Рішення № 71171533, 30.11.2017, Селидівський міський суд Донецької області

242/3699/17

2/242/1494/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2017 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Носаль А.В., розглянувши в порядку заочного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АП ТРАНС», про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ» 31.08.2017 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.12.2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «АП ТРАНС» було укладено договір фінансового лізингу №4267L12/00-LD, відповідно до умов якого Лізингодавець передав предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується актами приймання-передачі від 20.11.2012 року та від 05.12.2012 року. З метою забезпечення виконання зобовязань за договором лізингу 07.12.2012 року між ТОВ «УніКредит Лізинг» , ТОВ «АП ТРАНС» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 4267L12/02/SUR. В порушення умов договору лізингу ТОВ «АП ТРАНС» свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 1774224 грн. 28 коп. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20.06.2017 року у справі № 242/3000/16ц частково задоволені позовні вимоги ТОВ «НЕОС ЛІЗИНГ», а саме стягнути з громадянки України ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» заборгованість за договором фінансового лізингу від № 4217L12/00-LD від 18.10.2012 року у сумі 192596 грн. 32 коп., 3% річних у сумі 9535 грн. 07 коп., 3000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат, повязаних з вчиненням виконавчого напису та за договором фінансового лізингу №4267L12/00-LD від 07.12.2012 року заборгованість у сумі 202990 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 10100 грн. 77 коп., 3000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат повязаних з вчиненням виконавчого напису, неустойку у сумі 203000 грн. 00 коп. за прострочення повернення предметів лізингу, всього: 624 222 грн. 68 коп. Однак станом на теперішній час вказане рішення суду не виконане, заборгованість за Договором лізингу не сплачена. Після ухвалення вищевказаного рішення утворилася заборгованість у сумі 346 336 грн. 23 коп., з яких 295332 грн. 85 коп. невідшкодована лізингоодержувачем частини вартості втраченого ним лізингу; 42494 грн. 46 коп. 3% річних за період з 30.03.2016 року по 31.07.2017 року; 8508 грн. 92 коп. 3% річних за період з 30.03.2016 року по 21.08.2017 року. Просять суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; 83001, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 144/39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (ідентифікаційний код 33942232) заборгованість за договором фінансового лізингу від 18.10.2012 року у сумі 346336 грн. 23 коп. та відшкодувати судові витрати.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не зявився, надав суду заяву, в якій підтримав позов, не заперечував проти винесення по справі заочного рішення та просить суд слухати справу у їх відсутність.

В судове засідання відповідач не зявився, будучи належним чином повідомленим про день слухання справи. Згідно ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази (ст. 11 ЦПК України) суд встановив наступне.

Відповідно до положень ст. 61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 20.06.2017 року у справі № 242/3000/16ц частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ», а саме стягнути з громадянки України ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» заборгованість за договором фінансового лізингу від № 4217L12/00-LD від 18.10.2012 року у сумі 192596 грн. 32 коп., 3% річних у сумі 9535 грн. 07 коп., 3000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат, повязаних з вчиненням виконавчого напису та за договором фінансового лізингу №4267L12/00-LD від 07.12.2012 року заборгованість у сумі 202990 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 10100 грн. 77 коп., 3000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат повязаних з вчиненням виконавчого напису, неустойку у сумі 203000 грн. 00 коп. за прострочення повернення предметів лізингу, всього : 624 222 грн. 68 коп.

Зокрема під час розгляду вищевказаної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Неос Лізинг» (станом на 18.10.2012 року іменоване ТОВ «УніКредит Лізинг», назва якого була змінена 27.01.2017 року рішення (протокол) № 27-01/2017 від 27.01.2017 року загальних зборів учасників) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АП ТРАНС» уклали договір фінансового лізингу № 4267L12/00-LD від 07.12.2012 року.На виконання умов Договору Лізингодавець передав предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується ОСОБА_2 приймання передачі від 24.12.2012 року та 14.01.2013 року, які є доказами належного виконання Лізингодавцем взятих на себе зобовязань.

У свою чергу, Лізингоодержувач зобовязаний був своєчасно сплачувати за користуванням Предметом лізингу Лізингові платежі згідно графіків лізингових платежів, які викладенні в додатках №4267L12/01 та № 4267L12/02 до договору лізингу.

Однак лізингоодержувач не виконав зобовязань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості лізингоодержувача на користь лізингодавця за договором лізингу.

Виконання грошових зобовязань ТОВ «АП ТРАНС» за договором лізингу забезпечено порукою.

07.12.2012 року між лізенгодавцем, лізингоодержувачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки №4267L12/02-LD.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки №4267L12/02-SUR від 07.12.2012 року поручитель як солідарний боржник зобовязується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першої вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу.

Внаслідок порушення лізингоодержувачем своїх грошових зобовязань по сплаті лізингових платежів за договором та керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ТОВ «УніКредит Лізинг» реалізувало своє право на односторонню відмову від Договору та розірвало його з 02 жовтня 2014 року, надіславши на адресу ТОВ «АП ТРАНС» відповідне письмове повідомлення від 26.09.2014 виx. № 5284.

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмета лізингу Лізингодавцю з будь-якої іншої причини, Лізингоодержувачзобовязаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються Лізингодавцем, у місці, визначеному Лізингодавцем в межах України, протягом 5 (пяти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні Лізингодавця.

Незважаючи на сплив 5-денного строку на повернення предмету лізингу 9 жовтня 2014 року, боржник добровільно обовязок повернути предмет лізингу не виконав.

13 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» було вчинено виконавчий напис № 4156 про повернення предмета лізингу за договором фінансового лізингу від 07.12.2012 року № 4267L12/00-LD.

Вказаний виконавчий напис було предявлено до виконання і постановою Головного державного виконавця ВДВС Соломянського РУЮ у м. Києві від 04.11.2014 року було відкрито виконавче провадження № 45310361, а з 11.11.2014 року оголошено розшук автомобілів, що є предметом лізингу за Договором лізингу, а саме:

транспортний засіб: марки IVECO, модель STRALIS, обємом двигуна 10308 куб. см., 2012 року випуску, тип ТЗ вантажний сідловий тягач, номер шасі WJMM1VTH404381777, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 722 840, 00 грн.

транспортний засіб: марки KOGEL, модель SN 24, 2012 року випуску, тип ТЗ напівпричіп бортовий тентований, номер шасі WK0S0002400158627, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 289806,14грн.

Враховуючи, що виконання грошових зобовязань ТОВ «АП Транс» за договором лізингу забезпечено порукою, то вказана сума збитків підлягає відшкодування ОСОБА_1 поручителем на користь лізингодавця позивача.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель зобовязується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 Договору поруки, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога протягом 5 (п'яти) днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Згідно п.3.8. договір поруки вступає у силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дія цього договору закінчується через три роки після настання останньої дати платежу, вказаної у відповідному графіку лізингових платежів договору фінансового лізингу.

До теперішнього часу рішення апеляційного суду Донецької області від 20.06.2017 року не виконане, заборгованість за Договором лізингу не сплачена і позивач вважає, що після ухвалення вищевказаного рішення утворилася заборгованість у сумі 346 336 грн. 23 коп., з яких 295332 грн. 85 коп. невідшкодована лізингоодержувачем частини вартості втраченого ним лізингу; 42494 грн. 46 коп. сум інфляційних втрат, завданих за прострочення сплати лізингових платежів за Договором лізингу, 30.03.2016 року по 31.07.2017 року; 8508 грн. 92 коп. 3 % річних за період з 30.03.2016 року по 21.08.2017 року.

В результаті невиконання відповідачем зобовязання у «НЕОС ЛІЗИНГ» виникли збитки, які становлять розмір невідшкодованої Лізингоодержувачем частини вартості втраченого ним предмета лізингу 295 332 грн. 85 коп., тобто різниця між вартістю предмета лізингу, яка визначена в договорі лізингу та в акті приймання передачі предмета лізингу та розміром відшкодування вартості предмету лізингу, що підлягало сплаті лізингоодержувачем за період з початку строку лізингу до дати розірвання Договору 02.10.2014 року, а саме:

1)тягач IVECOSTRALIS (предмет лізингу згідно Додатку № 4267L12/01до договору 722840 грн. 00 коп. 514997 грн. 54 коп. = 207842 грн. 46 коп.

2)напівпричеп KOGEL (предмет лізингу згідно Додатку № 4267L12/02 до договору 289 806 грн. 14 коп. 202315 грн. 75 коп. = 87490 грн. 39 коп.

В звязку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача розмір невідшкодованої частини вартості втраченого ним предмета лізингу 295 332 грн. 85 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання і не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України у справі за № 6-1206цс15 від 23.09.2015 року та у справі № 6-157цс16 від 25.05.2016 року.

Частина 2 ст.625 передбачає, що боржник ,який прострочив виконання грошового зобовязання , на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України з відповідача також підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 30.03.2016 року по 21.08.2017 року в сумі 8 508 грн. 92 коп.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, суд встановив наступне.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736 вов 10).

Враховуючи, що зі змісту укладених договорів фінансового лізингу вбачається, що зобовязання по сплаті лізингових платежів визначено у іноземній валюті євро, а норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні, суд вважає, що у задоволенні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних втрат, завданих за прострочення сплати лізингових платежів за Договором лізингу, за період з 01.03.2016 року по 31.07.2017 року в розмірі 42 494 грн. 46 коп. слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що при звернені до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 5195 грн. 04 коп.. та враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково (87,73% від заявлених позовних вимог), з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 4557 грн. 61 коп..

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 631 Цк України, ст. ст. 10, 60, 61, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АП ТРАНС», про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» заборгованість у сумі 303 841 (триста три тисячі вісімсот сорок одна) грн. 77 коп., з яких: 295332 (двісті девяносто пять тисяч триста тридцять дві) грн. 85 коп. невідшкодована лізингоодержувачем частини вартості втраченого ним лізингу та 8508 (вісім тисяч пятсот вісім) грн. 92 коп. 3 % річних за період з 30.03.2016 року по 21.08.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» 4 557 (чотири тисячі пятсот пятдесят сім) грн. 61 коп. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОС ЛІЗИНГ» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М. Владимирська