Постанова № 71173204, 18.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3756/17 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/6016/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Брикайло М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова,-

встановила:

Заявник ПАТ «Львівгаз» звернувся в суд із скаргою на дії державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова, просив визнати дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.12.2013 року неправомірними, скасувати постанову державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ про повернення виконавчого документа від 31.12.2013 року та відновити виконавче провадження.

Вимоги обґрунтовував тим, що Сихівський районним суд м. Львова видав судовий наказ про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 31.12.2013 року державний виконавець Сихівського ВДВС виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у звязку із відсутністю у боржників майна на яке можна було б звернути стягнення.

Вважає, що державний виконавець не вжив всіх необхідних заходів для виконання рішення та стягнення з боржників коштів. Зокрема, державним виконавцем не вжито заходів для розшуку майна боржників та не вчинено виконавчої дії у вигляді опису майна боржників. На думку заявника, такі дії та постанова про повернення виконачого документу є неправомірними, тому просив скаргу задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року у задоволенні скарги ПАТ «Львівгаз» на дії державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ та постанову про повернення виконавчого документу - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ПАТ «Львівгаз» вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на бездіяльність державного виконавця, яка полягає у не надісланні на адресу ПАТ «Львівгаз» постанови про повернення виконавчого документу, як це передбачено ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім цього, державний виконавець до винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві повинен скласти акт про відсутність майна, з дотриманням Інструкції про проведення виконавчих дій.

Також, державний виконавець проігнорував покладений на нього обовязок по перевірці майнового стану боржника кожні 2 тижні.

Звертає увагу на те, що боржники не оплатили судовий збір, який стягнутий судовим наказом та не надали доказів такої оплати.

Просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Представник стягувача ПАТ «Львівгаз», представник Сихівського ВДВС ЛМУЮ та боржники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 53, 57-59), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні враховуючи таке.

Відмовляючи у задоволенні скарги місцевий суд виходив з того, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем вжито усі необхідні заходи з метою належного виконання судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Повернення виконавчого документа відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, про що внесено відомості до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, доступ до якого має кожна зі сторін виконавчого провадження. Знищення виконавчого провадження здійснено з дотриманням відповідних строків та порядку.

Перевіривши матеріали справи та докази досліджені судом, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновками місцевого суду враховуючи таке.

НормамиКонституції України(ст.ст. 124, 129) і ЦПК України(ст. 14) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли в момент дії ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, саме такий застосовується при розгляді даної справи.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження»сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.Стягувачем є фізична або юридична особа,на користь чив інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів перебувало виконавче провадження № 39938971 (відкрите 24.09.2013 р.), з примусового виконання судового наказу Сихівського районного суду м. Львова від 30.11.2012 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживають у ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», що знаходиться у м. Львові, вул.Золотій, 42, борг за послуги газопостачання в розмірі 753 грн. 84 коп., які перерахувати на р/р 26039301412 ОПЕР в філії Львівське обслуговування ВАТ «Ощадбанк», МФО 325796, код ЄДРПОУ 03349039 та судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп., які перерахувати на р/р 26001250684002 в ПАТ КБ «Надра», м. Київ, МФО 380764, ЄДРПОУ 03349039.

31.12.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись із скаргою на дії державного виконавця представник стягувача ПАТ «Львівгаз» свої доводи щодо незгоди із постановою про повернення виконавчого документа стягувачу фактично зводив до того, що державним виконавцем не проведено усіх необхідних дій з приводу виявлення майна у боржника та не надіслання відповідної постанови стягувачу.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, при цьому оскаржувана ухвала постановлена судом на час дії Цивільного процесуального кодексу в редакції від 18.03.2004 року, відтак законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється відповідно до положень ЦПК України в ред. від 18.03.2004 року.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції повинен перевірити чи було прийнято або вчинено оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність відповідно до вимог закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження та чи були порушені права чи свободи заявника. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК України.

У запереченні на скаргу ПАТ «Львівгаз» державний виконавець покликається на те, що згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 24.02.2017 р., затвердженого в.о. начальника Сихівського ВДВС м. Львів, виконавче провадження № 39938971 знищене у звязку із закінченням трьохрічного терміну зберігання, при цьому завіреної копії такого акту до матеріалів справи не долучено.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається зі змісту письмових заперечення на скаргу, підставою для винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві є відсутність у боржника майна.

Зазначені обставини, на які також покликається стягував ПАТ «Львівгаз» в частині неналежного виконання державним виконавцем своїх обовязків, спрямованих на виконання виконавчого документу, на даний час не можливо встановити, оскільки виконавчого провадження не існує, таке знищене, тому надати правову оцінку доводам апелянта в цій частині не можливо.

В свою чергу, стягувач ПАТ «Львівгаз» жодним чином не наводить обґрунтування з якої причини, маючи права, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», з часу відкриття виконавчого провадження у вересні 2013 року до 2017 року не звертався до державного виконавця про надання інформації про результати виконання судового наказу та інш.

Також, зважаючи на те, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено 31.12.2013 р., а виконавче провадження знищено згідно акту від 24.02.2017 р., державним виконавцем дотримано вимоги Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби при знищенні виконавчого провадження, оскільки строк зберігання завершеного у 2013 році виконавчого провадження, починається з 1 січня 2014 року та закінчується 31 грудня останнього року його зберігання, тобто 2016 р.

За наведених обставин доводи апелянта щодо неправомірності дій державного виконавця є необґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови складений 18 грудня 2017 року.

Керуючись ч. 4 ст. 258, ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» - залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

ОСОБА_5