Постанова № 71169272, 12.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/18186/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Макаренко М.В.;

відповідача-1: не з'явився;

відповідача-2: Окостень С.М.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної

служби в особі Харківського управління Офісу великих

платників податків Державної фіскальної служби

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 20.10.2017

у справі №910/18186/17 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної

служби міста Харків

до 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб міста Києва

2) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб Міхна Сергія Семеновича

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/18186/17 у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/18186/17 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми чинного законодавства, зокрема, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, що є передумовою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2017 апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2017. Окрім того, за клопотанням позивача вирішено забезпечити участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Ленінському районному суду міста Харкова.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.12.2017, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 04.12.2017 по 17.12.2017, для розгляду справи №910/18186/17 було визначено наступний склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.12.2017.

05.12.2017 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

05.12.2017 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції за участю представника позивача, який з'явився до Ленінського районного суду міста Харкова, та представника відповідача-2, який з'явився до Київського апеляційного господарського суду.

Представник відповідача-1 у судове засідання 05.12.2017 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Окрім того, позивач не виконав вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та не надав витребувані судом документи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 12.12.2017.

12.12.2017 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції за участю представника позивача, який з'явився до Ленінського районного суду міста Харкова, та представника відповідача-2, який з'явився до Київського апеляційного господарського суду.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/18186/17 скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 12.12.2017 заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін як таку, що була ухвалена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

Представник відповідача-1 у судове засідання 12.12.2017 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 12.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Міхна Сергія Семеновича (далі - відповідач-2), в якому просив визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення кредиторських вимог СДПІ до реєстру вимог кредиторів в сумі 646 910,62 грн. протиправною, а також зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розглянути грошові вимоги позивача до боржника - Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та включити їх до реєстру кредиторських вимог у повному обсязі в сумі 646 910,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/18186/17 у прийнятті вищевказаної позовної заяви було відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовна заява в частині вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Міхна Сергія Семеновича (відповідача-2) не підвідомча господарським судам.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його передчасним, виходячи з наступного.

28.02.2014 Правлінням Національного банку України було винесено постанову №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до категорії неплатоспроможних".

28.02.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №9 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації", яким, зокрема, вирішено:

- розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014;

- призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у відповідача провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куренного О.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №42 від 03.06.2014 було продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у Публічному акціонерному товаристві "Брокбізнесбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куренного О.В. з 03.06.2014 до отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

Постановою Правління Національного банку України №339 від 10.06.2014 було вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк".

11.06.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №45 "Про початок ліквідації ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію", яким, зокрема, вирішено:

- розпочати ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014;

- призначити уповноваженою особою Фонду на ліквідацію відповідача провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного О.В. на період з 11.06.2014 до 10.06.2015 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у прийнятті позовної заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби міста Харків, місцевий суд посилався на те, що відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа не наділена самостійною дієздатністю, а діє, залежно від характеру відносин від імені або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або неплатоспроможного банку як його керівник, а тому спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Однак колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає такий висновок місцевого господарського суду передчасним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з ст. 4 вищевказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Виконавча дирекція Фонду має повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку, зокрема, визначає умови та порядок здійснення виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків відповідно до цього Закону, делегує та відкликає всі або частину своїх повноважень колегіальним органам та/або уповноваженій особі (кільком уповноваженим особам) Фонду в обсягах, визначених цим Законом (ч.5 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до ст. ст. 35, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

В ч.5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

В Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту позовної заяви позивач звернувся з вимогами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" не як до фізичної особи, а до особи, яка представляє інтереси названого банку в межах повноважень Фонду.

За твердженням позивача, він звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" із заявою щодо кредиторських вимог на загальну суму 646 910,62 грн. Однак в прийнятті кредиторських вимог було відмовлено.

Позивач у своїй позовній заяві просив місцевий господарський суд визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення кредиторських вимог СДПІ до реєстру вимог кредиторів в сумі 646 910,62 грн. протиправною, а також зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розглянути грошові вимоги позивача до боржника - Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та включити їх до реєстру кредиторських вимог у повному обсязі в сумі 646 910,62 грн.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що розглядаючи позов, який стосується включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, суд має встановити наявність відповідного боргу банку перед позивачем як підстави для включення відповідної суми до певної черги реєстру акцептованих вимог кредиторів. Тобто фактично підлягає перевірці правомірність майнових вимог особи до суб'єкта господарювання - банку.

Таким чином, у даному випадку уповноважена особа Фонду виступає як ліквідатор банку та особа, яка діє від імені банку, у зв'язку з чим такий спір підвідомчий господарському судочинству, а не цивільному.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Так в ст. 1 закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Відповідно до п.6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

З урахуванням положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає категорії справ, підвідомчих господарським судам, колегія суддів дійшла висновку про те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 15.06.2016 у справі №21-286а16 та від 16.02.2016 у справі №21-4846а15).

При цьому колегією суддів враховано, що справи, які виникли на підставі цивільно-правової угоди й уповноважена особа Фонду виступає від імені сторони такого правочину, не здійснюючи при цьому владних повноважень, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з аналогічним позовом до адміністративного суду, але провадження за вказаним позовом було закрито у зв'язку з тим, що позивачем заявлено вимоги до Уповноваженої особи фонду на ліквідацію Акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», а також оскаржуються дії під час проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, тобто даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства і вказана справа не підсудна адміністративному суду (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №820/4082/15).

За результатами перегляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, розглядаються за правилами господарського судочинства, що в свою чергу свідчить про невірне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В ч.5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на вказані обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/18186/17 - скасуванню, з переданням вказаної справи на розгляд до місцевого господарського суду.

Відносно витрат позивача на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Як вже зазначалось вище, у справі №910/18186/17 судом апеляційної інстанції було переглянуто та скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 49, 75, 77, 99, 101-106 Господарський процесуальний кодекс України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/18186/17 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/18186/17 скасувати.

3. Матеріали справи №910/18186/17 направити на розгляд Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законодавством порядку і строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова