Рішення № 71167909, 15.12.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2017 року Справа № 915/1065/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. від 30.12.2016 № 01/96;

від відповідача ОСОБА_2, дов. від 22.11.2017, ОСОБА_3, дов. від 22.11.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут,

54055, вул. 7-а Слобідська, 70 в/1, м. Миколаїв;

до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова,

54025, пр. Героїв України, 9, м. Миколаїв;

про стягнення грошових коштів у сумі 21326 грн. 41 коп. за договором від 27.02.2017 № 1141021UKXAB027 на постачання природного газу,

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Миколаївгаз Збут предявлено позов до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (далі Університет) про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 21326 грн. 41 коп. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу, з посиланням на порушення Університетом умов укладеного між ними договору від 27.02.2017 № 1141021UKXAB027 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, а саме, споживання у лютому 2017 року природного газу з перевищенням погодженого сторонами у п. 1.3 договору планового обсягу природного газу, у звязку з чим на підставі п. 6.2.3 договору нараховано штраф у спірній сумі, який Університетом не оплачено. ТОВ Миколаївгаз Збут також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 13.10.2017 порушено провадження в даній справі.

У відзиві від 14.11.2017 Університет позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним. За твердженнями відповідача, ним допущено перевищення планового обсягу споживання природного газу через те, що у спірний період газ замовлявся для різних потреб у двох постачальників: НАК Нафтогаз України для потреб населення і у ТОВ Миколаївгаз Збут на інші потреби. Розмежування обсягу природного газу, поставленого кожним з указаних постачальників, здійснити неможливо, так як розмежування потреб здійснюється після закінчення звітного періоду поставки природного газу, а НАК Нафтогаз України лише в березні 2017 року, тобто після подання йому відповідних документів за звітній період лютий 2017 року, повідомлено Університет, що компанією не поставлявся газ для категорії населення. Тільки з цього моменту Університету стало відомо про перевищення планового обсягу споживання природного газу, поставленого позивачем.

Вислухавши представників сторін, які наполягали на своїх доводах, викладених відповідно у позовній заяві та відзиві на позов, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

У лютому 2017 року Університетом замовлявся газ для різних потреб у двох постачальників: 1) для не побутових потреб (обігрівання навчальних корпусів) у ТОВ Миколаївгаз Збут за договором від 27.02.2017 № 1141021UKXAB027; 2) для потреб населення (опалення студентських гуртожитків) у НАК Нафтогаз України згідно п. 3 Положення про покладення спеціальних обовязків на субєктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (далі Положення).

За укладеним між сторонами у справі договором від 27.02.2017 № 1141021UKXAB027 (далі договір) (а.с. 9-13), ТОВ Миколаївгаз Збут (постачальник) зобовязалося передати у власність Університету (споживача) у лютому 2017 року природний газ в обсязі 150 тис. куб. м за ціною 10143 грн. 84 коп. з ПДВ, а споживач оплатити вартість газу в розмірах, у строки та в порядку, що визначені договором (п.п. 1.1, 1.2, 3.2 договору).

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті відповідачем, визначається на межі балансової належності між оператором газорозподільної системи (ПАТ Миколаївгаз, оператор ГРМ) та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором газорозподільної системи та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) (п. 2.3 договору). Місячний обсяг відбору (споживання) газу споживачем не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу більш ніж +/-5% (п. 2.4 договору).

Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобовязаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9 договору).

Коригування (перегляд) планових місячних обсягів газу на 01 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 15 календарних днів до початку розрахункового місяця; на 15 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 6 робочих днів відповідно до 15 числа розрахункового місяця; на 25 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 6 робочих днів відповідно до 25 числа розрахункового місяця (п.п. 2.5 2.7 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.02.2017 до 28.02.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення (п. 11.1 договору).

За твердженнями представника Університету, останнім, крім замовленого у позивача газу в обсязі 150 тис. куб.м., замовлено на лютий 2017 року 50 тис. куб. м. газу в НАК Нафтогаз України за укладеним з компанією договором від 29.12.2016 № 00531/17-ТЕ(Т)-22 (а.с. 93-101), згідно умов якого НАК Нафтогаз України (постачальник) зобовязалася поставити Університету (споживачу) у спірний період природний газ обсягом до 70 тис. куб. м. за відповідною заявкою споживача (п.п. 1.1, 2.1, 3.2 договору).

Університетом разом із супровідним листом від 02.03.2017 № 64-04/611 направлено НАК Нафтогаз України для підпису два екземпляри акта приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року на поставку 42,400 тис.куб.м. газу на суму 251448 грн. 96 коп. з ПДВ (а.с. 67-68), проте НАК Нафтогаз України повернено зазначені акти відповідачу з повідомленням у листі-відповіді без дати та номеру (ас. 69), що у лютому 2017 року компанією газ Університету не поставлявся. Зазначений лист відповідачем отримано 21.03.2017, що підтверджується відміткою уповноваженої особи останнього на корінці листа.

Чинним законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України, ст.712 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами. Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони.

Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно умов укладеного між сторонами у справі договору, споживач зобовязався дотримуватися дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 договору, а також Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (далі Правила) (п. 5.4.1 договору).

Пунктом 5.4.5 договору визначено обовязок споживача самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадку, зокрема, відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; перевитрат добового та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з постачальником.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно договору та чинного законодавства (п. 6.1 договору).

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) * Ц * К, де:

Vф обсяг фактично поставленого природного газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором;

Vп підтверджний обсяг газу на розрахунковий період;

Ц вартість газу за договором;

K коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до обєкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1) (п. 6.2.3 договору).

Суд вважає, що узгоджена сторонами у пп.6.2.3 договору формула визначення штрафу фактично є визначенням збитків, заподіяних постачальнику споживанням природного газу в більших обсягах, ніж передбачено договором. Такий висновок випливає з того, що законодавством штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч.2 ст.549 ЦК України). Зазначеними вище Правилами визначено: 1. Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обєм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) x Ц х K,

де:

Vф обєм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. ( пп. 2 п. 1 розділу VI Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів Правил).

Отже, суд визнає, що штраф, про стягнення котрого просить позивач, може розглядатися як визначення сторонами у договорі розміру збитків унаслідок порушення споживачем зобовязань за цим договором.

Цивільним законодавством передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання (ст. 614 ЦК України).

Суд вважає, що відповідачем доведено відсутність своєї вини в порушенні зобовязань за договором, на котрі посилається позивач у позові.

Так, за твердженнями відповідача, не спростованими позивачем, Університет дізнався, що НАК Нафтогаз України за укладеним з останнім договором від 29.12.2016 № 00531/17-ТЕ(Т)-22 не поставив замовлений Університетом на лютий 2017 року природний газ для потреб населення (опалення гуртожитків) лише у березні 2017 року із зазначеного вище листа НАК Нафтогаз України (ас. 69).

Відповідач, спростовуючи доводи позивача щодо того, що оператором ГРМ, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Миколаївгаз, повідомлено листом Університет, отриманим останнім 17.02.2017, про необхідність припинення споживання природного газу у звязку з відсутністю номінації постачання природного газу на третю декаду 2017 року, стверджує, що НАК Нафтогаз України й раніше, зокрема у січні 2017 року, не номінував постачання природного газу Університету, проте здійснив останньому у січні 2017 року постачання такого газу за вказаним вище договором від 29.12.2016 № 00531/17-ТЕ(Т)-22; що станом на 17.02.2017 не було укладено і з позивачем договору, спір про виконання котрого є предметом у даній справі.

За твердження Університету, не спростованими позивачем, підписані ними акти від 28.02.2017 приймання-передачі природного газу в загальному обсязі 171,024 тис.куб.м., із яких акт №№ МКЗ00005136 в обсязі 150 тис.куб.м. та акт МКЗ00005137 в обсязі 21,024 тис.куб.м., складено на підставі акта від 28.02.2017, підписаного між оператором ГРМ і Університетом. У подальшому Університетом супровідним листом від 02.03.2017 за № 64-04/611 (ас.67) направлено акт приймання-передачі природного газу в лютому 2017 року в обсязі 42,4 тис.куб.м (ас.68) у двох екземплярах для підписання НАК Нафтогаз України, проте останній повернув їх, повідомивши, що у лютому природній газ не поставляв.

Суд також ураховує, що у відповідності до умов зазначеного вище договору від 29.12.2016 № 00531/17-ТЕ(Т)-22, укладеного між Університетом та НАК Нафтогаз України, зокрема розділу 7 договору Права та обовязки сторін, не передбачено прав постачальника на припинення постачання газу у відповідний період у випадку наявності заборгованості споживача за поставлений газ.

Крім того, Університет, споживаючи природний газ у спірний період, у тому числі для населення (опалення гуртожитків), був позбавлений можливості скористатися своїм правом, у визначені п.п. 2.5 2.7 укладеного ТОВ Миколаївгаз Збут договору строки, звернутися до постачальника з відповідною заявою про коригування (перегляд) планових місячних обсягів газу на спірний період, або у порядку п. 5.4.5 договору обмежити (припинити) його споживання, так як договір між ними укладено 27.02.2017.

Приймаючи рішення у спорі, суд виходить також із того, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2017 у господарській справі № 915/283/17 вирішено про стягнення з Університету на користь ТОВ Миколаївгаз Збут вартості спожитого у січні-лютому 2017 року природний газ за договором, спір щодо виконання котрого є предметом у справі, яка розглядається, та штрафні санкції за прострочення її оплати.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що підстав для задоволення позову немає, а тому в його задоволенні належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати, і судовий збір зокрема, покладається на позивача, у разі відмови у задоволенні позову.

У судовому засіданні 15.12.2017, згідно зі ст. 84 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 20.12.2017.

Суддя Ю.М.Коваль.