Ухвала суду № 71173249, 13.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/3438/17 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/783/4908/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Ванівського О.М., Шандри М.М.

секретаря: Симець В.І.

за участю: представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 19 травня 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 19 травня 2017 рокузадоволено заяву про забезпечення позову.

З метою забезпечення позову накласдено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), у тому числі на: квартиру загальною площею 68,1 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Манастирського А.АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 851216246101); 1/2 частки нежитлових приміщень загальною площею 179,3 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Петлюри С., 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 663329146101); квартиру з гаражем загальною площею 217, 5 м. кв. за адресою: м. Львів, вул. Куликівська, буд. 18 а, квартира 27, загальною вартістю 682100 грн. (реєстраційний номер майна 2368997); квартиру загальною площею 164,1 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2. (реєстраційний номер майна 22863340). Крім цього заборонити вчиняти будь-які дії, щодо вищезгаданого майна, а також майна що належить ОСОБА_4 на праві власності.

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_4, подавши апеляційну скаргу у якій зазначає, що ухвала є незаконною, та такою що не відповідає вимогам ст..ст.151, 152 ЦПК України. Вказує, що судом першої інстанції порушено принцип безсторонності та об`активності, суд не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням заходів забезпечення позову. Зазанчає, що відповідно до ч.3 ст.153 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути спів мірними із заявленим позивачем вимогами, а позивач не обґрунтував необхідність накладення арешту на все майно відповідача а не в межах ціни позову.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 19 травня 2017 рокупро забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін ,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому вид забезпечення позову, запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову, у спосіб встановлення відповідачки вчиняти певні дії, відповідає заявленим позовним вимогам .

А під час розгляду заяви про забезпечення позову поняття співмірності виду забезпечення заявленим позовним вимогам є оціночним та розмежовується судом з врахуванням даних та доводів позивача і доказів, які містяться у матеріалах справи, та додані до заяви про забезпечення позову.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти (встановлювати) обставини, які мають значення для справи або оцінювати докази, як це робиться при ухваленні рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Статтею 7 цього Закону кожному гарантовано захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду (складу суду), але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року, "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року та "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року").

Як розяснено в п.п. 1 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як убачається з виділених матеріалів 07.05.2017року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 8265162, 25 грн та подав заяву про забезпечення позову, а саме накладення арешту квартиру загальною площею 68,1 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Манастирського А.АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 851216246101); 1/2 частки нежитлових приміщень загальною площею 179,3 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Петлюри С., 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 663329146101); квартиру з гаражем загальною площею 217, 5 м. кв. за адресою: м. Львів, вул. Куликівська, буд. 18 а, квартира 27, загальною вартістю 682100 грн. (реєстраційний номер майна 2368997); квартиру загальною площею 164,1 м. кв. за адресою: АДРЕСА_2. (реєстраційний номер майна 22863340). Крім цього заборонити вчиняти будь-які дії, щодо вищезгаданого майна, а також майна що належить ОСОБА_4 на праві .

Задовольняючи заяву позивача та вирішуючи питання про забезпечення позову, суд врахував предмет позову, суму позову 8265162, 25 грнта всі обставини по справі в їх сукупності, колегія суддів вважає правомірним і обґрунтованим застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно , яке належить ОСОБА_4, оскільки є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Вид забезпечення є співмірний із заявленими позовними вимогами.

Проте з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може.

Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проте, суд вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову помилково наклав арешт1/2 частки нежитлових приміщень загальною площею 179,3 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Петлюри С., 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 663329146101).

Я встановлено судовою колегією, що на 1/2 частки нежитлових приміщень загальною площею 179,3 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Петлюри С., 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 663329146101) накладено арешт відповідно до ухвали Апеляційного суду від 03 червня 2016 року в порядку кримінального судочинства, що районним судом встановлено не було. (а.с.46-47)

Відповідно до вимог ч.8 ст.152 ЦПК України не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно до кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин, на думку колегії апеляційну скаргу слід задовольнити частково та скасувати ухвалу в частині накладення арешту 1/2 частки нежитлових приміщень загальною площею 179,3 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Петлюри С., 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 663329146101) та відмовити в забезпеченні позову накладенням арешту на зазначену1\2 частину нежитлових приміщень загальною площею 179,3 м.кв. за адресою: м. Львів, вул. Петлюри С.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.209, 303, 304, п.3 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, 313, п.5 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 19 травня 2017 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на ? частки нежитлових приміщень загальною площею 179,3 кв.м., за адресою м. Львів, вул. Петлюри С., 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 663329146101) скасувати та відмовити в забезпеченні позову в тій частині.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді