Рішення № 71167949, 14.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2017 р.

Справа № 916/2507/17

За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічвської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: Державної установи "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті"

про стягнення 25 756,25 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.11.2017р. до 11 год. 40 хв. 05.12.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічвської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державної установи "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті" заборгованості в сумі 15 113,89 грн., пені в сумі 227,74 грн. та 3% річних в сумі 27,33 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2017р. позовну заяву (вх.№2660/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2507/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

02.11.2017р. позивач звернувся до суду із заявою (вх.№2-5783/17) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Державної установи "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті" заборгованість в сумі 25 325,36 грн., інфляційні втрати в сумі 3,52 грн., пеню в сумі 348,29 грн. та 3% в сумі 79,08 грн.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

30.11.2017р. позивач звернувся до суду із заявою (вх.№2-6266/17) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Державної установи "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті" заборгованість в сумі 39 236,57 грн., інфляційні втрати в сумі 184,93 грн., пеню в сумі 616,53 грн. та 3% в сумі 137,46 грн.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача, в судове засідання, призначене на 14.12.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача призначене на 14.12.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позов (вх.№24799/17 від 21.11.2017р.), відповідно до якого, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

23 квітня 2013р. між державним підприємством "Іллічіський морський торговельний порт" (Власник мереж) та державною установою "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті" (Споживач) було укладено Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №377-О, згідно умов п.1.1. якого, Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу в обсягах згідно з Договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1. цього Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору, Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період. Розрахунковим вважається період з 25 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця. Плата за перетікання реактивної електричної енергії вноситься Субспоживачем на підставі рахунка, одержаного від Порта. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 10 днів.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. цього Договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Цей Договір укладається на строк до 31 грудня 2013 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п.10.6 Договору).

У зв'язку з реорганізацією ДП "Іллічівський морський торговельний порт" шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13 червня 2013 року та Акту приймання-передачі від 13 червня 2013 року та утворення внаслідок виділу державного підприємства "Адміністрація морських портів України", сторони уклали Угоду, в якій дійшли згоди про заміну сторони у зобов'язанні за Договором, а саме державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" замінено на державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

08 травня 2015р. між державним підприємством "Адміністрація морський портів України" в особі Іллічвської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) та Державної установи "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті" було укладено Договір про надання послуг з використання мереж водопостачання та водовідведення №65-П-ІЛФ-15, згідно умов п.1.1. якого, Адміністрація здійснює послуги з подачі питної води (надалі "вода"), на об'єкт Абонента і послуги з передачі від нього господарчо-побутових і виробничих стоків (надалі "стоки") в міську каналізаційну мережу каналізаційними мережами "Адміністрації".

Відповідно до п.5.3. Договору, оплата проводиться на підставі виписаного рахунку (за поточний період), направленого замовленим листом або врученого уповноваженому представнику Абонента під розпис, який підлягає оплаті не пізніше 10-числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що у разі прострочення оплати Абонент оплачує Адміністрації пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діє а період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення оплати від суми недоплати.

Цей Договір укладається на строк з 01.01.2015р. до 31.12.2015р. і вважається автоматично щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд (п.8.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №377-О в період протягом серпня 2017р. – жовтня 2017р. було надано послуги з технічного забезпечення електропостачання на загальну суму 458,38 грн., вартість яких відповідачем було залишено без оплати.

На виконання умов вищенаведеного договору про надання послуг з використання мереж водопостачання та водовідведення №65-П-ІЛФ-15 в період протягом серпня 2017р. – жовтня 2017р. було надано послуги з використання мереж водопостачання та водовідведення на загальну суму 38 778,19 грн., вартість яких відповідачем було залишено без оплати.

Неналежне виконання відповідачем умов договорів в частині сплати вартості послуг позивачу і стало підставою для останнього звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та неспростованого відповідачем, останнім договірні зобов’язання щодо оплати вартості послуг з технічного забезпечення електропостачання на загальну суму 458,38 грн. та зобов’язання щодо оплати послуг з використання мереж водопостачання та водовідведення на загальну суму 38 778,19 грн. не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача №377-О в сумі 458,38 грн. та за договором про надання послуг з використання мереж водопостачання та водовідведення №65-П-ІЛФ-15 в сумі 38 778,19 грн., які підлягають стягненню судом з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 184,93 грн. – інфляційних, 616,53 грн. – пені, 137,46 грн. – 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 137,46 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат в сумі 184,93 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).

Перевіривши розрахунок позивача пені в сумі 616,53 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічвської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з чим, суд, з Державної установи "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті" на користь позивача підлягає стягненню 39 236,57 грн. – заборгованості, 137,46 грн. – 3% річних, 616,53 грн. – пені, 184,93 грн. – втрат від інфляції.

Відповідно до приписів ст.ст.44,49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України на водному транспорті" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. №37, код ЄДРЮОФОПГФ 38363663) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. №14, код ЄДРЮОФОПГФ 38727770) в особі Іллічвської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 38728418) заборгованість в сумі 39 236 (тридцять дев'ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 57 коп., пеню в сумі 616 (шістсот шістнадцять) грн. 53 коп., 3% річних в сумі 137 (сто тридцять сім) грн. 46 коп., інфляційні втрати в сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 93 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський