Рішення № 71168311, 14.12.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 920/825/17Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/825/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрросметал», м. Суми,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», м. Суми,

про стягнення 551922,00 грн.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 15.06.2017 № 03/09-011602,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 14.06.2016 № 09/818-д.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 551922,00 грн., як збитки, заподіяні невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором співробітництва від 18.01.2013 року № 08/16-2013 щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Кірова, 144/3 в м. Суми.

У своїх запереченнях на позовну заяву № 09/1357 від 13.12.2017 року відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що ні договір, ні названі судові рішення, ні будь-які інші джерела прав та обовязків не містять обовязку відповідача сплачувати позивачу заявлені в позові кошти, посилаючись на статтю 11 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

За умовами пункту 3.3 договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2 від 11 червня 2013 року, за домовленістю сторін сторона 1 може здійснювати (повністю або частково) відшкодування витрат сторони 2, визначених сторонами пунктом 2.13 договору - у межах кількості житла, визначеної пунктом 3.2 договору, у грошовій формі.

Однак вказана умова договору передбачає додаткові домовленості сторін, а не містить безумовний обовязок відповідача сплатити грошові кошти.

Відповідач вказує, що позивачем не обґрунтовано, чому він вважає і з яких умов договору чи вимог законодавства виходить, розраховуючи суму грошових коштів, виходячи з ринкової вартості житла по вул. Г.Кондратьєва, 144/3 станом на 01.03.2017 року, оскільки конкретного обовязку щодо передання якогось конкретного житла саме у вказаному обєкті договір не містить, а сам вказаний житловий будинок введений в експлуатацію 05.09.2014 року і ні до його введення, ні до остаточного продажу житла в ньому позивач не звертався до відповідача з вимогою надати йому житло в цьому обєкті.

Відповідач посилається на Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01- 06/2.0/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», в якому зазначено, що відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Предявлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Відповідач вказує, що позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

В позовній заяві не наведено якими саме збитками є заявлена в позові сума: реальними чи упущеною вигодою і не наведено доказів в обґрунтування наявності таких збитків.

Позивачем подано до суду додаткові пояснення в яких він посилається на рішення Господарського суду Сумської області від 14.01.2016 року у справі № 920/526/16 та від 29.08.2017 року у справі № 920/533/17, якими було встановлено обставини, які підтверджують повний склад зобовязального правопорушення, що є підставою для відшкодування відповідачем збитків, зокрема: наявність невиконаного зобовязання, протиправна одностороння відмова відповідача від його виконання в порушення статті 525 Цивільного кодексу України, що призвело до порушення майнового права позивача і недоотримання останнім майнової вигоди від укладеного договору про співробітництво від 18.01.2013 року № 08/16-2013.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2013 року між сторонами укладено договір про співробітництво № 08/16-2013 (далі - договір), за яким сторони домовились про встановлення між ними відносин співробітництва щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вулиці Кірова, 144/3 в місті Суми, з наступними змінами та доповненнями.

Згідно з умовами укладеного договору, сторони домовились спільними зусиллями шляхом виконання всіх необхідних практичних та юридично значущих дій здійснити будівництво багатоквартирного житлового будинку по вулиці Кірова, 144/3 в місті Суми (далі - обєкт).

За умовами пункту 1.4 договору, позивач доручає відповідачу збудувати обєкт на вказаній в пункті 1.3 договору земельній ділянці, для чого передає відповідачу всі функції та права замовника будівництва обєкту.

У відповідності до пункту 3.2 договору, відповідач за виконання обовязків, визначених договором передає у власність позивача житло у збудованому обєкті, чи будь - якому іншому житловому будинку збудованому відповідачем - за додатковою домовленістю сторін. Загальна площа житла, яке відповідач передає позивачу за договором дорівнює 7 % від площі житла в збудованому обєкті. Конкретні розміри та інші дані щодо житла (номери, адреси, площі квартир), яке передається відповідачем позивачеві за договором, визначаються додатковими письмовими домовленостями сторін та/або актами приймання-передачі.

За умовами пункту 3.3 договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2 від червня 2013 року, за домовленістю сторін відповідач може здійснювати (повністю або частково) відшкодування витрат позивачеві, визначених сторонами пунктом 2.13 договору у межах кількості житла, визначеної пунктом 3.2 договору, у грошовій формі. Після перерахування відповідачем позивачеві грошових коштів, згідно абзацу 1 пункту 2.13, площа житла, яке відповідач повинен передати позивачу згідно пункту 3.2 договору зменшується пропорційно до сплачених відповідачем коштів.

Остаточний розрахунок між сторонами здійснюється після завершення будівництва обєкту. Такий розрахунок станом на день подання позову не здійснено.

Відповідно до декларації про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області № СМ 143142490028, обєкт був прийнятий в експлуатацію 05 вересня 2014 року.

Право позивача, як сторони договору, на отримання 7 % від площі житла в збудованому обєкті є безумовним та не передбачає необхідності укладення окремої письмової домовленості, що було встановлено під час розгляду справи № 920/526/15 Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 13.06.2017 року (абзац 8, стор. 4 постанови). Постановою Харківського апеляційні господарського суду від 13 червня 2016 року у справі № 920/526/15 встановлено, що на час розгляду справи, зобовязання за договором щодо передачі житла відповідачем виконане не в повному обсязі, і позивач має право на отримання у власність 54,11 квадратних метрів нерухомого майна в рахунок належного виконання сторонами умов договору в натурі (абзац 14, 15 стор. 11 постанови).

Зазначені обставини, щодо існування у відповідача невиконаного зобовязання передати позивачу 54,11 квадратних метрів нерухомого майна, встановлені рішенням суду у господарській справі № 920/526/15, що набрало законної сили, та відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не доказуються при розгляді цієї справи, оскільки в її розгляді беруть участь ті самі особи.

Як вбачається з умов договору, сторони дійшли згоди провести взаємовигідні господарській операції з метою отримання майнової вигоди, так як окремо одна від одної не могли б досягти поставленої цілі. Таким чином, відповідач внаслідок належного виконання позивачем всіх умов договору отримав майнову вигоду у вигляді прибутку від розпорядження майном, створеним в результаті виконання договору. Обовязки позивача за договором виконані в повному обсязі, що відповідачем не заперечується. Саме через належне виконання позивачем визначених договором обовязків, відповідач отримав майнову вигоду - дохід від розпорядження нерухомим майном. Аналогічну майнову вигоду від належного виконання договору мав отримати і позивач, так як це передбачено договором (пункти 3.2, 3.3 договору).

Мету отримання позивачем майнової вигоди (7 % від площі житла в збудованому обєкті) в результаті виконання договору, та безумовне право позивача на таке отримання, що не передбачає необхідності укладення окремої домовленості, встановлено постановою Харківського апеляційного господарського у справі № 920/526/15. При цьому, при визначенні вартості одного метра квадратного для розрахунку грошового еквіваленту слід виходити з ринкової вартості на момент здійснення розрахунку.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з відповідними вимогами, які відповідачем не виконані.

На адвокатський запит від 05.07.2017 року № 62-2017, відповідач у відповіді від 11.07.2017 року за № 09/707 зазначив, що надати перелік і характеристики (адреси, площі) квартир, які можуть бути передані в якості виконання зобовязань за договором, не має можливості, оскільки у нього таке майно відсутнє. Також, відсутність у власності відповідача житлових приміщень для здійснення розрахунку за договором була підтверджена відповідачем на виконання ухвали Господарського суду Сумської області від 18.07.2017 року під час розгляду справи № 920/533/17.

Згідно довідки ТОВ «Оціночна фірма «ЮНІТ» від 01 березня 2017 року ринкова вартість 1 квадратного метру квартир в житловому будинку за адресою: місто Суми, вулиця Г. Кондратьева, будинок 144/3 складає 10200, 00 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору, в редакції договору про внесення змін та доповнень № 2 від 11 червня 2013 року стягнення ринкової вартості приміщень на дату розрахунку не суперечить існуючим домовленостям між сторонами. Про необхідність застосування ринкової вартості житла саме на момент здійснення розрахунків зазначено в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року у справі 3920/526/15.

Враховуючи залишкову площу, що має бути передана відповідачем в розмірі 54,11 кв.м., вартість майна яка підлягає стягненню з відповідача складає 551922,00 грн.

Відповідно до статті 1 Протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Житлова площа, про яку йдеться в постанові Харківського господарського апеляційного суду підпадає під поняття «майно» (рішення у справі «Шпаковський проти Росії», посилаючись на пункт 32, та рішення у справі «Маліновський проти Росії», посилаючись на пункт 42). Беручи до уваги викладене, невиконання відповідачем договірного зобовязання протягом тривалого часу є втручанням в право на мирне володіння майном (в порушення статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Аналогічна норма щодо виконання зобовязань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України. У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. У разі невиконання зобовязання про передачу майна управнена сторона має право вимагати відшкодування збитків (статті 224, 226 Господарського кодексу України). Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачений актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами але за аналогією породжують цивільні права та обовязки; цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цими статтями способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дії відповідача по відчуженню третім особам всього обсягу нежитлових приміщень в обєкті, щодо якого сторонами було укладено договір співробітництва № 08/16-2013, та відсутність на час розгляду справі № 920/533/17 у відповідача будь-якого іншого житлового нерухомого майна, яке б могло бути переданим (і повинно бути переданим) позивачеві в якості належного остаточного розрахунку за договором, призвели до неможливості прийняття судового рішення про зобовязання відповідача здійснити належний остаточний розрахунок за договором в натурі шляхом передачі житла.

Отже, судовими рішеннями у справах № 920/526/15 та № 920/733/17, які набрали законної сили встановлено, що: 1. Залишається невиконаним зобовязання відповідача за договором щодо передачі у власність позивача житлових приміщень площею 54,11 кв.м. Вартість таких житлових приміщень має визначатися за ринковими цінами на момент розрахунку. 2. Виконання зобовязання в натурі шляхом передачі житлових приміщень є неможливим, оскільки вони у відповідача відсутні.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові збитки.

Судовими рішеннями у справах № 920/526/15 та № 920/733/17 встановлені обставини, які підтверджують повний склад зобовязального правопорушення, що є підставою для відшкодування відповідачем позивачеві збитків, зокрема: наявність невиконаного зобовязання, протиправна одностороння відмова відповідача від його виконання в порушення вимог статті 525 Цивільного кодексу України, що у свою чергу призвело до порушення майнового права позивача і недоотримання останнім майнової вигоди від укладеного договору про співробітництво (54,11 кв.м. житла у збудованому обєкті). Зазначена протиправна поведінка відповідача перебуває у прямому причинно-наслідковому звязку зі шкідливими наслідками. Невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором відбулось з вини відповідача.

За змістом статей1 224-226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки субєкту, право або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються втрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Правова позиція відповідача у даній справі та обґрунтованість позовних вимог підтверджується та співпадає з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах у справах № 5004/2342/11 та № 35/178-05.

Заперечення відповідача, викладені у його письмових запереченнях, долучених до матеріалів даної справи, та наведені в описовій частині даного рішення, спростовуються вищевикладеним.

Ухвалюючи рішення у даній справі суд, зокрема, керується також загальними засадами цивільного законодавства, визначеними статтею 3 Цивільного кодексу України: справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з вищезгаданих засад цивільного законодавства, відповідач безумовно не виконав свої зобовязання за договором перед позивачем, що встановлено судовими рішеннями, згаданими вище, які набрали законної сили, чим заподіяв позивачеві збитки, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За встановлених обставин, підлягають задоволенню правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 551922,00 грн., які заподіяні відповідачем позивачеві внаслідок невиконання договору співробітництва від 18.01.2013 року № 08/16-2013 щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Кірова, 144/3 в м. Суми, укладеного між сторонами у справі.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 8278,83 грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженню відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 26/1, ідентифікаційний код 14005202) на користь Приватного акціонерного товариства «Укрросметал» (40020, м. Суми, пр. Курський, буд. 6, ідентифікаційний код 21120079) грошові кошти в сумі 551922, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8278,83 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_3