Постанова № 71173620, 21.12.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/14748/17Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/1453/17 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 30

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року (суддя Черніцька І.М.) про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі № 607/14748/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Торгсервіс ТМ, товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат-Тернопіль, товариства з обмеженою відповідальністю Західагроінвест, товариства з обмеженою відповідальністю Галичина-2014 про відшкодування збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в його користь 200 000 грн. збитків та 100 000 грн. моральної шкоди. Звернути стягнення на частку ОСОБА_2 в майні ТОВ Агоркомбінат-Тернопіль, ТОВ Торгсервіс ТМ, ТОВ Західагроінвест, ТОВ Галичина-2014 за особистими зобов'язаннями ОСОБА_2 в сумі 300 000,00 грн.

Одночасно із зверненням з вказаним позовом, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт в межах суми позову на все майно та майнові права, що належать відповідачу ОСОБА_2, в тому числі на корпоративні та майнові права у всіх господарських товариствах та приватних підприємствах, в яких засновником та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2, у тому числі на все майно, в межах суми позову, що належить ТОВ АгрокомбінатТернопіль, ТОВ Торгсервіс ТМ, ТОВ Західагроінвест, ТОВ Галичина-2014;

- зобов'язати державних реєстраторів внести до Єдиного державного реєстру записи про накладення арешту на корпоративні та майнові права у всіх господарських товариствах та приватних підприємствах, в яких засновником та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2, у тому числі ТОВ АгрокомбінатТернопіль, ТОВ Торгсервіс ТМ, ТОВ Західагроінвест, ТОВ Галичина-2014;

- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо відчуження корпоративних прав ОСОБА_2, у всіх господарських товариствах та приватних підприємствах, в яких засновником та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2, у тому числі ТОВ АгрокомбінатТернопіль, ТОВ Торгсервіс ТМ, ТОВ Західагроінвест, ТОВ Галичина-2014;

- накласти арешт, в межах суми позову, на все майно та майнові права що належать ОСОБА_3;

- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і будь-яким іншим особам вчиняти дії пов'язані із переходом права власності та переходом прав на нежитлові приміщення магазину по вул. Карпенка, 1 в м. Тернополі.

В обґрунтування заяви зазначив, що будь-яке відчуження майна та основних засобів, що належать на праві власності ТОВ АгрокомбінатТернопіль, ТОВ Торгсервіс ТМ, ТОВ Західагроінвест, ТОВ Галичина-2014 та інших господарських товариствах, приватних підприємствах, в яких засновником (учасником) та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2 може призвести до значного зменшення реальної вартості корпоративних прав та надасть можливість відповідачу уникнути виконання особистих зобов'язань. Вважає, що арешт та заборона відчуження майна вищезазначених юридичних осіб забезпечить позов в повному обсязі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Вказує, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову не може вважатись неспівмірним із заявленими вимогами. Такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача в межах суми ціни позову, при існуванні між сторонами спору, жодним чином не може вважатись втручанням держави в право особи вільно володіти майном. Також посилається на мотиви, викладеній у заяві про забезпечення позову.

До початку розгляду справи від відповідачів надійшли клопотання, в яких вони проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечили та просили про розгляд справи проводити у їх відсутності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, врахувавши вимоги розумності, обгрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, збалансованість інтересів сторін, наявність звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, прийшов до вірного висновку про відсутність достатніх підстав для забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку із тим, що розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснювався за нормами ЦПК України, які діяли до набрання чинності Законом України №2147-VII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, а тому колегія суддів переглядає ухвалу суду на відповідність нормам процесуального права, які діяли на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Зважаючи на те, що в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить накласти арешт в межах суми позову на все майно та майнові права, що належать відповідачу ОСОБА_2, в тому числі на корпоративні та майнові права у всіх господарських товариствах та приватних підприємствах, в яких засновником та кінцевим беніфіціарним власником є ОСОБА_2, у тому числі на все майно, в межах суми позову, що належить ТОВ АгрокомбінатТернопіль, ТОВ Торгсервіс ТМ, ТОВ Західагроінвест, ТОВ Галичина-2014, які в свою чергу є господарюючими суб'єктами, а тому колегія суддів вважає, що такий вид забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1, перешкоджатиме здійсненню господарської діяльності вищевказаними юридичними особами.

Крім цього, накладення арешту на майно господарюючих субєктів не викликана обґрунтованою необхідністю, такий вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в порушенні прав інших осіб.

За таких обставин ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4