Постанова № 71169556, 14.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 914/3229/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання - Іванець М.Я.,

розглянув апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 про часткове задоволення скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області

у справі №914/3229/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», м. Червоноград, Львівська область

про стягнення в сумі 231866, 22 грн.

представники сторін:

- від позивача ОСОБА_3,

- від відповідача не зявився,

- від органу ДВС не зявився.

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, позивачу розяснено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 у справі №914/3229/14 (суддя Манюк П.Т.) частково задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46391162 в частині зупинення виконавчих дій щодо примусового стягнення судового збору в розмірі 4 629,53 грн., а також визнано недійсною постанову ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 30.08.2017 ВП №46391162 в частині зупинення виконавчих дій щодо примусового стягнення судового збору в розмірі 4 629, 53 грн. В задоволенні решти вимог скарги позивача на дії органу ДВС при виконанні наказу від 03.11.2014 у справі №914/3229/14 (ВП №46391162) відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд встановив, що орган ДВС обґрунтовано, на підставі п.10 ч.1 ст. З4 та ч.4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову від 30.08.2017 ВП №46391162 в частині зупинення виконавчих дій щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 підприємства (надалі КП) «Червоноградтеплокомуненерго» пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у звязку з включенням боржника до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Разом з тим, вищезазначені норми Закону не розповсюджують свою дію на стягнуті суми судового збору, відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що виконавче провадження №46391162 в частині стягнення з боржника судового збору зупинено органом ДВС за відсутності на те правових підстав.

Не погодившись із винесеною ухвалою, ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на те, що законодавством не передбачено можливості зупинення виконавчих дій в окремій частині, тобто, державний виконавець не вправі зупинити вчинення виконавчих дій щодо стягнення основного боргу, неустойки, трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та продовжувати проведення виконавчих дій щодо стягнення судового збору.

Позивач та відповідач не виконали вимог ухвали суду від 01.12.2017 та не подали відзивів на апеляційну скаргу. Окрім того, відповідачем та органом ДВС не було забезпечено явку своїх представників в судове засідання, хоча вони належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду.

Зважаючи на те, що строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ст.102 ГПК України, закінчується, а сторонами не було подано клопотання про його продовження, беручи до уваги, що в матеріалах даної справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників відповідача та органу ДВС та за відсутності письмових відзивів на апеляційну скаргу.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2014 у справі №914/3229/14 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з КП «Червоноградтеплокомуненерго» 138 941,42 грн. пені, 54 638,17 грн. трьох процентів річних, 3 161,70 грн. інфляційних втрат та 4 629,53 грн. судового збору (а.с. 62-68), які були нараховані за прострочення відповідачем оплати за поставлений позивачем природний газ у жовтні 2011 року та жовтні грудні 2012 року.

02.12.2014 на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2014, був виданий наказ про його примусове виконання (а.с.70).

Відповідно до інформації про виконавче провадження №46391162 із Автоматизованої системи виконавчих проваджень (а.с. 223) вбачається, що за вказаним виконавчим документом державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області 09.02.2015 було відкрито виконавче провадження, а 30.08.2017 органом ДВС було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

З письмових пояснень сторін та органу ДВС (а.с. 217-221,236-237, 242-234), а також з відомостей, що містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень вбачається, що підставою для винесення цієї постанови стали положення п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається із матеріалів справи, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.08.2017 №189 КП «Червоноградтеплокомуненерго» було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (а.с. 240-241, 238-239).

25.09.2017 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівської області, у якій позивач (стягувач) просив визнати незаконними дії органу ДВС щодо зупинення виконавчих дії у виконавчому провадженні №46391162, а також визнати недійсною постанову органу ДВС від 30.08.2017 у цьому виконавчому провадженні (а.с. 217-221).

У своїй скарзі позивач (стягувач) зазначив, що, на його думку, положення ч.4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» як обовязкову умову для зупинення виконавчого провадження визначають наявність основної заборгованості за спожитий природний газ, а відповідно до наказу Господарського суду Львівської області від 02.12.2014 №914/3229/14, на підставі якого відкрито виконавче провадження №46391162, стягується лише пеня, три проценти річних та інфляційні нарахування.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 скаргу позивача (стягувача) на дії органу ДВС було задоволено частково, а дії органу ДВС визнано незаконними лише в частині зупинення виконавчих дій щодо примусового стягнення судового збору. В решті місцевий господарський суд встановив, що постанова органу ДВС від 30.08.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій відповідає положенням п. 10 ч. 1 та ч.4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У передбачених Законом випадках виконавче провадження може зупинятися.

Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як було зазначено вище, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» 30.08.2017 державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46391162, яка стала предметом оскарження зі сторони позивача (стягувача).

Матеріалами справи підтверджується, що 01.08.2017 КП «Червоноградтеплокомуненерго» на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.08.2017 №189 було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Судом встановлено, що: 1) боржник внесений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»; 2) стягувачем у виконавчому провадженні є ПАТ «НАК «Нафтогаз України»; 3) у боржника виникла заборгованість по пені, трьох процентах річних та інфляційних нарахуваннях за спожитий природний газ, що нараховані ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за неналежне виконання КП «Червоноградтеплокомуненерго» умов договору від 30.09.2011 №14/2589/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобовязався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

З огляду на це, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про наявність в органу ДВС підстав для зупинення виконавчого провадження в частині стягнення з КП «Червоноградтеплокомуненерго» заборгованості по пені, трьох процентах річних та інфляційних нарахуваннях за спожитий природний газ.

Водночас, норма ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не розповсюджує свою дію на стягнуті суми судового збору. Відповідні вказівки відсутні і в ч.4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апелянта про те, що законодавством не передбачено можливості зупинення виконавчих дій в окремій частині, судова колегія відхиляє з огляду на пряму вказівку закону, що міститься в ч.4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

При поданні апеляційної скарги скаржник просив відстрочити сплату судового збору. Ухвалою від 01.12.2017 апеляційну скаргу було прийнято судом до свого провадження та відстрочено сплату судового збору до 14.12.2017. Станом на 14.12.2017 від скаржника не надійшло доказів сплати судового збору.

Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 про часткове задоволення скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі №914/3229/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області без задоволення.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича,1, ідентифікаційний код 34942940) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача: 38007620, банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, рахунок №31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030101; стягувач коштів: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795) 1 600,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяЛ.С. Данко