Рішення № 71167149, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

про присудження до виконання обов'язку в натурі

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" передати позивачу оригінали кредитних договорів №4Н13532Д від 11.09.2013, №4Н14030И від 21.01.2014, №4Н14244И від 02.07.2014 укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордіс Плюс", всіх договорів забезпечення зобов'язань ТОВ "Нордіс Плюс" за згаданими кредитними договорами та первинних документів, що підтверджують надання кредитних коштів ТОВ "Нордіс Плюс" та інших документів, які засвідчують обов'язок боржника перед банком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.11.2016 між ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк", як кредитором, та ТОВ "Лекс Грант", як поручителем, укладений договір поруки № 4Н13532Д/П, за яким позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Нордіс Плюс" зобов'язань за кредитними договорами №4Н13532Д від 11.09.2013, №4Н14030И від 21.01.2014, №4Н14244И від 02.07.2014, а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. Позивач повністю сплатив відповідачу суму боргу на загальну суму 678 950 522,42 грн. за кредитними договорами у відповідності з умовами укладеного договору поруки платіжними дорученнями №79 від 09.11.2016, №80 від 09.11.2016, №81 від 09.11.2016. Відсутність первинних документів не дає змоги позивачу звернутись до боржника з вимогою для погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16528/17 та призначено її до розгляду на 07.11.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 відкладено розгляд справи до 05.12.2017.

Ухвали суду про порушення провадження по справі та про відкладення судового засідання були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01001, м. Київ, вул. Грукшевського, буд.1Д.

На призначені судові засідання 07.11.2017 та 05.12.2017 представник відповідача не з'явився, проте з матеріалів справи вбачається, що Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.11.2017.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача у судовому засіданні 05.12.2017 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Суд в судовому засіданні 05.12.2017р. розглянув клопотання Позивача подане в судовому засіданні 07.11.2017р. про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме про залучення до участі справі Національний банк України (01601. м. київ, вул. Інститутська, 9) та Міністерство фінансів України ( 01008, м. київ, вул. Грушевського, 12/2.) в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суд відмовляє у задоволенні заяви про залучення до участі у справі Національного банку України (01601. м. київ, вул. інститутська, 9) та Міністерства фінансів України ( 01008, м. київ, вул. Грушевського, 12/2.) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Оскільки, рішення суду не буде впливати на права або обов'язки Національного банку України та Міністерства фінансів України, суд не вбачає підстав для залучення їх до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" (далі - позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, кредитор) укладено договір поруки № 4Н13532Д/П (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки, предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Норді Плюс" (код за ЄДРПОУ 37007415) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 11.09.2013 № 4Н13532Д (далі - кредитний договір1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1;

- кредитним договором від 21.01.2014 № 4Н14030И (далі - кредитний договір2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2;

- кредитним договором від 02.07.2014 № 4Н14244И (далі - кредитний договір3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 3;

Спір виник внаслідок того, що позивач як поручитель виконав обов'язок боржника за кредитним договором 1, а саме погасив борг в сумі 510 827 758,81 грн., за кредитним договором 2, а саме погасив борг в сумі 111 012 532,62 грн., за кредитним договором 3, а саме погасив борг в сумі 57 110 230,99 грн., за твердженням позивача, Відповідач у відповідності до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинен вручити йому оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8 договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно платіжного доручення № 79 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 510 827 758,81 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Н13532Д від 11.09.2013 згідно договору поруки № 4Н13532Д/П від 08.11.2016, платіжного доручення № 80 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 111 012 532,62 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Н14030И від 21.01.2014 згідно договору поруки № 4Н13532Д/П від 08.11.2016, платіжного доручення № 81 від 09.11.2016 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 57 110 230,99 грн. В рядку "призначення платежу" зазначено: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Н14244И від 02.07. 2014 згідно договору поруки № 4Н13532Д/П від 08.11.2016.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Стаття 469 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

З норм зобов'язального права, що містяться у розділі І книги п'ятої Цивільного кодексу України не випливає обов'язку відповідача передати позивачу оригінали документів.

Судом встановлено, що ані умовами договору поруки ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Суд зазначає, що позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.12.2017