Вирок № 71172707, 21.12.2017, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/985/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря Каралюс Т.Р.,

прокурора: Івасівки О.З.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12016140060002357 та №12017140060000447, які обєднанні в одне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, невійськовозобовязаного, одруженого, який зареєстрований на ІНФОРМАЦІЯ_4 кім. 913-914 у м. Львові, зі слів фактично проживає на ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, суд

в с т а н о в и в :

01.07.2016 року близько 22.00год. ОСОБА_1 перебуваючи біля будинку №218 на вул. Любінська у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, умисно, з корисливих мотивів заволодів у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон марки «LG-H» вартістю 2100.00 гривень, IMEI: 359606067217878, в якому знаходилась картка оператора «Київстар», вартістю 15.00 гривень, на рахунку якої не було коштів, карта оператора «МТС», вартістю 15.00 гривень, на рахунку якої не було коштів, картка памяті 8 Гб, вартістю 100.00 гривень, чим завдав неповнолітньому потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2230.00 грн.

Крім цього, 02.02.2017 року близько 02.00 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 96, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом віджиму пластикового вікна, проник в приміщення квартири №70 звідки намагався таємно викрасти телевізор марки «Sony» вартістю 39999 гривень 20 копійок, ігрову приставку «Sony PS4» вартістю 7999 гривень 20 копійок та ігрову приставку«Sony PS3» вартістю 6399 гривень 20 копійок, спакувавши їх у 2 поліетиленові пакети чорно-білого кольору із написами «Adidas», однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був виявлений працівниками поліції, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині, передбаченого ч.1 ст.190 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, які викладені в обвинувальному акті і у вчиненому щиро розкаявся, а що стосується предявленого обвинувачення у вчиненому інкримінованому йому злочині за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України свою вину заперечив. У своїх показах повідомив наступне, що 01.07.2016 року приблизно 22.00 год. перебуваючи біля будинку №218 на вул. Любінська у м. Львові дійсно вчинив шахрайство, а саме шляхом обману заволодів у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3, мобільним телефоном марки «LG-H». Щодо предявленого обвинувачення за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України вказав, що 02.02.2017 року проходивши біля будинку №96 на вул. Любінська у м. Львові побачив драбину, яка була приперта до будинку та досягала до вікон квартири на другому поверсі. Він вирішив скористатися даною драбиною, щоб потрапити до вказаної квартири, де мав намір заночувати. Потрапивши до квартири він ліг спати на ліжку в одній із кімнат. В подальшому був затриманий працівниками поліції на місці. Вказав, що жодного умислу на вчинення крадіжки майна у нього не було.

Враховуючи, що учасниками судового провадження було визнано недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, що стосується предявленого обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч.. 1ст. 190 КК країни, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), які ніким не оспорюються, зясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої його позиції, а також йому розяснено, що він у такому випадку позбавляється права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, в тій частині розглянув справу за правилами, передбаченими даною нормою.

Незважаючи на невизнання обвинуваченимОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, яке суд розцінює, як обраний спосіб захисту, з метою уникнути відповідальності та покарання, його вина підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами по справі, які узгоджуються між собою і знаходяться у логічній послідовності.

Так, показами потерпілої ОСОБА_6, яка в суді вказала, що близько 05.00 год. 02.02.2017 року до неї в квартиру на вул. Роксолани у м. Львові, де вона проживає прийшли працівники поліції та повідомили, що у квартиру №70 на вул. Любінська у м. Львові, яка належить її чоловіку та де фактично проживає її син ОСОБА_7, який в цей час знаходився на спортивних змаганнях за межами України, проникла невідома особа. Після чого потерпіла разом із працівниками поліції поїхала на місце злочину, щоб відчинити двері квартири ключем. Приїхавши на вул. Любінську, 96 у м. Львові та відчинивши двері у квартиру №70 побачила розкидані речі, в квартирі були інші працівники поліції та затриманий чоловік. Потерпіла зателефонувала до свого сина, повідомила йому про крадіжку в квартирі. Відразу, при огляді речей в квартирі, потерпіла виявила зникнення грошових коштів у сумі 6000 гривень та 500 євро.

Даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_4, який вказав, що він 01.02.2017 року о 20.00 год. заступив на охорону порядку у Залізничному районі м. Львова разом із напарником ОСОБА_8 02.02.2017 р. близько 02.45 год. поступило повідомлення, що у квартиру №70 на вул. Любінська, 96 у м. Львові проникли невідомі особи та перекидають меблі. Прибувши на місце, приблизно через 3-4 хв., побачили, що із вікна однієї з квартир будинку, як в подальшому зясувалось квартири №70, виглядає невідома особа чоловічої статі та побачивши працівників поліції, вказаний чоловік відійшов від вікна. Оглянувши територію навколо будинку, працівники поліції побачили деревяну драбину навпроти підїзду. Встановивши власників квартири, працівники поліції вирішили проникнути у квартиру через вікно за допомогою деревяної драбини. У квартирі №70 на вул. Любінська, 96 працівники поліції виявили, що одна із кімнат зачинена та встановили, що в ній знаходиться невідомий чоловік. В подальшому, після тривалих розмов, чоловік відчинив двері кімнати та ним виявився обвинувачений ОСОБА_1, який повідомив, що проник у житло з метою вчинення крадіжки. Крім цього, працівниками поліції за вікном кімнати, в якій переховувався обвинувачений, було виявлено поліетиленові пакети із ігровими приставками, які були виставлені за вікно. Після чого на місце події прибули працівники слідчої оперативної групи Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, а також було доставлено потерпілу ОСОБА_6

Показами свідка ОСОБА_9, даними в судовому засіданні, згідно яких він проживає в будинку №96 на вул. Любінська у м. Львові та є сусідом сина потерпілої ОСОБА_6 Пояснив, що 02.02.2017 року близько 02.45 год. він почув через стіну у сусідній квартирі № 70 незрозумілий шум. Оскільки, свідок знав, що власники квартири на даний час у ній знаходитись не мають, він запідозрив, що у квартиру сусідів проник злодій, а тому відразу викликав працівників поліції. Шум у квартирі був доти поки не приїхали працівники поліції. Згодом йому вже стало відомо, що був затриманий обвинувачений, якого він не знає, відносин з ним ніяких.

Крім цього, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України стверджується зібраними на стадії досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, згідно витягу з кримінального провадження № 12017140060000447, 02.02.2017 р. до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину.

Як вбачається із змісту протоколу огляду місця події, в квартирі №70 на вул. Любінська, 96 у м. Львові, яка розташована на другому поверсі будинку, в одній із кімнат відчинене вікно, нижня рама якого пошкоджена, з якого візуально проглядається деревяна драбина, що приставлена до стіни з вулиці. У кімнаті на ліжку знаходився чоловік, який представився як ОСОБА_1 та повідомив працівнику поліції, що незаконно проник у дану квартиру з метою вчинення викрадення чужого майна.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 02.02.2017 р. ОСОБА_1 було затримано на місці вчинення злочину у квартирі АДРЕСА_1, затриманому розяснено права та обовязки.

Відповідно до протоколу огляду предметів від 02.02.2017р. та постанови про визнання речових доказів від 02.02.2017р. у кримінальному провадженні № 12017140060000447 речовими доказами визнано мобільний телефон «Nokia» в корпусі синьо-білого кольору, ІМЕІ: 357956006342366, дві матерчаті рукавиці синього кольору із зображенням марки та надписом «adidas» сірого кольору та вязку шнурка сірого кольору, які поміщено в камеру зберігання речових доказів.

Як вбачається із протоколу проведення слідчого експерименту від 10.02.2017 р. за участю підозрюваного ОСОБА_1, за участю його захисника та у присутності двох понятих, будучи у м. Львові біля будинку №96 на вул. Любінська, ОСОБА_1 вказав на підїзд будинку, де знаходиться квартира №70, вказав територію гаражів, де він знайшов деревяну драбину, яку використав для проникнення до квартири, вказав на вікно квартири, розташованої на другому поверсі будинку, у яку проник. Перебуваючи у приміщенні вказаної квартири ОСОБА_1 вказав на вхід з балкону, звідки він пройшов у кімнату, а також вказав на телевізор, який він переставляв на інше місце.

Згідно змісту висновку експерта №4/203 від 02.03.2017 р. два сліди пальців рук перекопійовані на відрізки прозорої липкої стрічки №1, №6 розмірами сторін 19х38 мм, 19х34мм, вилучені під час огляду місця події від 02.02.2017 р. на вул. Любінській, 96/70 у м. Львові, залишені середнім пальцем та безіменним пальцем правої руки гр. ОСОБА_1

Згідно змісту висновку експерта №11/274 від 14.03.2017 р. один слід низу взуття полімерного матеріалу поперечними розмірами 129х175 мм, вилучений в ході проведення огляду місця події в квартирі №70 на вул. Любінська, 96 у м. Львові, залишений кросівками, а саме кросівком на праву ногу вилученими у гр. ОСОБА_1

Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд зобовязаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього кодексу, інших актів законодавства. Зобовязаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно вимог ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч.2 ст.84 КПК України є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Наведені докази об'єктивно узгоджуються між собою, доповнюють один одного і не суперечать між собою, а тому в суду не виникає ніяких сумнівів щодо їх достовірності.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в житло, доведена повністю і його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.1 ст.190, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого в тій частині, що він не мав намір проникати у квартиру з метою крадіжки, а лише, як вказував обвинувачуваний мав намір проникнути через вікно у житлове приміщення без згоди власника з метою ночівлі, оскільки це спростовується вказаними дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності, які є послідовними і узгоджуються із показаннями потерпілої, свідків та обставинами вчиненого злочину і поведінкою самого ж обвинуваченого, який проник у приміщення квартири зачинився у спальній кімнаті і декілька годин вчиняв супротив. Отже, суд вважає дані доводи обвинуваченого є надуманими і такими, що направлені на уникнення відповідальності за вчинений злочин і розуміючи, яке покарання йому загрожує у випадку визнання його винним.

Що ж стосується покликань обвинуваченого на застосування відносно нього психологічного насильства зі сторони працівників поліції на досудовому слідстві, яке відображалось у вигляді погроз до застосування фізичного насильства, не знайшли свого підтвердження, оскільки такі твердження обвинуваченого є абстрактними, позбавленими несучої навантаження інформації, хто саме, де, за яких обставин, і в який конкретно спосіб домагався і врешті домігся визнавальних від нього показів, в цих посиланнях прослідковується намагання обвинуваченим надати загального, всеохоплюючого характеру і шляхом компрометації працівників поліції подати події у вигідній собі інтерпретації. Сам і обвинувачений вказав у суді, що не звертався на досудовому слідстві, як до захисника чи прокурора, з приводу незаконного з ними поводження, вчинення фізичного чи психологічного тиску дій працівників поліції. Крім цього, відсутні будь-які докази, зокрема медичні записи про наявність у обвинуваченого тілесних ушкоджень при поступленні у слідчий ізолятор. Свідок ОСОБА_4, який був у складі поліцейських, що затримували обвинуваченого, при допиті у суді висвітлив обстановку за якої здійснювалось затримання обвинуваченого, заперечив будь-які дії незаконного поводження з обвинуваченим, вчинення на нього психологічного тиску. При цьому слід наголосити, що при затриманні обвинуваченого також була потерпіла, яка також була допитана в суді, і заперечувала будь-які факти насильства щодо обвинуваченого працівниками поліції.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що помякшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, а обставини, що обтяжують покарання судом не встановлені.

Суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який раніше судимий, не працює, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, згідно характеристики з місця проживання скарг від сусідів не надходило, під час іспитового строку в короткий проміжок часу вчинив новий корисливий злочин, що свідчить про те, що він не бажає стати на шлях виправлення, є особою схильною до скоєння умисних корисливих злочинів, згідно складеної досудової доповіді Залізничного РС Львівського МВ з питань пробації, яка була предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, вбачається дуже високий ризик вчинення повторного злочину та ризик небезпеки для суспільства, а тому виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід обрати покарання достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів в межах санкцій статей предявленого обвинувачення, що є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України, цілей покарання.

Поряд з цим, як встановлено судом, що ОСОБА_1 вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2016року був засуджений за ч.1 ст.307 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки, проте ОСОБА_1 винний в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, який вчинений ним до постановлення вказаного попереднього вироку.

У відповідності до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

За таких обставин,остаточне покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим із врахуванням положень ч.1 ст.72 К України, тобто одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Крім цього, до повного відбуття покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2016року, яким був засуджений ОСОБА_1 за ч.1 ст.307 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки, ОСОБА_1 вчинив під час іспитового строку новий корисливий злочин, передбачений ч.3 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України, а тому до призначеного покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком суду згідно із вимогами ч.1 ст.71 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на вчинення обвинуваченим злочинів під час іспитового строку, відсутність у справі сукупності обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і за переконання суду, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України зарахування строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Згідно ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 03.02.2017року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із урахуванням моменту затримання з 02.02.2017 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII, передбачала зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи була застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Зазначена редакція діяла до 20.06.2017 року включно та в порівнянні із ч.5 ст.72 КК України у чинній редакції, яка передбачає зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день, - поліпшувала становище ОСОБА_1

У зв'язку з чим, на підставі ст.4, 5 Кримінального кодексу України, суд вважає за необхідне застосувати ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року), оскільки закон, який іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. Діяння за якими обвинувачується ОСОБА_1 вчиненні ним 01.0401.07.2016року та 02.02.2017 року відповідно, беручи до уваги положення ст.5 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання час попереднього ув'язнення починаючи з 02.02.2017 року (день фактичного затримання) по день ухвалення вироку включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Із огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави витрати на проведення Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України судової трасологічних експертиз за №4/203 від 02.03.2017року у розмірі 703,68 грн. та №11/274 від 14.03.2017року у розмірі 770,35 грн. /матеріали кримінального провадження т.2 а.с.76, 90/, оскільки проведення вказаних експертиз були зумовлені розслідуванням вчиненого обвинуваченим злочину.

У звязку із призначенням судом обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд керуючись ст.176, 177 КПК України вважає, що для належного виконання вироку суду та забезпечення відбуття обвинуваченим призначеного йому покарання, ОСОБА_1 слід залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст.368-371, 373-375 КПК України, ст. 15, 70, 71, 185, 190 КК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 /два/ роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_1 остаточне покарання визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за цим вироком та покарання призначене попереднім вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26 жовтня 2016року із врахуванням положень ч.1 ст. 72 КК України, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, а саме у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки.

Згідно ч.5 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Залізничного районного суду м. Львова від 26.10.2016року /справа №462/7124/15-к) у виді одного року і трьох місяців позбавлення волі, визначивши остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 5 /пяти/ років 3 /трьох/ місяців позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбутого покарання строк попереднього увязнення з 02 лютого 2017року по день ухвалення вироку, тобто по 21 грудня 2017року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 02 лютого 2017року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 залишити до вступу вироку в законну силу.

Стягнути із ОСОБА_1, 09.04.1983року народження, на користь державипроцесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 1474,03 гривень.

Речові докази: мобільний телефон марки «LG-H» IMEI: 359606067217878 - повернути законному представнику потерпілого ОСОБА_10, як власнику /матеріли кримінального провадження т.1 а.с.40/;

- мобільний телефон «Nokia» в корпусі синьо-білого кольору, ІМЕІ: 357956006342366, дві матерчаті рукавиці синього кольору із зображенням марки та надписом «adidas», вязку шнурка, пару матерчатого взуття - повернути ОСОБА_1, як власнику /матеріли кримінального провадження т.2 а.с.37,40,41/;

- деревяну драбину та пакет з одним недопалком сигарети, пакет НДЕКЦ №4002295 в середині якого міститься слід низу взуття та пакет НДЕКЦ №3077212 /матеріли кримінального провадження т.2 а.с.100-103/ - знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Ю.Л. Бориславський