Постанова № 71169243, 12.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/14335/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Чорної Л.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Горобець Д.Г. - представник, дов. № 88 від 31.08.2017;

від відповідача: Лопатнікова А.В. - представник, дов. № 8274-К-О від 29.12.2016;.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017

у справі № 910/14335/17 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/14335/17 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/14335/17 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» оригінали документів, які засвідчують обов`язок боржника та документи, яким забезпечувались кредитні договори, а саме: - кредитного договору № 4Р14139И від 19.02.2014, - договір забезпечення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/14335/17 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.11.2017.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 відкладено розгляд справи № 910/14335/17 на 12.12.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2017 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/14335/17 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» оригінали документів, які засвідчують обов`язок боржника та документи, яким забезпечувались кредитні договори, а саме: - кредитного договору № 4Р14139И від 19.02.2014, - договір забезпечення.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/14335/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.10.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір поруки № 4Р13800Д/П, відповідно до п. 1 предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-Стандарт» (код за ЄДРПОУ 36162739) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 13.12.2013 № 4Р13800Д (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1;

- кредитним договором від 20.12.2013 № 4Р13802И (далі - кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2;

- кредитним договором від 19.01.2014 № 4Р14139И (далі - кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;

- кредитним договором від 17.02.2015 № 4Р15044И (далі - кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 4;

Надалі за текстом: кредитний договір 1, 2, 3, 4 - кредитний договір/кредитні договори.

Як вбачається із позовної заяви, спір виник внаслідок того, що позивач як поручитель, виконав обов'язок боржника за кредитним договором-3, а саме погасив борг у сумі 25 369 793,66 грн., тому відповідач згідно із умовами договору поруки та ст. 556 ЦК України повинен вручити йому оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора, проте відповідач відмовляється надати позивачу відповідні документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Факт перерахування позивачем через Інтернет-банк Приват 24 відповідачу грошових коштів у розмірі 25 369 793,66 грн. та виконання позивачем зобов'язання за кредитним договором № 4Р14139И від 19.02.2014 згідно із договором поруки № 4Р13800Д/П від 20.10.2016 підтверджується платіжним дорученням № 1375 від 20.10.2016.

Відповідачем не заперечується факт отримання коштів від позивача в розмірі 25 369 793,66 грн. та не надано доказів повернення цих коштів, як помилково перерахованих, у зв'язку з відсутністю укладеного з ним договору поруки № 4Р13800Д/П від 20.10.2016.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляцйної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 ЦК України та ч. 3 ст. 556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Також не вбачається такого обов'язку і з норм зобов'язального права, що містяться у розділі І книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що позивач звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором-3.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Керуючись вищенаведеними нормами законодавства та враховуючи, що позивачем не доведено існування у відповідача обов'язку передати оригінали документів, які засвідчують обов`язок боржника та документи, яким забезпечувались кредитні договори, а саме: кредитного договору № 4Р14139И від 19.02.2014, договір забезпечення, крім того, також не доведено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, у зв'язку із чим колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Лайк сіті" є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/14335/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті», відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/14335/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/14335/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/14335/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/14335/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.В. Чорна

А.Г. Майданевич