Постанова № 71169253, 21.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2017 місто Дніпро Справа № 904/8598/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 (повне рішення складено 13.11.2017, суддя Ліпинський О.В.) у справі №904/8598/17

за позовом Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП", смт. Широке Дніпропетровської області

до Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації, смт. Широке Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання у розмірі 196 016,35 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Фрунзенське ЖКП" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації заборгованість за надані послуги теплопостачання у розмірі 196 016,35 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/8598/17 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволений:

- стягнуто з Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації на користь Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" 144 944,53 грн. - основного боргу, 3 507,90 грн. – три проценти річних, 30 489,76 грн. – пені, 17 074,16 грн. - збитків від інфляції, 2 940,25 грн. – витрат зі сплати судового збору;

- відхилено заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору № 49-Т від 23.03.2017 в частині своєчасної та повної оплати теплової енергії за січень-березень 2017 року у сумі 144 944,53 грн. Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов’язання, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд відхилив заперечення відповідача щодо застосування в договорі тарифу, який на його думку, затвердженого неналежним органом місцевого самоврядування, оскільки за умов незгоди відповідача з відповідним рішенням, він не позбавлений права оскаржити його в установленому законом порядку.

Доводи відповідача щодо укладення договору № 49-Т із неналежною особою (посилання на нікчемність правочину) також відхилені місцевим господарським судом та зазначено, що спірний договір є оспорюваним правочином, і є правомірним до моменту визнання його недійсним в судовому порядку.

Оскільки положення статті 67 Господарського процесуального кодексу України , не передбачають можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача, місцевим господарським судом відхилена заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Відділ культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11,2017 по справі №904/8598/17 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки договору № 49-Т від 23.03.2017 щодо відповідності його чинному законодавству. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд під час розгляду справи повинен надати правову оцінку умовам спірного договору, і за наявності підстав визнати його недійсним або встановити його нікчемність. Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що позивач є монопольним утворенням в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та не має права зловживати своїм монопольним становищем у будь-якій формі, зокрема, стосовно цін на власні послуги, що призводять до порушення прав споживачів; ціни (тарифи) на теплову енергію, яку він реалізує. Апелянт зазначає, що позивач не надав доказів щодо прийнятих та оприлюднених рішень про встановлення порядку проведення громадських слухань стосовно зміни цін (тарифів), а також проведення протягом спірного періоду таких відкритих слухань, тобто не надано доказів щодо встановлення виконкомом тарифів для позивача на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та оприлюднення таких рішень. Наявність або відсутність встановлених Фрунзенському ЖКП цін є визначальним фактором для оцінки законності діяльності Фрунзенського ЖКП як монопольного утворення, так і юридичної особи публічного права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 апеляційну скаргу Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/8598/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд справи призначений у судове засідання на 21.12.2017.

19.12.2017 року Відділом культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації надано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи рішення Широківської селищної ради "Про затвердження рішення виконавчого комітету селищної ради від 25.05.2017 №67 "Про припинення надання послуг теплопостачання КП "Фрунзенське ЖКП" та скасування рішення виконавчого комітету від 21.10.2011 №229 "Про визначення надавача послуг теплопостачання в смт. Широке".

У судовому засіданні, яке відбулося 21.12.2017, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Комунальне підприємство "Фрунзенське ЖКП" просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, вважає позовні вимоги доведеними в повному обсязі та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У судовому засіданні 21.12.2017 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.03.2017 між Комунальним підприємством "Фрунзенське ЖКП" (Учасник) та Відділом культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації (Замовник) укладений договір №49-Т, відповідно до пункту 1.1 якого Учасник зобов’язався поставити у 2017 році Замовникові теплову енергію для потреб центрального опалення наступних об’єктів: районний будинок культури (смт. Широке, вул. Соборна, 104), районна бібліотека (смт. Широке, вул. Соборна, 113), школа мистецтв (смт. Широке, вул. Соборна, 106) від котельної Центральна, а Замовник прийняти та оплатити такі послуги.

При виконанні умов цього договору сторони керуються "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету міністрів України №1198 від 03.10.2007 та Законом України "Про теплопостачання" №2633 від 02.06.2005 (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір діє до 31.12.2017 року. Згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що умови договору застосовується до відносин, що виникли між сторонами починаючи з 01.01.2017 року.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк надання послуг: січень – грудень 2017 року.

Відповідно до пункту 6.3.1 договору Учасник зобов’язаний забезпечувати подачу теплової енергії в об’ємах та відповідно температурного графіку згідно з договором.

На виконання зазначених умов договору позивач надав відповідачу послуги теплопостачання з 01 січня 2017 року по 09 березня 2017 року, що підтверджується актами показників теплових лічильників, копії яких долучено до матеріалів справи. Акти показників теплових лічильників районного будинку культури, районної бібліотеки та школи мистецтв за кожний місяць підписані представниками Замовника без зауважень (за січень 2017 підписані 31.01.2017, за лютий 2017 – 01.03.2017, за березень 2017 – 15.03.2017).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору в межах кошторисних призначень на 2017 рік у кількості 139 Гкал у сумі 391 670,03 грн.

Нарахування оплати за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі тарифу – 2 817, 77 грн/Гкал з ПДВ, затвердженого рішенням Широківської селищної ради від 30.11.2016 № 168 та введений в дію з 01.12.2016 року (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.4. договору замовник здійснює оплату за теплову енергію згідно наданих актів щомісячно не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітнім.

Комунальним підприємством "Фрунзенське ЖКП" виставлені Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації акти-рахунки здачі-приймання послуг на теплопостачання за кожний місяць по кожному об’єкту теплоспоживання на загальну сумі 365 213,69 грн.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Відділом культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації зобов’язань за договором №49-Т від 23.03.2017 в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії у період та січень-березень 2017.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором №49-Т від 23.03.2017 за спожиту теплову енергію у період січень-березень 2017 року у сумі 144 944,53 грн., в тому числі по об’єктах теплоспоживання: будинок культури – 80 234,27 грн., школа мистецтв – 17 646,80 грн., бібліотека – 47 063,46 грн.

З урахуванням приписів пункту 4.4 договору, строк оплати за договором №49-Т від 23.03.2017 в частині оплати спожитої теплової енергії у період січень-березень 2017 року, є таким, що настав.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 144 944,53 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.5 договору у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію Замовник сплачує на користь Учасника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлена до стягнення пеня за прострочення оплати теплової енергії у сумі 30 489,76 грн. за загальний період прострочення з 11.02.2017 по 01.09.2017 (по кожному місяцю споживання окремо, у розрізі об'єктів теплоспоживання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3 507,90 грн. Та інфляційні втрати в сумі 30 489,76 грн. за загальний період прострочення з 11.02.2017 по 01.09.2017 (по кожному місяцю споживання окремо, у розрізі об'єктів теплоспоживання)

Враховуючи наявність прострочення грошового зобов’язання є правильним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про відхилення заперечень відповідача з посиланням на застосування в договорі тарифу, який на його думку затвердженого неналежним органом місцевого самоврядування, адже за умов незгоди відповідача з відповідним рішенням, він не позбавлений права оскаржити його в установленому законом порядку.

Щодо доводів апелянта про надання належної оцінки тарифам, які застосовані позивачем, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищні ради є органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно.

Частиною 1 статті 11 визначено, що виконавчі комітети є виконавчими органами сільських, селищних рад. Утворення виконавчого комітету ради, відповідно до пункту 3 статті 26 зазначеного закону, відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Тобто чіткого визначення щодо виконавчого комітету ради як юридичної особи чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг" від 16 липня 2015 року № 626-VIII внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме: частину дев'яту викладено в такій редакції: "9. Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку".

З 13 січня 2012 року в Україні набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо процедури встановлення тарифів па житлово-комунальні послуги" від 22 грудня 2011 року № 4231-VI.

Вказаним вище Законом внесено зміни до статті 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 01 вересня 2003 року № 1160-1V.

Відповідно до внесених змін розширено перелік регуляторної діяльності, на яку не поширюється дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, з під дії закону виведені "акти, якими встановлюються ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги".

Щодо неузгодженості вищевказаного нормативного акту зі статтею 59 Закону України № 280/97-ВР від 21 травня 1997р. "Про місцеве самоврядування в Україні", щодо обов'язкового оприлюднення всіх актів органів місцевого самоврядування, це питання до органів державної влади, які розробляють та затверджують діючі нормативні акти та повинні вносити зміни до всіх діючих нормативних актів з огляду на внесенні зміни.

Таким чином, рішення "Про встановлення тарифів на послуги з виробництва транспортування та постачання теплової енергії на території Широківської селищної ради" не є регуляторними актами та не підлягають під процедуру оприлюднення Широківською селищною радою та не стосуються населення, а лише бюджетних та госпрозрахункових установ, з якими укладаються господарські правові акти, а саме додаткові угоди про зміну тарифів.

Відповідно до статті 59 пункту 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": "Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку".

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено те, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Фрунзенське ЖКП" здійснює розрахунок одноставкового тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання та погоджує його із Широківською селищною радою починаючи з жовтня 2007 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 "Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води", а саме: - пункт 4 "одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання з урахуванням планованого прибутку і не розподілена на умовно - змінну та умовно - постійну частини тарифу; тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку"; - пункт 38. "одноставкові тарифи на теплову енергію, що реалізується споживачам, є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. У разі, коли ліцензіат здійснює одночасно виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тариф на теплову енергію повинен дорівнювати відношенню суми загальних річних планованих витрат, що включаються до повної собівартості, та загального річного планованого прибутку від ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії до річного планованого обсягу її реалізації споживачам, у тому числі надавачам комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання".

Відповідно до постанови №242 від 17 лютого 2011 року Національної комісії регулювання електроенергетики України "Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання": - пункт 1.5. одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена однією ставкою як грошовий вираз планових економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання з урахуванням планового прибутку і не розподілена на умовно - змінну та умовно - постійну частини тарифу; - пункту 5.13. одноставкові тарифи на теплову енергію, що реалізується споживачам, є сумою тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, У разі якщо ліцензіат здійснює всі три види ліцензованої діяльності, такий тариф на теплову енергію повинен дорівнювати відношенню суми загальних річних планових витрат повної собівартості та загального річного планового прибутку діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії до річного планового обсягу реалізації теплової енергії споживачам.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що спірний договір укладений фактично після надання послуг з теплопостачання, тобто на момент укладення цього договору сторонам був відомий обсяг наданих послуг та тарифи, які застосовувались у період надання послуг.

Також апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про відхилення доводів відповідача відносно укладення договору № 49-Т із неналежною особою, у зв'язку із чим, зазначений правочин є нікчемним, оскільки за всіма ознаками, даний договір є оспорюваним правочином, і є правомірним до моменту визнання його недійсним в судовому порядку.

Щодо рішення Широківської селищної ради "Про затвердження рішення виконавчого комітету селищної ради від 25.05.2017 №67 "Про припинення надання послуг теплопостачання КП "Фрунзенське ЖКП" та скасування рішення виконавчого комітету від 21.10.2011 №229 "Про визначення надавача послуг теплопостачання в смт. Широке" необхідно зазначити, що вказане рішення прийняте 25.05.2017, в той час як предметом спору є стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання у період січень-березень 2017.

Також обґрунтованим є висновок відхилення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі банківські рахунки відповідача з урахуванням приписів статті 67 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час прийняття рішення).

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 5 закону України "Про судовий збір" (у редакції закону станом на час прийняття рішення у справі) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення.

Відповідно до Положення Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації основними завданнями відділу є, зокрема, забезпечення соціального і правового захисту сімей та молоді, рівних прав і можливостей для участі жінок та чоловіків у політичному, економічному і культурному житті, сприяння соціальному ставленню та розвитку молоді, запобігання насильству у сієї, протидії торгівлі людьми.

За приписами частини 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017) стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про відшкодування позивачеві суми судового збору за рахунок відповідача є правильним.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Оскільки станом на час подання апеляційної скарги Відділ культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 19 частини 1 статті 5 закону України "Про судовий збір" (у редакції закону станом на час подання апеляційної скарги) судовий збір за розгляд апеляційної скарги з апелянта не стягується.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу культури, туризму, національностей та релігій Широківської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/8598/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 у справі №904/8598/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 21.12.2017.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко