Постанова № 71169199, 20.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

20.12.2017р. справа №905/1383/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1О ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників учасників справи: від позивача:ОСОБА_5 (довіреність №14-174 від 23.10.2017р.);від відповідача: ОСОБА_6 (довіреність №40/01 від 31.10.2017р.), ОСОБА_7 (довіреність №53/01 від 15.12.2017р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київна ухвалу господарського суду Донецької областіпостановлену13.11.2017р. у м. Харковіу справі№905/1383/15 (суддя Ніколаєва Л.В.)за заявоюКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької областіпрозміну порядку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.10.2015р.за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької областіпростягнення 32409237,74грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про стягнення 32409237,74грн. за договором про закупівлю природного газу №02/0602/12БО від 06.02.2012р., з яких інфляційних втрат в сумі 29874330,53грн. та 3% річних в сумі 2534907,21грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. у справі №905/1383/15 (а.с.а.с.131-134 т.1) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були задоволені частково - стягнуто з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на користь Позивача інфляційних втрат в сумі 28361212,96грн., 3% річних в сумі 2534854,57грн. та судовий збір в сумі 69667,93грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

09.11.2015р. на виконання означеного рішення Господарського суду Донецької області було видано судовий наказ про примусове виконання рішення суду зі строком пред’явлення до 09.11.2016р. (а.с.138 т.1)

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.01.2013р. у справі №905/1383/15 (а.с.а.с.247-249 т.1), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2016р. (а.с.а.с.16,17 т.3), було частково задоволено заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» та надано розстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. у справі №905/1383/15 в сумі 29216 067,53грн. строком на 24 місяця із щомісячною сплатою по 1217 336,14грн., а в останній місяць - 1217336,31грн. до 28 числа кожного місяця, починаючи з лютого 2016р.

30.10.2017р. до Господарського суду Донецької області надійшла заява №2/01 від 26.10.2017р. Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про зміну порядку виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 28.01.2016р. у справі №905/1383/15 в частині зменшення періоду розстрочки рішення суду від 26.10.2015р. та визначення датою закінчення розстрочки виконання рішення по справі №905/1383/15 - 01.12.2017р.

Означена заява Відповідача про зміну порядку виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 28.01.2016р. у справі №905/1383/15 була вмотивована необхідністю реалізації ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії», що передбачає реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ станом на 01.07.2016р., не погашену станом на 31.12.2016р., шляхом розстрочення на 60 календарних місяців, а також ст.7 цього Закону, яка передбачає, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016р. неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. Однак, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» відмовляється укладати договір реструктуризації заборгованості за договором, за яким є рішення про розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку з чим заявник не може реалізувати умови спеціального закону, що б дозволило йому значно зменшити фінансове навантаження на підприємство та поліпшити розрахунки із стягувачем.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.11.2017р. у справі №905/1383/15 заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» було задоволено в повному обсязі - визначено 01.12.2017р. датою закінчення розстрочки виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. по справі №905/1383/15, що надана ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.01.2016р. по означеній справі. При цьому, місцевим судом було зазначено, що у сукупності з представленими Відповідачем доказами, враховуючи фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку Відповідача та відсутність заперечень зі спірного питання, а також те, що зміна обставин відбулась в силу закону, зумовило висновок про те, що зміна порядку виконання рішення не призведе до порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав Позивача.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не погодившись з прийнятою ухвалою суду, звернулась з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.11.2017р. у справі №905/1383/15 та відмовити у задоволені заяви Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №905/1383/15.

Підставами для скасування ухвали суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне застосування судом норм процесуального права та необ’єктивну оцінку фактичних обставин справи, оскільки:

- боржник не позбавлений можливості самостійно виконати рішення суду від 26.10.2015р. у справі №905/1383/15, розстроченого ухвалою суду від 28.01.2016р., саме в той спосіб та в тому порядку, який просить встановити судом – до 01.12.2017р., а тому необхідність у зміні способу та порядку виконання рішення суду відсутня;

- заміна способу та порядку виконання рішення суду шляхом зменшення періоду розстрочки виконання рішення суду зумовлена необхідністю Боржника ухилитися від виконання такого рішення, що порушує встановлений Конституцією України принцип обов’язковості судового рішення;

- зміна способу та порядку виконання рішення суду допустима лише в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом, тобто виконання рішення суду у спосіб та порядок визначений ухвалою суду від 28.01.2016р. має порушувати права обох сторін, тоді як заміна такого способу та порядку виконання має відновити такі права.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О, судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 20.12.2017р. об 14.20.

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» надало відзив №492/01 від 15.12.2017р. на апеляційну скаргу (а.с.а.с.84-89 т.3), за змістом якого проти її доводів та вимог заперечило та зазначило про обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, оскільки:

- підприємство Відповідача було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії;

- наявність права у Відповідача на реалізацію ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії», що передбачає реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ станом на 01.07.2016р., не погашену станом на 31.12.2016р., шляхом розстрочення на 60 календарних місяців, а також ст.7 цього Закону, яка передбачає, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016р. неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості;

- зменшення періоду розстрочки виконання рішення суду від 26.10.2015р. та визначення датою закінчення такої розстрочки виконання рішення по справі №905/1383/15 - 01.12.2017р., сприятиме укладенню договору про реструктуризацію заборгованості та навпаки забезпечить інтереси Позивача (стягувача), оскільки у цьому випадку виконання зобов’язань з боку Відповідача буде гарантоване з боку Маріупольської міської ради.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).

Представник Скаржника у судове засідання 20.12.2017р. з’явився, доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в останній та додаткових поясненнях.

Представники Відповідача у судове засідання 20.12.2017р. також з’явились, проти задоволення апеляційної скарги заперечували в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наполягали на законності оскаржуваної ухвали Господарського суду Донецької області від 13.11.2017р. у справі №905/1383/15.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового акту першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, Позивачем в обґрунтування своєї заяви про зміну порядку виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 28.01.2016р. у справі №905/1383/15 було надано наступні копії документів (а.с.а.с.9-27, 35-50 т.3), зокрема:

- копію реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств центрального водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (а.с.а.с.18,19 т.3);

- копію листа Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» №226/01 від 27.06.2017р. «Щодо укладання договору реструктуризації» з доказами його направлення заступнику голови правління Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (а.с.20 т.3);

- копію листа Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» №269/01 від 01.08.2017р. «Щодо надання роз’яснення» (а.с.21 т.3);

- копію листа Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» №280/01 від 08.08.2017р. «Щодо укладання договору реструктуризації та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних» на адресу Першого заступника головного правління Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з доказами його направлення (а.с.а.с.22, 23 т.3);

- копію листів Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» №315/01 від 28.08.2017р., №362/01 від 19.09.2017р. «Щодо надання інформації» з доказами їх направлення Позивачу (а.с.а.с.24,25 т.3);

- копію листа Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» №363/01 від 19.09.2017р. «Щодо укладання договорів реструктуризації» направленого на адресу Першого заступника головного правління Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (а.с.26 т.3)

- копію довідки №436/01 від 06.11.2017р. про дебіторську заборгованість станом на 01.10.2017р. в розмірі 115926,29грн. (а.с.35 т.3);

- копію балансу (звіту про фінансовий план) від 30.06.2017р. (а.с.а.с.36,37 т.3);

- копію постанов відділів Державної виконавчої служби про арешт коштів Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (а.с.а.с.38-44 т.3);

- копію зведеної відомості підключених обєктів до котелень Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (а.с.45 т.3);

- копію відповідей Штабу антитерористичного центру при СБУ №33/2/2-539 від 30.01.2016р. та №33/2117 від 13.06.2014р. на запити щодо надання інформації (а.с.а.с.48-50 т.3).

З означених документів вбачається, що Заявник був включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств центрального водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. З врахуванням цієї обставини останній (Заявник) неодноразово звертався до Позивача з листами щодо можливості укладення договору реструктуризації, на виконання ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії».

Своєю чергою, Позивач, розглянувши звернення Відповідача про можливість укладення договору про реструктуризацію, своїм листом №26-7152/1.8-17 від 03.10.2017р. «Щодо реалізації положень Закону України від 03.11.2016р. №1730-VІІІ» (а.с.27 т.3) повідомлено останнього про те, що на підставі ст.5 Закону за умови надання гарантії було вирішено реструктурувати заборгованість Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» за природний газ, використаний станом на 01.01.2016р. та не погашеної станом на 10.08.2017р. за договором №02/0602/12БО від 06.02.2012р. в сумі 13458282,68грн.

Між тим, Господарський суд Донецької області, встановивши, що зміна порядку виконання рішення не призведе до порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав Позивача, враховуючи, що положення Закону щодо списання нарахованих інфляційних нарахувань та 3% річних за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості є визначеним заходом державної підтримки сталого функціонування підприємств теплоенергетики та відсутність ухилення боржника від виконання рішення суду, а також те, що зміна обставин відбулась в силу закону, прийняв оскаржувану ухвалу від 13.11.2017р. у справі №905/1383/15, якою задовольнив заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. у справі №905/1383/15, визначивши 01.12.2017р. датою закінчення розстрочки виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. по справі №905/1383/15, що надана ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.01.2016р. по справі №905/1383/15.

Розглянувши матеріали означеної справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р., якою правомірно керувався місцевий суд на момент постановлення переглядуваної ухвали) суд при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, змінити спосіб та порядок його виконання.

За змістом наведеної норми, здійснення такого повноважень є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В силу приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) саме на заявника покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як інша сторона, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 зазначеної постанови передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, наведена вище норма свідчить, що Господарський процесуальний кодекс України в редакції від 15.12.2017р., як і в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали, не визначає переліку обставин, наявність яких унеможливлює виконання рішення суду або ускладнює його виконання, у зв'язку з чим суд зобов’язаний оцінити ті обставини, на які посилається заявник, та докази, що підтверджують зазначені обставини.

Таким чином, для застосування передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017р.) заходів, місцевим судом мало бути встановлено чи є в наявності обставини, що істотно ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Між тим, в розглядуваному випадку апелянтом доведено не було, а апеляційним судом не вбачається наявності передбачених ст.277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки:

- по-перше, як правильно було зазначено місцевим господарським судом, опосередковане ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.01.2016р. розстрочення виконання рішення суду є складовою порядку його виконання, а значить корегування встановленого ним графіку платежів охоплюється повноваженнями суду, передбаченими ст.121 Господарського процесуального кодексу України (в попередній редакції)

- по-друге, за текстом апеляційної скарги не вбачається, яким чином скорочення оскаржуваною ухвалою суду від 13.11.2017р. періоду розстрочення виконання рішення суду до 01.12.2017р. (замість лютого 2018р.), передбаченого ухвалою суду від 28.01.2016р., само по собі порушує майнові права Стягувача.

Так, виходячи зі змісту застосованої місцевим судом ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, діючій до 15.12.2017р.) підставою для реалізації судом дискреційних повноважень зі зміни порядку виконання рішення суду, яке набрало законної сили, є виключні обставини, які перешкоджають його виконанню.

При цьому, як справедливо було зазначено судом першої інстанції, в контексті правової позиції Конституційного суду України, викладеної в п.3 мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012р. та усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., можливість зміни порядку виконання рішення суду повинно розглядатися з врахуванням цілей судового захисту та забезпечувати виконання судового рішення.

Апеляційний господарський суд наголошує, що наявність обставин, перешкоджаючих виконання судового рішення та правильність їх кваліфікації в такій якості було встановлено під час винесенні ухвали суду від 28.01.2016р. та її подальшого апеляційного оскарження, та Скаржником спростовано не було. Більш того, представник Скаржника у судовому засіданні 20.12.2017р. на запитання головуючого повідомив про відсутність доказів поточного усунення таких обставин та вказав, що наявне розстрочення Відповідачем не дотримується. Відтак, обставини утруднення виконання рішення, які існували на 28.01.2016р. не тільки не були усунуті, але й погіршилися в контексті можливості Відповідача забезпечити виконання рішення із дотриманням наданого графіку – ці ж самі обставини положення ст.121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) можуть сприйматися і для запровадження змін у порядку виконання, опосередкованого переглядуваною ухвалою. Відтак, аргумент Скаржника про відсутність таких обставин в даному випадку спростовується матеріалами справи.

Своєю чергою, в силу незалежних від сторін обставин прийняття та вступ в силу Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016р., наявність діючого до червня 2019р. графіка розстрочення виконання рішення суду, у відповідності до ухвали суду від 28.01.2016р., не дозволяє в повному обсязі Відповідачу використати визначеними державою способами вирішення питання з врегулювання заборгованості, стягуваної по справі.

Дійсно, Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набув законної сили 30.11.2016р., передбачає можливість для підприємств-боржників, які здійснюють централізоване теплопостачання, в разі їх включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, зупинення виконавчих проваджень, стягувачем за якими, зокрема, є Позивач, окрім розстроченої судом заборгованості (ч.2 Прикінцевих та перехідних положень означеного Закону).

Таким чином, скорочення строку розстрочення виконання рішення суду дозволить Відповідачу, який включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, в більшій мірі скористатися передбаченими державою преференціями для врегулювання питання про погашення заборгованості перед Позивачем, забезпечуючи, таким чином, досягнення мети виконання судового рішення, що відхиляє доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі.

Так, зі змісту ст.5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» вбачається, що реструктуризація заборгованості Відповідача перед Позивачем, стягуваної по справі №905/1382/15 та опосередкованої договором, передбачає, в тому числі, надання розстрочення на 60 місяців, а ст.7 цього Закону встановлює, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016р. неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. Разом з тим, наявність діючого згідно з ухвалою суду від 28.01.2016р. розстрочення виконання рішення по справі №905/1383/15 до лютого 2018р., в силу статусу останнього (рішення суду) за п.9 ч.2 ст.129 Конституції України унеможливлює поза судовим порядком шляхом укладення відповідних договорів визначити сторонами інший графік платежів. Означена обставина обмежує можливість сторін до спливу строку розстрочення (лютий 2018р.) скористатися передбаченими державою у Законі України №1730-VIII від 03.11.2016р. засобами погашення заборгованості, існування якої за умов фактичного недотримання відповідного графіку та наслідками такого недотримання в контексті підстав для вжиття заходів примусового стягнення, не відповідає майновим інтересам обох сторін.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що опосередковане переглядуваною ухвалою суду втручання в «майно» в розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції, яким відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини є стягувані судовим рішенням кошти (п.45 рішення ЄСПЛ у справі «Агротехсервіс» проти України»), не суперечить принципам такого втручання, оскільки відповідає вимогам «суспільного інтересу», визначеного преамбулою Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р., враховуючи статус та значення Відповідача по забезпеченню теплом населення Маріуполя. Апеляційною інстанцією також враховується прийняття Маріупольської міської радою рішення №7/23-2193 від 22.11.2017р. (а.с.а.с.90-92 т.3), яким підтверджується надання гарантій виконання Відповідачем виконання зобов’язань перед Позивачем у разі укладання відповідного договору на реструктуризацію, передбаченого ст.5 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р., що зумовлює врахування доводів останнього з цього приводу, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Наразі, наявність означеної гарантії органу місцевого самоврядування та вжиття Відповідачем інших заходів для використання обумовленого Законом України №1730-VIII від 03.11.2016р. механізмами регулювання питання із платежами на користь Позивача (включення до відповідного Реєстру), спростовує твердження Скаржника про наявність намірів ухилитися від виконання судового рішення, адже виконання рішення у зміненому порядку/способу виконання діюче процесуальне законодавство визнає належним, а ініціація означеної зміни є процесуальним правом сторони виконавчого провадження.

Враховуючи зазначене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 13.11.2017р. у справі №905/1383/15 винесена з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у відповідності до норм процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, що за змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.11.2017р. у справі №905/1383/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 13.11.2017р. у справі №905/1383/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду України через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 20.12.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2017р.

Головуючий суддя: Д.О.Попков

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 4 прим.: 1-2 - сторонам, 3- у справу, 4- ГСДО