Ухвала суду № 71172448, 19.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11019/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19.12.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

ОСОБА_1 /головуючої /

ОСОБА_2, ОСОБА_3

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

прокурора Андришина О.В., перекладача російської мови ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження 11кп-777/702/17, за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст.15 - п.п. 1,5 ч.2 ст. 115 КК України, відомості про які внесено до ЄРДР 28 січня 2017 року за №12017070030000224.

Цією ухвалою також продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк запобіжного заходу - тримання під вартою без визначення розміру застави до 18 січня 2018 року включно.

Прийняте рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки в ньому відсутнє належне формулювання обвинувачення, а викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. При цьому, не зазначені всі елементи інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст.15 - п.п. 1,5 ч.2 ст. 115 КК України. У формулюванні обвинувачення не розкрита об"єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України за кваліфікуючими ознаками носіння, зберігання та придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Висунуте обвинувачення є неконкретним, таким, що позбавляє обвинуваченого належно усвідомлювати його суть та захищатись від нього: не встановлено місце, дата, період і спосіб носіння, зберігання та придбання ОСОБА_6 бойових припасів. Окрім цього, суд визнав не коректним висунення обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 - п.п. 1,5 ч.2 ст. 115 КК України, оскільки у ньому не вказано кого саме планував вбити ОСОБА_6 при здійсненні прицільного пострілу з гранатомета у вікно 2-го поверху будинку №31 по вул. Кошицька в м. Ужгород, також не зазначено мотив та мету на вбивство потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10. В обвинувальному акті не зазначено, яка шкода завдана потерпілій ОСОБА_10- моральна, фізична чи майнова в підтвердження її процесуального статусу як потерпілої . Також у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування належно не зазначено реквізитів ряду процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, зокрема: в реєстрі відсутні відомості стосовно прийнятих процесуальних рішень з питань залучення ОСОБА_9, ОСОБА_10 по даному кримінальному провадженні в якості потерпілих та про залучення ОСОБА_11 в якості представника потерпілого ОСОБА_9; не зазначено відомостей про залучення перекладача ОСОБА_5; до реєстру не додано копії цивільного позову перекладеного на російську мову; в реєстрі відсутні дані з врахуванням положень ЦПК України про визнання потерпілого ОСОБА_9 цивільним позивачем у зв`язку з подачею останнім цивільного позову. Також судом констатовано, що вручення обвинувального акту з додатками обвинуваченому відбулось у відсутності захисника, що є порушенням права обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» частини третьої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.20 Кримінального процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду в частині повернення обвинувального акту скасувати, тапризначити новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивує тим, що висновок суду про повернення обвинувального акту не відповідає фактичним обставинам провадження, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України та містить всі відомості, які передбачені ч. 2 даної статті. Прокурор зазначає, що в обвинувальному акті при викладенні фактичних обставин та формулюванні обвинувачення вказано час, місце, спосіб та мотив скоєння кримінального правопорушення, вказана обєктивна та субєктивна сторони кримінальних правопорушень. При цьому суд не врахував, що у відповідності до вимог ст. 337 КПК України прокурор під час судового розгляду може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення чи відмовитись від підтримання обвинувачення. Крім того, суд вдався до дослідження фактичних обставин на тій стадії судового провадження, на якій це не передбачено, зокрема допитував підозрюваного, зясовував чи зрозуміло йому обвинувачення та якими доказами це доводиться. Вважає, що будь-яких порушень вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, які унеможливили б призначення обвинувального акту до судового розгляду по суті, допущено не було. При цьому просить врахувати, що відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування інформації про вчинення певних процесуальних дій не може бути виключною підставою для повернення обвинувального акту згідно вимог ст. 314 КПК України, оскільки зазначені відомості жодним чином не впливають на законність обвинувального акту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора в підтримання апеляційної скарги, заперечення захисника та підозрюваного проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. Статтею 291 КПК України врегульовано, які саме обставини мають бути зазначені в обвинувальному акті. Обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з положеннями закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке, на думку апеляційного суду, відповідає критеріямп. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України. У ньому зазначено час, місце, мета і спосіб вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Щодо інкримінованого злочину за п.2 і п.5 ч.2 ст. 115 КК України, то також в достатній мірі зазначено місце, час, мету і спосіб його вчинення, сформульовано обвинувачення відповідно до юридичної кваліфікації, зазначені відповідні норми закону.

В обвинувальному акті вказано про потерпілих осіб, розмір шкоди заподіяної злочином, та інші відомості, передбачені ч.2 ст. 291 КПК України.

Суд першої інстанції піддаючи аналізу виклад висунутого обвинувачення ОСОБА_6 на предмет того чи вірна кваліфікація, чи в повному обсязі викладені мотив, мета, спосіб і фактичні обставини вчинення злочину, та вважаючи, що обвинувачення викладено некоректно і що від такого обвинувачення особа не зможе захиститись, та, що не вказано яка саме шкода заподіяна потерпілій ОСОБА_10, апеляційний суд вважає, що тим самим суд вийшов за межі предмету розгляду в порядку ст. 314 КПК України.

Вважаючи, що ОСОБА_6 пред`явлено неконкретне обвинувачення, місцевий суд фактично вдався до оцінки доказів на предмет їх достатності і взаємозв`язку, необхідних для постановлення вироку, вдався до оцінки формулювання обвинувачення, піддаючи сумніву правильність кваліфікації діяння особи, а вказуючи про те, що у реєстрі до матеріалів досудового розслідування відсутня інформація щодо потерпілої особи, заподіяну матеріальну шкоду, вдався до оцінки доказової бази.

З наведених підстав апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. З нього убачається, що він містить зміст фактичних обставин кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб, форму вини) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність та формулюванням обвинувачення, що не узгоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність його вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Навіть за наявності обставин, які б слугували підставою для повернення обвинувального акту, суд не вправі висловлювати судження щодо достатності доказів, правильності кваліфікації діяння, правильності проведення слідчих дій.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу прокурора щодо відповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, обгрунтованою, та окрім цього, бере до уваги його доводи, що в процесі судового розгляду за фактично встановленими обставинами, прокурор вправі уточнити обвинувачення чи сформулювати нове, як це визначено ст. 337, ст.338 КПК України, а докази обвинувачення мають надаватися суду лише після призначення обвинувального акту до розгляду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт не відповідає п.5 ч.2 ст. 291 КПК України не грунтується на фактичних обставинах справи, тому з ухвали даний висновок слід виключити.

Ті недоліки органу досудового розслідування, на які вказала сторона захисту під час підготовчого судового засідання, і на які звернув увагу суд першої інстанції, мають бути предметом розгляду під час судового провадження і дана їм оцінка в контексті ст.ст. 84 - 89, 91-94 КПК України, в тому числі з урахуванням принципу верховенства права у кримінальному провадженні відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з тим, що слідчим і прокурором була порушена процедура вручення обвинувального акту ОСОБА_6 Відповідно до ч. 1 та п.4 ч.2 ст. 52 КПК України участь захисника у кримінальному провадженні є обов`язковою, отже процесульна дія - вручення обвинувального акту ОСОБА_6, якому висунуте обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину та який не володіє мовою судочинства, повинна відбуватись з участю захисника.

Згідно розписки підозрюваного, обвинувальний акт йому був вручений з участю перекладача ( а.с. 21), але без участі захисника. Відтак, суд першої інстанції правильно вказав, що порушення цієї процедури тягне за собою порушення п. «с» частини третьої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому в цій частині ухвала суду є обгрунтованою.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду про те, що обвинувальний акт не може бути прийнятим також і з тих підстав, що цивільний позов, заявлений потерпілими під час досудового розслідування та доданий до обвинувального акту, не був перекладений ОСОБА_6 на мову, якою він володіє - російську, його копія в перекладі до обвинувального акту не додана та не вручена останньому.( а.с. 19-21).

Слушним також апеляційний суд вважає і висновок суду про те, що реєстр матеріалів кримінального провадження, не узгоджується з вимогами п.2 ч. 2 ст. 109 КПК України, оскільки у ньому відсутні необхідні реквізити процесуальних рішень, що позбавляє суду дати оцінку на предмет того, які саме матеріали кримінального провадження були відкриті стороні захисту та потерпілим.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що в цій частині обвинувальний акт правильно повернутий для усунення недоліків, зокрема, для його вручення підозрюваному за участю захисника; для здійснення перекладу цивільного позову та врученння його копії підозрюваному та для зазначення усіх реквізитів процесульних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, викладених у розділі ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування( а.с.13-16).

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2017 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 - змінити.

Виключити з ухвали суду висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України.

В решті ухвалу залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: