Рішення № 71167353, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/19732/17Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України"

про стягнення 52 948,63 грн.

Представники:

від позивача: Кирищук В.П. - представник за довіреністю № 17071912 від 19.07.2017 р.;

від відповідача: Савишен Я.О. - представник за довіреністю № 04-34/4111 від 30.11.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" про стягнення 52 948,63 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.12.1995 р. між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та державною установою "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» укладено договір про постачання електричної енергії № 5260, який 31.12.2013 було викладено у новій редакції.

27.02.2017 р. між сторонами укладено договір про закупівлю електричної енергії за державні кошти № 5260-Т117, умовами якого передбачено, що учасник зобов'язується у січні-червні 2017 року поставити замовнику електричну енергію, зазначену в п.1.2., а замовник - прийняти і оплатити такий товар у повному обсязі у терміни, обумовлені договором.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України.

Однак свої зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.06.2017 р. по 01.07.2017 р. виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка на 01.11.2016 р. становить 52 948,63 грн., що підтверджується копією звітів про використану активну та реактивну електроенергію за спірний період, рахунки-розшифровки за спірний період, акти приймання-передачі товарної продукції та акти надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за спірний період та довідку про надходження коштів за спожиту електричну енергію.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до суду з вимогою про стягнення з державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 52 948,63грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2017 р.

У судовому засіданні 05.12.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представника відповідача визнав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.12.1995 р. між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» укладено договір про постачання електричної енергії № 5260, який 31.12.2013 було викладено у новій редакції.

27.02.2017 р. між сторонами укладено договір про закупівлю електричної енергії за державні кошти № 5260-Т117, умовами якого передбачено, що учасник зобов'язується у січні-червні 2017 року поставити замовнику електричну енергію, зазначену в п.1.2., а замовник - прийняти і оплатити такий товар у повному обсязі у терміни, обумовлені договором.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання електроенергії можливе лише на підставі договору, укладеного з енергопостачальником.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін (п. 5.1 ПКЕЕ).

Відповідно п. 1.2 договору, найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5).постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії та плати за перетікання реактивної електроенергії.

Згідно з п. 1.3. договору, електрична енергія поставляється замовнику у кількості 450 000 квт год згідно з заявленими величинами на відповідний період до цього договору.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок замовника.

Відповідно до п.3.1. договору, ціна товару на дату укладання договору визначена згідно з тарифами, встановленими органом державного регулювання в електроенергетиці.

Ціна товару за цим договором може бути змінена у зв'язку із змінами розмірів складових калькуляцій собівартості електричної енергії, вартості паливних матеріалів тощо, а також у випадках, передбачених діючим законодавством України (п.3.3.).

Згідно з п.п. 3.3. договору, у разі зміни тарифів на електричну енергію сторони здійснюються розрахунки за новими тарифами з дня їх введення в дію та у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 3.5. договору, ціна цього договору визначається з урахуванням норм Податкового кодексу України та законодавства у сфері електропостачання за тарифами на електричну енергію, які на час його укладення становлять: 1,29 грн./Квт год.

Згідно з п. 4.1. договору, облік електроенергії, спожитої замовником, приєднаними до електричних мереж замовника, здійснюється згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок та Правил користування електричною енергією. У разі порушення замовником вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються учасником розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатка «Порядок розрахунків» (додатка «Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку еклектично енергії»). Для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію та погодженні учасником.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.06.2017 р. по 01.07.2017 р. виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка становить 52 948,63 грн. що підтверджується актами про фіксацію показів приладів обліку на 20.06.2017 р.(особовий рахунок № 3205260), рахунком № 3205260/6/1 від 20.06.2017 р., актом № 3205260/6/1 прийняття-передавання товарної продукції за червень 2017 р

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив споживачу електричну енергію та надав послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно умов договору, а відповідач всупереч умовам договору не сплатив вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за активну електроенергію у розмірі 52 948,63 грн. за період з 01.06.2017 р. по 01.07.2017 р., яка відповідачем визнана.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" (03038, м. Київ, вул. Амосова, 6, ідентифікаційний код 05493562) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 52 948 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.12.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий