Постанова № 71169578, 13.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 914/940/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатущака О.І.

суддівБойко С.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства Миколаївцемент м. Миколаїв Львівської області

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 01.08.2017 р.

у справі№ 914/940/17

за позовом: ОСОБА_2 м. Київ

до відповідача 1:публічного акціонерного товариства Миколаївцемент м. Миколаїв Львівської області

до відповідача 2:публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України м. Київ

про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів укладеним; зобовязання вчинити дії; стягнення 12 602 058, 00 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 особисто;

відповідача-1: ОСОБА_3 за довіреністю № 000372 від 30.12.2016 р.;

відповідача-2: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2017 р. (суддя Н.Мороз) позов задоволено частково. Визнано укладеним з дня набрання рішенням законної сили договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) між ПАТ «Миколаївцемент» та ОСОБА_2 щодо обовязкового викупу належних йому 420 000 простих іменних акції ПАТ «Миколаївцемент» за ціною 30,0049 грн. за 1 акцію на загальну суму 12 602 058 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що загальними зборами акціонерів було прийняте рішення про схвалення відомого, але прихованого значного правочину, а не надання попередньої згоди на укладання такого у майбутньому, що може ним бути вчинений протягом поточного року.

При цьому, оскільки позивач голосував проти цього рішення, має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій на підставі ч. 1 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства», чого зроблено не було, незважаючи на надіслану вимогу позивача.

Рішення суду в частині відмови щодо позовних вимог про зобовязання ПАТ «Національний депозитарій України» зарахувати на рахунок у цінних паперах емітента (ПАТ «Миколаївцемент») акції прості іменні ПАТ «Миколаївцемент» у кількості 420 000 штук, які будуть виставленні з рахунку в цінних паперах № 403253-иА10101010, що належить ОСОБА_2 та стягнення з ПАТ «Миколаївцемент» на користь ОСОБА_2 вартості зазначених акцій у сумі 12 602 058 грн., то рішення суду обґрунтоване тим, що ці вимоги заявлені на виконання договору, визнання укладеним якого є предметом цього спору, а тому, вони заявлені завчасно, до настання у відповідачів 1 та 2 відповідних обовязків.

Відповідачем-1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В своїй апеляційній скарзі скаржник зазначає, що 15.04.2014 р. загальними зборами акціонерів було прийняте вказане позивачем рішення. Оскільки ні на момент призначення, ні на дату проведення загальних зборів підприємство не могло визначити, які значні правочини вчинятимуться товариством у ході поточної діяльності, до порядку денного загальних зборів було включено питання №9: «Прийняття рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, та уповноваження особи на їх підписання від імені товариства та на вчинення інших необхідних дій». При цьому, на вимогу позивача від 08.05.2014 р. йому було відмовлено листом від 26.05.2014 р. у звязку із відсутністю на той час передбачених підстав, визначених ч.ч.1, 2 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства». Крім цього, апелянт стверджує, що посилання місцевого господарського суду на рішення суду у справі №914/2203/16 як на встановлені обставини справи є неправомірними, оскільки є лише правовою оцінкою встановленої обставини справи.

Таким чином, відповідач-1 зазначає, що рішення про попереднє схвалення правочину не дає право позивачу на обовязковий викуп акцій.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у даному випадку відповідач під виглядом попереднього надання згоди приховав прийняття рішення про вчинення значного правочину - кредитного договору від 28.04.2014 р. з банком «УкрСиббанк» на суму 50 000 000 доларів, що також підтверджується рішенням кредитного комітету IRB БНП ОСОБА_4 «УкрСиббанк» від 29.01.2014 р., тобто до спірного рішення загальних зборів акціонерів. При цьому, зазначає, що особлива інформація, подана відповідачем-1 відповідно до п-п 1 п. 5 розділу 1 глави III Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013 р. № 2826, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2013 р. за № 2180/24712, містить твердження відповідача-1, що на зборах акціонерів 15.04.2014 р. (п. 9 протоколу № 19) відповідач-1 приймав рішення про одержання кредиту, що перевищує 25 відсотків активів емітента, тобто, приймав саме рішення про схвалення конкретного значного правочину, а не про попереднє схвалення інших правочинів. Позивач також посилається на те, що у долучених ПАТ «Миколаївцемент» відомостях про одержання кредиту на суму, що перевищує 25 відсотків активів емітента, надано, серед іншого, інформацію про дату прийняття рішення 15.04.2014 р. згідно протоколу № 19 черговими річними загальними зборами акціонерів товариства про одержання кредиту на суму, що перевищує 25% активів товариства. Крім цього, позивач стверджує, що ПАТ «Миколаївцемент» 16.05.2014 р. надруковано звіт для НКЦПФР, супровідним листом до якого засвідчено, що інформація про одержання кредиту на суму, що перевищує 25% активів емітента, в електронній та паперовій формах, що додаються, належним чином заповнені; відомості, зазначені в ній, відповідають дійсності.

Відповідачем-2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до відповідача-2 є обґрунтованим та просить розгляд справи здійснювати без участі відповідача-2.

В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції було зобовязано позивача та АТ «УкрСиббанк» надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал рішення кредитного комітету IRB Бі-Ен-Пі ОСОБА_4 «УкрСиббанк» від 29.01.2014 р. щодо надання згоди на видачу кредиту у сумі 50 000 000 млн. доларів, не завірену копію якого долучив позивач до позовної заяви.

При цьому, у звязку з тим, що вищезазначене рішення кредитного комітету IRB «УкрСиббанк» від 29.01.2014 р. викладене на англійській мові, суд апеляційної інстанції зобовязував позивача здійснити переклад його на офіційну мову судового документообігу - українську мову з оригіналу або належним чином завіреної копії документа.

В межах даної справи у звязку з невиконанням ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2017 р. та 04.10.2017 р. ПАТ «УкрСиббанк» щодо надання для огляду оригінал рішення кредитного комітету IRB «УкрСиббанк» від 29.01.2014 р. щодо надання згоди на видачу кредиту у сумі 50 000 000 млн. доларів, або його належним чином засвідчену копію, отриману з його оригіналу у відповідності до п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003 Ч, судом апеляційної інстанції було направлено повідомлення про злочин в порядку ст.90 ГПК України у прокуратуру міста Києва про порушення ПАТ «УкрСиббанк» ст.382 Кримінального кодексу України щодо невиконання ухвали суду.

Лише після зазначених вище процесуальних дій, АТ «УкрСиббанк» згідно супровідного листа за вих. № 13-1-4/43237/1 від 14.11.2017 р. надіслано в адресу суду належним чином завірену скановану копію рішення кредитного комітету IRB «УкрСиббанк» від 29.01.2014 р.

Присутні в судовому засіданні позивач та представник відповідача-1 підтримали відповідно доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на таку.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 є акціонером ПАТ «Миколаївцемент» та зареєструвався для участі у загальних зборах акціонерів ПАТ «Миколаївцемент», які призначені на 15.04.2014 р. У реєстраційній картці зазначено код реєстрації 53. Кількість належних ОСОБА_2 простих іменних акцій 420 000 штук.

ПАТ «Миколаївцемент» проведено зазначені загальні збори акціонерів, а прийняті ними рішення оформлено протоколом №19 загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» від 15.04.2014 р.

За наслідками проведення зборів, зокрема п. 9 зазначеного протоколу, прийнято рішення попередньо схвалити укладання товариством протягом не більш як одного року з моменту прийняття цього рішення загальними зборами акціонерів значних правочинів, ринкова вартість кожного з яких перевищує 25% вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, та гранична сукупна вартість яких не може перевищувати 140% від вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства, та які відповідають наступним критеріям: отримання товариством кредитів, позик; придбання товариством сировини, енергоресурсів, інших ресурсів, продукції, робіт, послуг для потреб виробництва та/або діяльності товариства (Т.1, а.с. 146-151).

Уповноважено керівника виконавчого органу товариства або особу, що виконує його обов'язки, підписувати дані договори, додатки, додаткові угоди, специфікації, інші необхідні документи тощо до даних договорів та вчиняти інші необхідні дії.

При цьому, проти прийняття вказаного рішення голосували 580 238 простих іменних голосуючих акцій, що складає 0,364446% від кількості акцій товариства, зареєстрованих для участі у загальних зборах.

Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_2 голосував проти прийняття зазначеного рішення всією кількістю належних йому акцій.

В подальшому, а саме 28.04.2014 р. між АТ «УкрСиббанк» (кредитор) та ВАТ «Подільський цемент» (позичальник-1), ТОВ «Цемент» (позичальник-2), ПАТ «Миколаївцемент» (позичальник-3) укладено генеральний кредитний договір №1 про кредитування, згідно якого, кредитор зобовязався надати позичальнику, а позичальник прийняти кредит на визначених умовах (умови кредитування №11465931000 від 28.04.2014р.). Зокрема погоджено, що дозволена сума 50 000 000,00 доларів США.

З огляду на це, 08.05.2014 р. ОСОБА_2 звернувся із вимогою до ПАТ «Миколаївцемент» про викуп акцій, вважаючи, що у нього є право вимагати здійснення обовязкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій на підставі ч.1 ст.68 Закону України «Про акціонерні товариства».

Проте, листом №000585 від 26.05.2014 р. товариство повідомило ОСОБА_2 про те, що законні підстави для здійснення обовязкового викупу належних йому акцій у відповідності із чинним законодавством України відсутні. (Т.1, а.с. 19)

Наведена обставина стала підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із позовом до ПАТ «Миколаївцемент» про зобов'язання здійснити обов'язковий викуп належних йому 420 000 штук простих іменних акції ПАТ «Миколаївцемент» за ціною 30,0049 грн. за 1 акцію на загальну суму 602 058 грн. шляхом укладення договору викупу акцій у запропонованій ним редакції.

Рішенням господарського суду першої інстанції у справі №914/2203/16 від 06.02.2017р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р., у позові відмовлено з посиланням на те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права та відсутність в запропонованому проекті договору істотних умов необхідних для його укладення, однак, водночас встановили факт наявності у даному випадку підстав для обовязкового викупу товариством акцій належних учаснику ОСОБА_2

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 р. у вищезазначеній справі вищевказані судові акти залишено без змін, однак частково змінено мотивацію та вказано, що на момент прийняття рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» від 15.04.2014 р., ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» не передбачала право акціонера вимагати здійснення обовязкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій у разі, якщо він голосував проти прийняття рішення саме про попереднє схвалення значного правочину.

ОСОБА_2 з огляду на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. щодо обраного неправильного способу захисту, звернувся з даним позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів укладеним; зобовязання вчинити дії; стягнення 12 602 058, 00 грн. з розрахунку 30,0049 грн. за одну акцію відповідно до довідки № 5221/01/1 від 21.02.2017 р. ПАТ «Українська біржа», наданої позивачу, за результатами біржових торгів 12.03.2014 р. біржовий курс по акціях іменним простим ПАТ «Миколаївцемент».

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення загальних зборів про попереднє схвалення значного правочину) передбачено, що кожний акціонер власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обовязкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про вчинення товариством значного правочину.

У такому випадку акціонерне товариство зобовязане викупити належні акціонерові акції.

Відповідно до ч.3 ст. 70 вищезазначеного Закону, якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.

Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до п.п. 6.1, 7.8 статуту відповідача-1, статутний капітал товариства становить 39 156 391 грн.

Кожний акціонер має право вимагати здійснення товариством обовязкового викупу належних йому акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про вчинення товариством значного правочину.

Враховуючи вищезазначені норми, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що кредитний договір від 28.04.2014 р. є значним правочином в розумінні ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки перевищує не тільки 25% статутного капіталу, але взагалі усю суму статутного капіталу.

В ч. 1 ст. 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на момент проведення зборів) серед всіх видів значних правочинів окремо виділений правочин про отримання позики або кредиту на суму, що перевищує 25 відсотків активів емітента, вимагаючи подання про такий значний правочин особливої інформації. За таких умов, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із позицією позивача, що законодавець розглядає ці операції як операції особливого виду, а тому їх не можна вважати операціями поточної господарської діяльності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що особлива інформація, подана відповідачем-1 відповідно до п-п 1 п. 5 розділу 1 глави III Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013 р. № 2826, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2013 р. за № 2180/24712, містить твердження відповідача-1, що на зборах 15.04.2014 р. відповідач-1 приймав рішення про одержання кредиту, що перевищує 25 відсотків активів емітента, тобто відповідач-1 приймав саме рішення про схвалення конкретного відомого значного правочину, а не про попереднє схвалення.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що станом на 20.02.2014 р. - дату прийняття Наглядовою радою відповідача-1 рішення про затвердження тексту повідомлення про проведення чергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» 15.04.2014 р., який містить порядок денний, відповідач-1 знав не тільки про заплановане укладення з АТ «УкрСиббанк» кредитного договору на суму 50 000 000 доларів США, але й про умови цього кредитного договору, в якому до його підписання не передбачалося внесення жодних істотних змін. Про це свідчать надані суду належним чином завірені документи із кримінального провадження № 12014100000001062, а саме:

-протокол засідання кредитного комітету вищого рівня АТ «УкрСиббанк» № 1312/4 від 13.12.2013 р., на якому було погоджено надання непідтвердженої поновлюваної кредитної лінії ПАТ «Миколаївцемент» (00293025), ТОВ «Цемент» (31519010), ПАТ «Подільський цемент» (00293091). Запропоновано два варіанти.

-рішення кредитного комітету IRB PB від 29.01.2014 р., на якому було схвалено запит ПАТ «Миколаївцемент», ТОВ «Цемент», ПАТ «Подільський цемент» на видачу кредиту на 50 000 000 доларів США лише за умови надання материнською компанією CRH рlс безумовної корпоративної гарантії на першу вимогу.

-засвідчений витяг з протоколу засідання Ради директорів компанії CRH plс, яке відбулося у середу, 19.02.2014 р., на якому при розгляді наданого їм проекту Кредитного договору між позичальниками ПАТ «Миколаївцемент», ТОВ «Цемент», ПАТ «Подільський цемент» та банком АТ «УкрСиббанк», за яким банк погоджується надати позичальникам кредит на максимальну суму 50 000 000 доларів США, було зазначено, що хоча кредитний договір на даний момент перебуває у стадії проекту, до його підписання не передбачається внесення жодних істотних змін, та було вирішено, що компанія гарантує погашення кредиту на максимальну суму 50 000 000 доларів США. (Т.3, а.с.34-38)

Отже, відповідачем-1 було винесено на голосування питання № 9 загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» 15.04.2014 р. не невідомий чи потенційний майбутній значний правочин, а конкретний значний правочин, з огляду на обізнаність про заплановане укладення кредитного договору та про його істотні умови, що суперечить ч. 3 ст. 70 Закону України «Про акціонерні товариства», який був укладений після 13 днів після проведення загальних зборів.

Крім того, відповідно до вимог Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013 р. №2826, в редакції, що діяла на час укладення зазначеного генерального кредитного договору, зокрема п-п.4 п.1, п-п.1 п.5 розділу ІІІ, ПАТ «Миколаївцемент», 16.05.2014 р. надруковано звіт для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, супровідним листом до якого засвідчено, що інформація про одержання кредиту на суму, що перевищує 25% активів емітента, в електронній та паперовій формах, що додаються, належним чином заповнені; відомості, зазначені в ній, відповідають дійсності.

При цьому, згідно аудиторського висновку (звіт незалежних аудиторів) щодо фінансової звітності ПАТ «Миколаївцемент» за рік, що закінчився 31.12.2014 р., п. 4 встановлено виконання значних правочинів товариством. При цьому, зазначено, що попереднє схвалення значних правочинів відбулося рішенням загальних зборів 15.04.2014 р. та окремо зазначено, що інших значних правочинів протягом перевіреного періоду товариство не здійснювало.

Вказані обставини ще раз підтверджують факт укладення товариством 28.04.2014 р. відомого кредитного договору ще до проведення загальних зборів, який є значним правочином.

Посилання апелянта на те, що вчинений правочин не є значним з огляду на те, що товариство використало кредитну лінію частково, шляхом отримання у 2014 році трьох траншів та отримання у 2015 році одного траншу, а тому фактично використовувало відновлювальну кредитну лінію відповідно до генерального договору кредитування №1 від 28.04.2014 р. в розмірі, що не перевищував 25% вартості активів ПАТ «Миколаївцемент» станом на 01.01.2014 р.: в період з 13.05.- 09.10.2014 р. - 14,697%; в період з 09.10.2014- 28.01.2015 - 7,35%; в період з 27.01.2015-28.01.2015 - 15,61%; в період з 28.05.2015 -13.05.2015 - 8,26%, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.5 ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства», забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи інші усні та частково письмові доводи і заперечення апелянта та приймаючи постанову у цій справі, також зазначає таке.

Як правильно зазначено відповідачем-1 і на що звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 02.10.2017 р. у справі № 914/2203/16, Верховний Суд України у постанові від 21.05.2013 р. у справі № 07/5026/796/2012, що законодавець розмежовує такі поняття, як «рішення про вчинення значного правочину» та «рішення про попереднє схвалення значних правочинів». При цьому, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про вчинення значного правочину кореспондує виконавчому органу товариства обовязок вчинити конкретний значний правочин. У той же час, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення значних правочинів у майбутньому. І це не має наслідком реального настання юридичного факту, з яким закон повязує виникнення в акціонерного товариства обовязку здійснити викуп акцій акціонера.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 111-16 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У справі № 07/5026/796/2012, розглянутій Верховним Судом України 21.05.2013 р. відсутня інформація про обізнаність товариства, при винесенні питань на розгляд загальних зборів акціонерів про попереднє схвалення значних правочинів, про ці значні правочини, які товариство планує вчиняти, а також відсутня інформація про обізнаність товариства при розгляді питань на загальних зборах акціонерів про попереднє схвалення значних правочинів та значні правочини, які товариство планує вчиняти протягом року.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що справа № 07/5026/796/2012 та справа № 914/940/17 мають різні обставини і факти, а тому суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постанова Вищого господарського суду України від 02.10.2017 р. у справі 914/2203/16 була прийнята після прийняття оскаржуваного рішення (01.08.2017 р.)

Апеляційна інстанція, користуючись правами, наданими суду першої інстанції, як то передбачено статтею 99 ГПК України, перевіряє законність прийнятого судом першої інстанції рішення саме на момент його прийняття.

А на момент прийняття оскаржуваного рішення були чинними судові акти, які встановили факт наявності у даному випадку підстав для обовязкового викупу товариством акцій належних учаснику ОСОБА_2

Одночасно необхідно зазначити і про те, що враховуючи зміни, які були прийняті після прийняття рішення загальними зборами акціонерів 15.04.2014 р., до Закону України «Про акціонерні товариства» (згідно із Законом України від 07.04.2015 р. N 289-VIII), законодавець з метою уникнення зловживання акціонерними товариствами своїми правами в частині викупу акцій у акціонера, доповнив ч. 2 ст. 68 вказаного Закону, яка станом на сьогодні передбачає право акціонера вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення, зокрема, щодо надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, а також про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину.

Отже, законодавець ототожнюючи поняття надання згоди на вчинення значного правочину та попереднє надання згоди на таке вчинення, підкреслює таким чином, що важливим є факт наміру товариства вчинити правочин, а момент реалізації такого наміру немає значення. Тобто, за будь-яких обставин, у випадку прийняття зазначених рішень, у акціонера виникає право вимоги, яке кореспондується з обовязком товариства викупити акції у акціонера, який голосує проти такого рішення.

У даному контексті необхідно звернути увагу також на позицію Вищого господарського суду України, викладену у рекомендаціях Науково-консультативної ради Вищого господарського суду України за підсумками засідання секції першої та другої судових палат, яке відбулося 28.11.2013 р., згідно яких, при розгляді даної категорії спорів господарському суду дослідити питання, чи надає таке попереднє схвалення всі правові підстави для вчинення значного правочину виконавчим органом товариства, або чи необхідно для вчинення значного правочину ще одне рішення вищого органу акціонерного товариства (яке саме і є за своєю природою рішенням про вчинення правочину).

Якщо таке попереднє схвалення не потребує будь-яких додаткових волевиявлень вищого органу товариства і дає всі правові підстави для вчинення значного правочину виконавчим органом товариства, то суди можуть визначити, що у акціонера-позивача після ухвалення такого рішення виникло право вимагати викупу акціонерним товариством своїх акцій. Адже з моменту надання виконавчому органу права вчиняти значні правочини об'єктивно змінюються економічні відносини між товариством та міноритатними акціонерами, що впливає на вартість акцій.

Тобто, з огляду на вищевикладену чинну норму ст. 68 Закону України «Про акціонерні товариства», так і зрештою позицію Вищого господарського суду України, необхідно виходити з того, що додаткових рішень, окрім рішення загальних зборів від 15.04.2014 р., для вчинення значного правочину, а саме: укладення кредитного договору від 28.04.2014р.,товариством не приймалось, інших значних правочинів за період 2014 року, які б мали бути укладені у звязку із попереднім наданням згоди на вчинення значного правочину цим рішенням не укладалось, що свідчить про те, що у спірній ситуації рішення 15.04.2014 р. за своєю правовою природою є рішенням про вчинення правочину товариством, що в силу ч.2 ст.68 має наслідком обовязку у акціонерного товариства викупу акцій у позивача, якщо акціонер голосував проти та заявив таку вимогу.

Згідно ч.ч. 3,4 ст. 179, ч.1 ст. 187 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін.

Таким чином, оскільки суд встановив той факт, що відповідачем-1 були вчинені дії щодо фактичного погодження значного правочину, а не надання згоди на укладання такого, то відповідно до названих вище норм чинного господарського законодавства, у нього виник обовязок в силу закону на укладання договору, який суд першої інстанції правомірно визнав укладеним.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у позові в частині вимог щодо зобовязання ПАТ «Національний депозитарій України» зарахувати на рахунок у цінних паперах емітента прості іменні акції, які будуть виставленні з рахунку в цінних паперах, що належить позивачу та стягнення з відповідача-1 вартості зазначених акцій у сумі 12 602 058 грн., оскільки такі вимоги заявлені на виконання договору, визнання укладеним якого є предметом цього спору, а тому вони заявлені передчасно до настання у відповідачів 1 та 2 відповідних обовязків.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2017 р. у справі

№ 914/940/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.12.2017 р.

ОСОБА_5 Матущак

СуддіС.М. Бойко

ОСОБА_1