Постанова № 71169201, 13.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/13353/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

Від позивача : Базелюк Ю.В. - представник; Ковіня О.О. - представник;

Від відповідача: Стрілко О.В. - представник; Дробот Т.Л. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017

у справі № 910/13353/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про визнання події страховим випадком та стягнення страхового відшкодування.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про визнання події страховим випадком та стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що посилання позивача на не повідомлення позивачем про втрату реєстраційних документів, внаслідок чого відповідач відмовив у визнанні випадку страховим та виплаті страхового відшкодування є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000, 00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у справі №910/13353/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що судом першої інстанції не було враховано та прийнято до уваги той факт, що при при укладенні договору вся необхідна інформація була надана відповідачу. Інформація про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу була в письмовій формі надана відповідачу та органам Національної поліції України в день викрадення транспортного засобу 07.02.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2017.

27.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 у справі № 910/13353/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Маравен фуд Україна" без задоволення, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.11.2017 представники сторін надали свої пояснення по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" відкладено на 07.12.2017.

05.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів представник відповідача подав клопотання про залучення доказів до справи, в якому просив прийняти та залучити до справи подану ПрАТ "УПСК" копію Висновку експертного дослідження від 10.08.2017 № 19/8-4/22-ЕД/17; 06.12.2017 представник позивача подав додаткові пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

У зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Київського апеляційного господарського суду судове засідання, яке було призначено на 07.12.2017, не відбулося.

Беручи до уваги наявний Акт про евакуацію працівників Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі від 07.12.2017, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необхідність призначення судового засідання на іншу дату, а саме 13.12.2017.

13.12.2017 в судовому засіданні, представником позивача було подано супровідний лист, з листами відповіддю, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 07/01-13/20935-17 та Державного науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України № 19/8-4/18947/98-аз, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.12.2017 представники позивача надали свої пояснення по суті спору, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Ураїна", просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 повністю та прийняти нове рішення, яким постановити визнати подію страховим випадком та стягнути із Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № А3-005/027/16 0000048 від 21.06.2016 у розмірі 1 098 000, 00 грн.

В судовому засіданні 13.12.2017 представники відповідача надали свої пояснення по суті спору, заперечували проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" та Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № АЗ-005/027/16 0000048 (далі - договір), предметом якого майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (далі - ТЗ), вказаним у пункті 7 цього договору, який пройшов реєстрацію в ДАІ або в інших компетентних органах, має індивідуальний (заводський) номер кузова (двигуна, шасі) і належить йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших законних підставах, а також додатковим обладнанням до нього (далі - ДО), згідно з обраною Програмою страхування. Обрану програму страхування зазначено у пункті 5.1 цього договору, умови за програми страхування визначено в пункті 24 цього договору.

Пунктом 7 договору визначено, що забезпеченим транспортним засобом є автомобіля марки "Toyota Land Cruiser" 150 3.0 5АТ, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, об'єм двигуна - 2982 куб.м., номер кузова: JTEBH3FJ10K160097.

08.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою-повідомленням про настання страхового випадку (вих. № 02.00059.17.2.12), в якій повідомив, що в період з 01:00 год. до 11:00 год. 07.02.2017 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Росьова, буд. 2-а, невідомі особи шлюзом викрадення (угону) незаконно заволоділи автомобілем марки Toyota Land Cruiser, державний номерний знак НОМЕР_1.

07.02.2017 об 11:00 год. про даний випадок представником позивача Базелюком Ю.В. було повідомлено Управління Національної поліції в Київській області, проведено всі необхідні слідчі дії та подано заяву про порушення кримінального провадження та внесення даних до ЄДРДР.

У вказаній заяві-повідомленні позивач також зазначив, що 07.02.2017 об 11:26 год. було повідомлено диспетчерську службу технічного асистенту відповідача за телефоном (0800 50 70 50), та в подальшому надано письмові пояснення представнику відповідача у офісі позивача.

Відповідачем була надана письмова відповідь (вих. № 1043/18 від 31.03.2017) на заяву-повідомлення позивача про настання страхового випадку (вих. № 02.00059.17.2.12), з якої вбачається, що відповідачем було зазначено про ненадання позивачем повного пакету документів, необхідних для прийняття страховиком рішення про визнання події страховою та запропоновано надати повний комплект оригінальних ключів, всі комплекти пультів керування до засобів проти викрадення, охоронних, пошукових приладів та систем, якими оснащений застрахований транспортний засіб.

Позивачем, в свою чергу, було надано відповідь листом від 26.04.2017 № 02.00274.12.2.12, в якому зазначено про вилучення вказаних вище елементів слідчим Білоцерківського відділу Національного поліції Головного управління НПУ в Київській області в рамках розслідування кримінального правопорушення, внесеного до ЄДРДР від 07.02.2017 за № 12017110030000668.

Крім того, листом від 13.05.2017 № 02.00305.17.2.12 позивач, повідомив відповідача, що слідчим Білоцерківського відділу Національно поліції Головного Управління Національної поліції України в Київській області п. Хейла П.П., до матеріалів розслідування кримінального правопорушення, внесеного до ЄДРДР за № 12017110030000668 від 07.02.2017, долучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Тойота Ленд Крузер Прадо 150 (ДНЗ АІ 0431 СР) серії СХТ 190783.

В подальшому, позивач, листом № 02.00382.17.2.12 від 06.06.2017, звернувся до відповідача, в якому, із посиланням на умови договору, просив повідомити письмово про прийняте рішення щодо розмірів та виплати страхового відшкодування.

Тоді як саме рішення про відсутність підстав для визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування прийнято 07.07.2017.

Тобто, зі значним спливом часу після повідомлення відповідача про залучення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу до матеріалів розслідування № 12017110030000668, що свідчить про свідоме затягування процесу прийняття рішення страховиком щодо визнання страхової події та виплаті страхового відшкодування, оскільки з моменту викрадення до моменту прийняття рішення про відмову у визнанні події страховим випадком та виплаті страхового відшкодування минуло п'ять місяців.

Даний факт, свідчить про неналежне виконання умов договору, саме відповідачем, а не позивачем чого судом першої інстанції враховано не було.

Згідно із статтею 526 ЦК України та частиною 1 статті 193 ГК України, господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 20 Закону України "Про страхування" визначено, що страховик зобов'язаний при настанні страховового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування" визначено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Серед зазначених підстав, зокрема, в частині 2 статті 26 Закону України "Про страхування" зазначено, що умовами договору строхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідач на підтвердження своїх доводів посилається на зміст пунктів 21.2.3., 22.1.7. Договору, як на такі підстави.

Згідно із пунктом 21.2.3. статті 21 Договору не визнаються страховими випадками та виплата страхового відшкодування не здійснюється за подіями/шкодою/збитками, що прямо або опосередковано пов'язані з наслідком халатності Страхувальника, щодо Транспортного засобу, в тому числі, але не обмежуючись, невжиття всіх заходів щоб не допустити самовільного руху ТЗ, залишення відкритими (незакритими на замок) дверей або вікон ТЗ під час його зупинки або стоянки при відсутності водія у салоні ТЗ, залишення у салоні ТЗ ключів від цього ТЗ або реєстраційних документів на нього, втрата будь-якого ключа до ТЗ.

Жодних доказів, що позивач вчиняв та допустив вчинення дії, перелічені в пункті 21.2.3. статті 21. Договору матеріали справи не містять.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач повністю виконав усі вимоги Договору, які необхідно виконати у разі настання події, що має ознаки страхового випадку при викраденні ТЗ та своєчасно надав відповідачу усі необхідні документи та пояснення, включаючи повідомлення про втрату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Пунктом 22.1.7. Договору визначено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання страхувальником обов'язків, визначених договором.

Судом першої інстанції при розгляді справи не було враховано та прийнято до уваги той факт, що при укладанні договору вся необхідна інформація була надана відповідачу. Інформація про втрату свідоцтва про реєстрацію Транспортного засобу була в письмовій формі надана відповідачу та органам Національної поліції України в день викрадення Транспортного засобу, а саме 07.02.2017.

Крім того, 12.05.2017 відповідача було письмово повідомлено про долучення до матеріалів розслідування кримінального правопорушення за № 12017110030000668, слідчим Білоцерківського відділу Національної поліції ГоловногоУправління НаціональноїполіціїУкраїни в Київській області п. Хейла П.П., знайденого свідоцтва про реєстрацію викраденого Транспортного засобу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку та прийняв доводи відповідача про обґрунтованість відмови у визнанні вказаної події страховим випадком, та, відповідно про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Слід наголосити, що законом визначено обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником. Зокрема, відсутність довідки ДАІ не є підставою для часткового відшкодування чи відмови у ньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судо України, в цивільних справ, що виникають з договорів страхування.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було втрачено до моменту викрадення транспортного засобу, а пізніше було знайдено позивачем та вилучено слідчим органом в рамках розслідування кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за № 12017110030000668 від 07.02.2017, про що відповідач був повідомлений належним чином письмово органом внутрішніх справ та Позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач повністю виконав вимоги підпункту "й" пункту 20.2 ст. 20 Договору та надав відповідачу усі необхідні документи для прийняття рішення про визнання події страховим випадком та здійснення страхового відшкодування.

Посилання відповідача на пункт 20.9 Договору є безпідставними, оскільки відповідач не визнав подію страховим випадком та відмовив у виплаті страхового відшкодування, що свідчить про протиріччя в позиції самого відповідача, щодо настання чи не настання страхового випадку, а тому позивачем було заявлено позов з урахуванням повної суми страхового відшкодування, встановленої умовами Договору страхування.

Що стосується, надання відповідачем копії Висновку експертного дослідження № 19/8-4/22-ЕД/17 від 10.08.2017, складеного судовим експертом Державного науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України, колегія суддів вважає що даний висновок не може розглядатись судом в якості доказу, оскільки не був долучений відповідачем до матеріалів справи під час розгляду її в суді першої інстанції.

Також слід наголосити, що залучаючи 10.05.2017 до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110030000668, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ 190783, слідчий СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області, жодних зауважень, посилань на несправжність чи заперечень щодо автентичності даного свідоцтва не висловлював.

Таким чином, посилання відповідача на невідповідність копій свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ориґіналу, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ 190783, яке знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 1201711033333668 від 07.02.2017, відповідач отримав від Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, на його запит.

Крім того колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 101 Господарського-процесуального Кодексу України, апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно.

В свою чергу, додаткові докази приймаються судом, лише в тому разі, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, чого відповідачем зроблено не було.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у справі № 910/13353/17 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" в свою чергу підлягає задоволенню, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у справі № 910/13353/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 у справі № 910/13353/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким визнати подію страховим випадком та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд України" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1, код ЄДРПОУ 35591588) страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту (Автокаско) № А3-005/027/160000048 від 21.06.2016 у розмірі 1 098 000, 00 грн. Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд України" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1, код ЄДРПОУ 35591588) судові витрати 18 070,00 грн. за подачу позовної заяви. Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд України" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1, код ЄДРПОУ 35591588) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 19 877,00 грн. Видати наказ.

Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/13353/17 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич