Ухвала суду № 71169960, 12.12.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м. Київ К/800/29841/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року

у справі №825/1043/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» (надалі - СТОВ «Дружба-Нова»)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі - ГУ ДФС у Чернігівській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

СТОВ «Дружба-Нова» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.05.2016 року №0001521400.

Постановою Чернігівського оружного адміністративного суду від 15.08.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.05.2016 року №0001521400 на суму штрафних санкцій 2007330,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 року назване рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, СТОВ «Дружба-Нова» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 року - без змін.

З огляду на неодноразові звернення позивача до суду з клопотаннями про прискорення розгляду касаційної скарги ГУ ДФС у Чернігівській області у даній справі, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 року призначено справу до розгляду в порядку попереднього провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку СТОВ «Дружба-Нова» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 30.09.2015 року, про що складено акт від 15.02.2016 року №29/2200/313333767.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, вимог п.185.1 ст. 185, п.198.6 cт.198, ст.200, ст.201, ст.202, ст.209 Податкового кодексу України, у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні природного газу у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» з огляду на нелегітимність постачальника та фіктивний характер здійснених господарських операцій;

- п.3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року (надалі - Порядок №11) та ст.30, ст.31, ст.33, ст.34, ст.35, ст.36, ст.38, ст.202, ст.203 ст.209 Податкового Кодексу України, а саме - несвоєчасно перераховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість Декларацій (скорочених) у розмірі 1979417,00 грн.;

- Порядку №11 та ст.30, ст.31, ст.33, ст.34, ст.35, ст.36, ст.38, ст.203, ст.209 Податкового кодексу України - АТ «Райфайзен банк «Аваль» протягом перевіряємого періоду було перераховано виплати відсотків за залишки коштів на поточному рахунку, на загальну суму 20298,58 грн.

На підставі зазначеного акта ГУ ДФС у Чернігівській області та за результатами адміністративного оскарження, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 року №0001521400, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні с/г підприємства в розмірі 6429332,00 грн., в тому числі 2934611,00 грн. за основним платежем та 3494721,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами, між СТОВ «Дружба-Нова» (Покупець) та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (Постачальник) був укладений укладено договір від 22.06.2012 року № 11-12/169 щодо придбання природного газу та додаткові угоди № 1 від 12.12.2012 року про поставку в 2013 році 4860 тис. м. куб. природного газу, № 3 від 29.01.2013 року про поставку в 2013 році 4700 тис. м. куб. природного газу, додаткову угоду № 4 від 23.04.2013 року про поставку в 2013 році 4240 тис. м. куб. природного газу, додаткову угоду № 5 від 27.06.2013 року про поставку в 2013 році 3830 тис. м. куб. природного газу, додаткову угоду № 6 від 16.10.2013 року щодо повернення передоплати у сумі 252529,32 грн., додаткову угоду № 7 від 30.11.2013 року щодо повернення передоплати у сумі 187974,41 грн.

30.11.2013 року ТОВ «Українська нафто-газова компанія» було укладено з ТОВ «Аріона-Торг» договір № 1281/47 про переведення боргу у сумі 187974,41 грн. та договір № 1281/51 про переведення боргу у сумі 252529,32 грн.

На підтвердження факту отримання природного газу позивачем було надано податкові накладні, розрахунки, коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, акти приймання-передачі, акти звіряння щодо оплати за поставлений природний газ.

Крім цього, СТОВ «Дружба-Нова» були надані Типові договори на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 21.12.2012 року № Т-ПР-135-Ц та від 20.12.2012 року № Т-ПР-21.0204/2013 з додатковими угодами до них про договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ на 2012 та 2013 роки, укладені між позивачем та ПАТ «Чернігівгаз», ПАТ «Сумигаз».

ПАТ «Чернігівгаз», ПАТ «Сумигаз» на виконання умов Типових договорів на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) були виписані на адресу СТОВ «Дружба-Нова» відповідні податкові накладні та розрахунки коригування.

Також, позивачем приєднані до матеріалів справи акти надання послуг з транспортування газу та акти приймання-передачі протранспортованого природного газу, а також звіти про споживання газу СТОВ «Дружба-Нова».

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставки.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На підтвердження фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «Українська нафто-газова компанія» позивачем приєднано до матеріалів справи видану останньому Ліцензію від 23.09.2011 року Серії АГ № 57498 на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом дійсну з 08.09.2011 року по 07.09.2016 року.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, а саме: відносно посадових осіб цих суб'єктів господарювання, який би набрав законної сили, під час розгляду справи податковим органом не надано.

Про використання природного газу у власній господарській діяльності СТОВ «Дружба-Нова», основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, свідчить наданий позивачем перелік комерційних вузлів обліку та газоспоживаючого обладнання з визначенням об'єктів, які потребують забезпечення газом - приміщення сушарок для сушки власно вирощеного зерна, їдалень, котельні, гаражів, адмінприміщень, молочних ферм, хлібокомбінату та інше.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про доведеність СТОВ «Дружба-Нова» реального характеру розглядуваної господарської операції. При цьому, судом обґрунтовано не враховано посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Чернігівській області під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Також встановлено, що СТОВ «Дружба-Нова» було відкрито рахунок в установі банку АТ «Райффайзен банк «Аваль» на підставі договору від 04.02.2009 року №03/50-10/20.

Відповідно до умов зазначеного договору, відсотки за користування банком тимчасово вільними коштами на рахунках підприємства, які нараховуються банком автоматично в кінці кожного місяця, спрямовуються на поточний рахунок підприємства. Зарахування таких відсотків проводиться банком автоматично, відповідно до діючих тарифів банку. Кошти, перераховані банком на залишок коштів на спеціальних рахунках, автоматично в той же день спрямовуються на поточний рахунок підприємства та відносяться виключно до операцій банківської установи. Відсотки, отримані підприємством від банківської установи, відносяться до інших операційних доходів підприємства та не є об'єктом оподаткування ПДВ, відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Згідно з п.3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року сільськогосподарське підприємство повинно підтвердити факт зарахування коштів на спецрахунок, для чого надає податковому органу копії відповідних платіжних доручень. Так як дана банківська операція не пов'язана із акумулюванням сільськогосподарським підприємством коштів на спеціальних рахунках, відповідно до вимог ст. 209 Податкового кодексу України, підприємство не надавало відповідних платіжних доручень до податкових органів та не враховувало дані суми як зарахування суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації.

Таким чином, проведення банківською установою операцій по перерахуванню коштів зі спеціального рахунку на поточний рахунок не може кваліфікуватися як нецільове використання коштів підприємством.

Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу щодо порушення СТОВ «Дружба-Нова» строку перерахування податкового зобов'язання у деклараціях (скорочених) у розмірі 2007330,35 грн., судами встановлено, що податкові декларації за липень, серпень, грудень 2013 року, жовтень 2014 року були подані позивачем своєчасно, а податкові зобов'язання були сплачені протягом 10 днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 та п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України для подання декларації.

Наведена обставина не заперечувалась контролюючим органом під час розгляду даної справи.

СТОВ «Дружба-Нова» самостійно виявивши помилки в раніше поданих деклараціях за липень, серпень, грудень 2013 року та жовтень 2014 року, грудень 2014 року подало до контролюючого органу уточнюючі розрахунки. При цьому, суму недоплати, яка відповідає розміру заниження податкових зобов'язань позивача, та штрафи у розмірі трьох відсотків від такої суми, сплатило у визначені ст. 50 Податкового кодексу України періоди, а саме: до подання такого уточнюючого розрахунку, що підтверджується банківськими виписками.

З таких підстав, СТОВ «Дружба-Нова», сплативши суму недоплати, виявлену у поданих деклараціях за липень, серпень, грудень 2013 року та жовтень 2014 року, грудень 2014 року у розмірі 1979417 грн. та штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, строки встановлені п. 203.1 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, не порушило, що спростовує висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про несвоєчасне перерахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1979417,00 грн.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суд апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.В. Приходько

____ Ю.І. Цвіркун