Постанова № 71169328, 19.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2017 р. Справа№ 910/12058/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Тищенко А.І.

За участю секретаря судового засідання: Бойко І.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 19.12.2017.

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "РОСБУД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017

у справі № 910/12058/16 (судя Шкурдова Л.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд"

про стягнення 354047,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 177 488 грн., а також нарахованих на вказану заборгованість 3% річних в розмірі 15 813,45 грн., інфляційних втрат в розмірі 154 854,73 грн. та пені в розмірі 5 890,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" (субпідрядник) укладено Договір підряду №1/12-12, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 позов у справі № 910/12058/16 задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 року у справі № 910/12058/16 рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 року у справі № 910/12058/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі №910/12058/16 та передано справу № 910/12058/16 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/12058/16 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" 150 868, 75 грн. - суму основного боргу, 131 629,97 грн. - інфляційних втрат, 13 404,59 грн. - 3% річних, 5 007,40 грн. - пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 513,66 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/12058/16 скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" про стягнення коштів, відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом першої інстанції повністю проігноровано ненадання позивачем оригіналу акту КБ-2в та відсутність довідки КБ-3, які прямо передбачені договором та які у відповідності до пункту 3.1 укладеного між сторонами договору і є підставою для остаточного розрахунку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" у справі № 910/12058/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Майданевича А.Г., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 19.12.2017.

18.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Виробничо - будівельна компанія "Росбуд", а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 по справі № 910/12058/16 залишити в силі, який колегією суддів був оглянутий та долучений до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.12.2017 представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/12058/16 скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" про стягнення коштів, відмовити повністю.

В судовому засіданні 19.12.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Виробничо - будівельна компанія "Росбуд", а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 по справі № 910/12058/16 залишити в силі.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД" укладено Договір підряду №1/12-12.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, субпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи: замір, виготовлення і монтаж сходинок з кварцита в повному обсязі, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи у повному обсязі.

Згідно із пунктом 3.1 Договору остаточна договірна ціна узгоджується сторонами після отримання генпідрядником всього обсягу проектно-кошторисної документації та визначається в Додатку №1 до цього договору; але в будь-якому випадку відповідно до актів виконаних робіт з урахуванням фактично виконаних робіт субпідрядником згідно довідок форми КБ-2в та КБ-3. Склад та обсяги робіт визначені Додатком №1 до договору. Попередня договірна ціна становить 532 385 грн. в тому числі ПДВ - 88 730,83 грн.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що зміна ціни можлива з обов'язковим укладенням додаткової угоди до договору відповідно до чинного законодавства, в тому числі законодавства про здійснення державних закупівель.

Згідно із пунктом 4.1 Договору, розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі, в національній валюті, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок субпідрядника на підставі рахунків-фактур.

Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 Договору, оплата робіт по цьому договору здійснюється у три етапи:

- авансовий платіж №1 в сумі 157 410,00 грн., який виплачується до початку робіт;

- авансовий платіж №2 в сумі 187 487,00 грн., який виплачується на протязі 3 (трьох) днів після початку монтажних робіт;

- остаточний розрахунок в сумі 187 488,00 грн., який виплачується на протязі 10 (десяти) робочих днів після здачі об'єктів.

Згідно із пунктом 4.2 Договору платежі проводяться за фактично виконані об'єми робіт на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін, актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в та довідки КБ-3) в розмірі не більше 95% від договірної ціни з урахуванням сплаченого авансу шляхом перерахування грошових коштів генпідрядника на рахунок субпідрядника.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що вартість наданих послуг генпідряду між генпідрядником та субпідрядником 5 відсотків. Оплата коштів генпідряду здійснюється шляхом утримання коштів у розмірі 5 % від розміру щомісячних поточних платежів виходячи з вартості робіт підтверджених Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, або прямого банківського переказу підрядником на рахунок генпідрядника коштів в належному до сплати розмірі протягом 1 банківського дня з моменту отримання від генпідрядника коштів за виконані роботи.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до виконання його у повному обсязі.

На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття №ОУ-0000007 від 01.07.2013 на суму 532 385,00 грн.

Зазначений акт підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено відповідними печатками підприємств.

При цьому, як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Люкс ЛТД", у відповідності до умов договору, відповідачем вказані роботи частково оплачені у сумі 354 897,00 грн.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За наслідками невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань за договором в частині оплати виконаних будівельних робіт у останнього утворилась заборгованість в розмірі 177 488,00 грн.

Беручи до уваги той факт, що за умовами пункту 4.3. Договору оплата коштів генпідряду здійснюється шляхом утримання коштів у розмірі 5 % від розміру щомісячних поточних платежів виходячи з вартості робіт, сума боргу склала, 177 488 грн. - 26 619,25 грн. = 150 868,75 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем виконано передбачені договором роботи з виготовлення та монтажу сходів, даний факт підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, наданими органами податкової служби, відповідно до якої відповідач відніс до податкового кредиту суму ПДВ за спірним договором та актом приймання-передачі, актами списання матеріалів, калькуляції робіт з виготовлення та встановлення сходів за спірним договором, договорами на закупівлю позивачем матеріалів, товарно-транспортними накладними на доставку матеріалів для виготовлення сходів, висновки експертиз про відповідність придбаних матеріалів для виготовлення сходів.

Вищевказані докази у сукупності свідчать про виконання позивачем робіт за спірним договором.

Крім всього іншого, дані роботи проводились позивачем відповідно до укладеного з відповідачем договору, в якому відповідач є генеральним підрядником, відповідно, ненадання відповідачем доказів відмови від прийняття замовником за договором генерального підряду робіт з виготовлення сходів, які є предметом спірного договору, а так само відсутність доказів виконання вказаних робіт відповідачем власними силами, чи залучення третіх осіб для виконання (усунення недоліків) робіт у зв'язку з невиконанням вказаних робіт позивачем свідчить про виконання зазначених робіт саме позивачем.

Будь яких, претензій та зауважень з боку відповідача, з цього приводу матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належне виконання позивачем робіт за договором, таким чином, відсутність довідки по формі КБ-3 не спростовує факту виконання вказаних робіт.

Що стосується акту приймання виконаних робіт, копія якого наявна в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо прийняття зазначеного акту в якості належного доказу у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем було частково сплачено вартість виконаних робіт в сумі 10 000,00 грн. вже після підписання спірного акта, а саме 14.11.2014, що також свідчить про визнання відповідачем цього акта.

Що стосується тверджень апелянта про недопустимість прийняття як доказу податкової декларації ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" з податку на додану вартість, в якій ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" саме на підставі акту № ОУ-0000007 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.07.2013 на загальну суму 532 385, 00 грн. в т.ч.ПДВ 20% - 88 730, 83 грн. та податковою накладною від 01.03.2013 №4 на загальну суму на загальну суму 532 385, 00 грн. в т.ч.ПДВ 20% - 88 730, 83 грн., віднесено до податкового кредиту суму 88 730,83 грн. за період липень 2013.

Відповідно до частин 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, віднесення ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Росбуд" до податкового кредиту суми 88 730,83 грн. за період липень 2013 є фактом отримання платником податку товарів/послуг в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 29.04.2015 № 903/679/14, від 15.10.2015 № 925/391/14, від 14.03.2016 № 910/21144/15.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту 4.1.3. Договору остаточний розрахунок в сумі 187 488,00 грн. здійснюється відповідачем на протязі 10 (десяти) робочих днів після здачі об'єктів.

Оскільки, Акт здачі-прийняття №ОУ-0000007 від 01.07.2013 підписано сторонами 01.07.2013, відповідач мав сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 150 868,75 грн не пізніше 15.07.2013, а відтак прострочення має місце з 16.07.2013, про що вірно вказав суд першої інстанції, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 150 868,75 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 007,40 грн. за період з 12.07.2013 по 12.01.2014; 3 % річних в розмірі 13 441,60 грн. за період з 12.07.2013 по 30.06.2016; інфляційні втрати в розмірі 131 629,97 грн. за період з липня 2013 по червень 2016 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням, з 16.07.2013 по 30.06.2016, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі заявленому позивачем 131 629,97 грн та частково 3 % річних в розмірі 13 404,59 грн.

Крім того позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 007,40 грн за період з 12.07.2013 по 12.01.2014.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із пунктом 7.1 Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт генпідрядник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

Таким чином, оскільки прострочення мало місце з 16.07.2013 та враховуючи наявний в матеріалах справи розрахунок пені за період з 16.07.2013 по 12.01.2014, який є арифметично вірним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5 007,40 грн., підлягають задоволенню.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає про помилковість доводів апеляційної скарги, щодо безпідставного стягнення судом першої інстанції суми основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/12058/16 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/12058/16 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "РОСБУД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/12058/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/12058/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.Г. Майданевич

А.І. Тищенко