 року № 36, видане 29 серпня 1996 року № 153 про визнання за ОСОБА_5 права власності на квартиру № 9 в будинку № 2 (тепер будинок № 5) в с. Солонка Пусомитівського району Львівської області.

Визнано незаконним та скасовано Свідоцтво від 10 лютого 1997 року про право власності на квартиру № 9 в будинку № 2 (тепер будинок № 5) в с. Солонка Пусомитівського району, Львівської області видане на імя ОСОБА_5.

Визнано незаконним та скасовано реєстрацію права власності на квартиру № 9 в будинку № 2 (тепер будинок № 5) в с. Солонка Пусомитівського району Львівської області, здійсненим обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 50.

Зобов'язано ОСОБА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1 не чинити ОСОБА_3, 04 вересня 1981 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2 перешкоди в користуванні квартирою № 9 по вулиці Наварійській, 5 (колишня адреса Наварійській, 2) в селі Солонка Пустомитівського району Львівської області шляхом вселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру АДРЕСА_1 (колишня адреса Наварійській, 2) в селі Солонка Пустомитівського району Львівської області.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_5. Вважає рішення суду незаконним та таким, що було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що йому у приватну власність передано квартиру, за яку він особисто сплатив 29.08.1996 року по прибутковому ордері №150 суму два мільйони чотириста купоно-карбованців, на підставі рішення засідання сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нагорянка" від 22.11.1994 року. Стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2017 року та вирішити питання судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 до задоволенні не підлягає із наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що рішенням засідання правління сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нагорянка" від 22 листопада 1994 року № 36, видане 29 серпня 1996 року № 153 (а.с.18) на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передано у власність ОСОБА_5 квартиру № 9 в будинку № 2 (тепер будинок № 5) в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області. На підставі вказаного рішення здійснена реєстрація права власності, видано Свідоцтво від 10 лютого 1997 року про право власності на квартиру № 9 в будинку № 2 (тепер будинок № 5) в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, видане на імя ОСОБА_5. Довідкою № 3 / 16108 від 10.11. 2015 р. виданої ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" підтверджується зміна нумерації будинку в якому знаходиться спірна квартира.

Також встановлено, що ОСОБА_5 сімя якого складалася з шести чоловік, вселився до спірної квартири, загальною площею 84,7 кв.м., на підставі ордера № 55 від 09.06.1987 року, виданого виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів на сім"ю, яка складається із шести членів. З Довідки № 3549 від 30.11.2015 року, виданої Солонківською сільською радою Пустомитівського району Львівської областівбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають: ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3, Михайлівна, ОСОБА_9. Сторонами не заперечується той факт, що зазначені вище особи, як члени сімї ОСОБА_5 проживали у спірній квартирі на час її приватизації.

Факт постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у спірній квартирі на час її приватизації підтверджується витягом з погосподарської книги Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області по особовому рахунку № 878 за 1996 2000 роки. В свою чергу Довідки Солонківської загальноосвітньої школи І ІІІ ступенів від 26.02. 2016 року № 29; від 24.02. 2016 року № 26 не підтверджують факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в с. Солонка, але стверджують факт їхнього навчання у вказаному закладі освіти.

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем ОСОБА_5 визнається та обставина, що позивачу ОСОБА_3 чиняться перешкоди у користуванні житлом де вона зареєстрована та має намір проживати.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що при приватизації спірної квартири були порушені права ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на приватизацію квартири у якій останні проживали, а також, що ОСОБА_3 чиняться перешкоди ОСОБА_5 у користуванні спірним житлом, де вона має намір проживати.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Виходячи з аналізу змісту Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 17 ЦК України 1963 року (чинний на час приватизації спірного приміщення) місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сімї.

У правовій позиція, висловленій Верховним Судом України в Постанові від 30 січня 2013 року в справі №6-125цс12 зазначено, що відповідно до ст.1, ч.1 ст.5, ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації. Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Виходячи з аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сімї.

Згідно ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Оскільки у спірній квартирі на момент приватизації було зареєстровано 5 осіб членів сім"ї, з врахуванням загальної площі спірної кварти, відсутні будь-які підстави для здійснення доплати за надлишки загальної площі квартири.

Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_9, який являється сином відповідача по справі, який в суді пояснив, що на момент приватизації позивач та третя особа по справі не проживали і не були зареєстровані у спірній квартирі, а тому відповідач правомірно набув право власності на спірну квартиру, колегія суддів вказані пояснення оцінює критично, поскільки такі спростовуються зібраними по справі доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги про визнання незаконними та скасування Рішення засідання правління сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нагорянка" від 22 листопада 1994 року № 36, видане 29 серпня 1996 року № 153 про визнання за ОСОБА_5 права власності на квартиру № 9 в будинку № 2 (тепер будинок № 5) в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області; Свідоцтва від 10 лютого 1997 року про право власності на квартиру № 9 в будинку № 2 (тепер будинок № 5) в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області видане на імя ОСОБА_5; реєстрацію права власності на квартиру № 9 в будинку № 2 (тепер будинок № 5) в с. Солонка Пусомитівського району Львівської області, здійсненим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 50, а також не чинити перешкоди в користуванні квартирою та вселення в неї, підставні, а тому підлягають задоволенню.

Щодо строків позовної давності, слід зазначити, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 такий строк не пропущено з тих підстав, що довідки про склад сім"ї на які покликається відповідач як на такі, з яких останні дізналися, що саме ОСОБА_5 є одноособовим власником спірної квартири, оскільки такі довідки не містять відомостей стосовно власника спірної квартири.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 з врахуванням встановлених обставин справи жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої скарги апелянту слід відмовити та рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2