Рішення № 71167493, 11.12.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Такіра"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національний банк України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб України

про тлумачення умов договору

за участю представників:

від третьої особи-1: Гончар В.М. - представник за довіреністю 18-0011/74328 від

01.11.2017р.

від третьої особи-2: не з'явився

від НВК "Ямб": Гусак А. М. - представник за довіреністю № 61 від 15.11.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Такіра" (далі - ТОВ "Такіра", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", відповідач) про тлумачення змісту кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2017 р., в редакції додаткового договору від 27.12.2011 р.

У обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що до кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2017 р. сторони уклали додаткову угоду від 27.12.2011 р., якою були внесені зміни до деяких положень цього кредитного договору. З урахуванням вказаних змін позивач вважає, що сторони погодили додатковий обов'язок банку надати позичальнику кредитні кошти у межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у сумі 16 153 783,00 грн., проте, банк по-іншому розуміє нові умови договору та нових коштів позивачу не надав.

У позові ТОВ "Такіра" просить суд розтлумачити п.п. 1.1, 2.1, 2.2 додаткового договору від 27.12.2011 р. до кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2017 р., а саме: чи передбачається вказаними пунктами додаткового договору надання ПАТ "Дельта Банк" кредитних коштів в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у сумі 16 153 783,00 грн. після 27.12.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2017 р. до участі у даній справі було залучено Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Також заявив клопотання про залучення до участі у справі Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у якому судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що вказані позивачем пункти додаткового договору не містять незрозумілих слів, понять або термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін. Також відповідач повідомив, що позивачем вчинено цілий ряд дій, що свідчить про схвалення та прийняття правочину до виконання, а тлумачення правочину можливе лише до початку виконання сторонами його умов. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи-1 - Національного банку України проти позову заперечив з підстав, визначених відповідачем.

Представник третьої особи-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб України у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подав письмові пояснення по суті позову, у яких проти позову заперечив з огляду на їх безпідставність.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 10.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Такіра" (позичальник) та Акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Форум", (банк) був укладений кредитний договір № 93/07/00-/KL. Відповідно до умов цього договору банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для придбання та ремонту будівлі і поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 800 000,00 грн., зі сплатою 12 % річних та строком повернення кредиту по 09.04.2012 р. (п.п. 1.1-1.3 кредитного договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2007 р. банк - ПАТ "Форум" надав позичальнику - ТОВ "Такіра" грошові кошти у межах ліміту кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 цього договору.

Також з матеріалів справи вбачається, що зі свого боку позичальник (позивач) неналежним чином виконував покладені на нього кредитним договором зобов'язання в частині повернення наданого кредиту та сплати відсотків, нарахованих за його користування, у зв'язку з чим у позивача утворився борг.

14.12.2011 року між ПАТ "Форум" (первісний кредитор) та ПАТ "Дельта Банк" (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги до боржника (далі - договір відступлення), за умовами якого первісний кредитор зобов'язується передати (відступити) новому кредитору право вимоги до боржника, що належать первісному кредитору на підставі кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2007 р., а новий кредитор зобов'язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти у сумі ціни права вимоги.

Новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором та одержує право первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором в межах переданого права вимоги. Права кредитора за кредитним договором переходять до нового кредитора у повному обсязі, за виключенням права на здійснення первісним кредитором договірного списання з рахунків боржника, що надане первісному кредитору згідно доручення боржника (п. 1.2 кредитного договору).

При цьому пунктом 4.1 договору сторони погодили, що станом на дату укладення договору відступлення розмір заборгованості боржника (ТОВ "Такіра") перед ПАТ "Форум" складає 19 911 978,20 грн., у тому числі: 16 153 783,18 грн. - основний борг; 41 514,22 дол. США та 3 426 500,55 грн. - відсотки. Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржника (п. 4.4).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передачі ним своїх прав іншій особі за правочином.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом. Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені у справі обставини, до відповідача, як нового кредитора, перейшло право вимагати від боржника - ТОВ "Такіра" належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 93/07/00-/KL від 10.04.2017 р.

Як встановлено судом, у подальшому - 27.12.2011 р. з метою врегулювання сторонами кредитних відносин, між ТОВ "Такіра" (позичальник) та ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) був укладений додатковий договір до кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2007 р., відповідно до якого сторони домовились викласти кредитний договір в наступній редакції.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 16 153 783 грн. 18 коп., який зменшується відповідно до графіку зменшення максимального ліміту заборгованості, наведеному в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 1.1.1 кредитного договору (в редакції внесених змін) надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами): 1) транш у сумі 9 446 000 грн 00 коп.; 2) транш у сумі 6 707 783 грн 18 коп.

Відповідно до пункту 1.1.1.1 кредитного договору (в редакції внесених змін) за користування траншем-1 позичальник сплачує 15 % річних в порядку, визначеному цим договором. Кінцевий термін погашення заборгованості за траншем-1 встановлений до 14.04.2015 р. (включно) на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього. За користування траншем-2 позичальник сплачує 0,001 % річних, в порядку, визначеному цим договором. Кінцевий термін погашення заборгованості за траншем-2 встановлений не пізніше 15.12.2021 на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами (пункту 1.1.1.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору (в редакції внесених змін), моментом (днем) надання кредиту (траншу) вважається день надання кредиту (траншу) з позичкового рахунку позичальника в повній або частковий (транш) сумі кредиту.

У пункті 2.7 кредитного договору сторони погодили, що сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) в наступному порядку:

- проценти, що нараховані за користування траншем-1, за період з грудня 2011 року по серпень 2012 включно, сплачуються щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, в сумі по 10 000,00 грн. Нараховані та несплачені за вказаний період проценти сплачуються, починаючи з вересня 2012 року до кінця строку повернені заборгованості за вказаним траншем, рівними частинами щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця;

- проценти, що нараховані за користування траншем-1, починаючи з вересня 2012 року сплачуються щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти;

- проценти, що нараховані за користування траншем-2, сплачуються щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

- сплата нарахованих до 14 грудня 2011 р. процентів (сума яких складає 3 758 170, 21 грн.) здійснюється не пізніше кінцевого строку кредитування - 15 грудня 2021 року.

Відповідно до пунктів 3.3.4 та 3.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язується протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання, повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора та можливих штрафних санкцій у терміни та в порядку визначені цим договором.

Звертаючись із даним позовом ТОВ "Такіра" вважає, що сторони по-різному розуміють зміст кредитного договору, в редакції внесених до нього змін, зокрема, позивач вважає, що ПАТ "Дельта Банк" зобов'язано додатково надати позичальнику (ТОВ "Такіра") кредитні кошти в межах відновлювальної кредитної лінії у загальній сумі в 16 153 783 грн. після укладення додаткової угоди 27.12.2011 р., але банк заперечує проти такого тлумачення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Згідно зі ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Стаття 213 ЦК України надає право тлумачити зміст правочину його сторонам, що фактично є встановленням його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

З наведеної норми вбачається, що чинне законодавство України встановлює способи захисту особою своїх прав та інтересів, одним з яких є тлумачення судом змісту правочину.

Даний спосіб захисту передбачає, що коли стороні не зрозумілий зміст правочину чи окремих його умов або коли сторони по різному розуміють зміст правочину чи окремі його умови, сторона чи обидві сторони мають право звернутись до суду, який може постановити рішення про тлумачення змісту правочину, а саме роз'яснити сторонам зміст правочину чи окремих його умов, використовуючи значення слів і понять, значення термінів, порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, з'ясуванням мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами тощо.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумаченням змісту правочину або окремих його умов є з'ясування, встановлення судом дійсної волі однієї сторони або обох сторін під час укладання правочину, яка виражена в певних пунктах, розділах правочину, та роз'яснення судом цієї волі сторонам. Метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Отже, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.

Здійснивши аналіз пунктів 1.1, 2.1 та 2.2 додаткового договору від 27.12.2011 р., які позивач просить розтлумачити, суд не вбачає, що зміст цих пунктів є незрозумілим, та у них наявні неясні слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину.

У той же час, суд враховує, що метою тлумачення правочину у даному спорі є з'ясування змісту його окремих частин щодо прав та обов'язків сторін, тому таке тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, а в такому випадку - тлумачення договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2016 р. у справі № 904/6486/15, від 21.12.2016 р. у справі № 910/29573/15 та від 26.09.2013 р. у справі № 925/137/13-г.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення додаткової угоди від 27.12.2011 р., сторони вчиняли дії з виконання умов вказаного кредитного договору. Так, банком надавались позичальнику (ТОВ "Такіра") грошові кошти у межах відновлювальної кредитної лінії за кредитним договором, а ТОВ "Такіра" здійснювало повернення цих кредитних коштів та сплата процентів за їх користування, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Також про вчинення дій з виконання сторонами умов кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 27.12.2011 р., свідчить наявна у провадженні господарського суду міста Києва справа № 910/20375/15 за первісним позовом ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Такіра" про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ТОВ "Такіра" до ПАТ "Дельта Банк", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ПНВК "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ" про зобов'язання вчинити дії.

Отже, беручи до уваги виконання сторонами протягом тривалого часу умов укладеного кредитного договору, в редакції додаткової угоди від 27.12.2011 р., що не заперечувалось ТОВ "Такіра", суд дійшов висновку, що позивачу, як позичальнику, був зрозумілий та ясний зміст кредитного договору, викладений у новій редакції від 27.12.2011 р., а враховуючи, що тлумачення умов договору як спосіб захисту права по своїй суті є способом визначення можливості та порядку виконання сторонами умов правочину, то тлумачення договору можливе виключно до початку виконання сторонами його умов, власне, з метою встановлення справжнього змісту правочину (тобто з'ясування прав і обов'язків сторін) та, відповідно, як наслідок, порядку виконання його умов.

Також суд вважає, що позивач заявляючи даний позов, намагається не з'ясувати для себе дійсну волю сторін при укладенні даного договору та його дійсний зміст, а фактично змінити умови договору та викласти у даному договорі обставини, які створюватимуть нові права та обов'язки для сторін.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про тлумачення змісту кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2017 р., в редакції додаткового договору від 27.12.2011 р. є необґрунтованими, у зв'язку з чим у позові ТОВ "Такіра" необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 32 - 34, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Такіра" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб України про тлумачення умов договору.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 грудня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 20 грудня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.