Рішення № 71167088, 13.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/18468/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до про Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» стягнення страхового відшкодування в розмірі 46 880 грн. 03 коп.

Представники:

від Позивача: Лапай О.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 46 880 грн. 03 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на підставі Договору страхування №3374508 від 28.08.2016 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0388578, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/18468/17, судове засідання призначено на 08.11.2017 року.

31.10.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 25.10.2017 року та клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

07.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 25.10.2017 року.

07.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.11.2017 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

В судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог та подав документи для долучення до матеріалів справи.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника відповідача, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати належним чином засвідчену копію рахунка-фактури від 24.03.2017 року, підписану постачальником ремонтних робіт;

- надати докази на підтвердження виконання ремонтних робіт в застрахованому автомобілі НОМЕР_3;

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 року відкладено розгляд справи на 29.11.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

29.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2017 року.

29.11.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

29.11.2017 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 року призначено розгляд справи на 13.12.2017 року, з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи.

12.12.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 06.12.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 04.12.2017 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 13 грудня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

28 серпня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір страхування №3374508, предметом якого є страхування транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2017 року по пр. Леся Курбаса, 2А у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується Довідкою про дорожньо - транспортну пригоду №3017083406095094.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем транспортний засіб «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2017 року у справі №759/4855/17 ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

ФОП Пластун В.В. виставлено рахунок - фактуру №БА-0022274 від 24.03.2017 року на ремонт транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 47 842 грн. 88 коп.

Звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №03/04/17 від 07.04.2017 року, складеним Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5, встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження складає 25 231 грн. 51 коп.

Відповідно до Страхового акту № 3583/10 від 10.04.2017 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ФОП Пластун В.В. в розмірі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7009 від 25.04.2017 року, та в розмірі 32 380 грн. 03 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 7002 від 05.05.2017 року, а загалом суму в розмірі 47 380 грн. 03 коп. із зазначенням призначення платежу: «перерах.страх. відшк. за дог. страх. СТД №3374508 від 28.08.2016 р. для ремонту автомобілю НОМЕР_4, власник ОСОБА_2.»

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/388578, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 500 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 46 880 грн. 03 коп. відповідно до встановлених Полісом № АІ/388578 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором страхування №3374508 від 28.08.2016 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 47 380 грн. 03 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, якою Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.04.2017 року у справі №759/4855/17, якою ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що сума страхового відшкодування повинна розраховуватись виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Згідно з частиною другою статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, Відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року по справі №910/32969/15 та по справі №910/3650/16.

Таким чином, у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо - транспортної пригоди) у Відповідача виник обов'язок відшкодувати Позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (100 000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.

Як вбачається зі Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №03/04/17 від 07.04.2017 року, складеного Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5, встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження складає 25 231 грн. 51 коп.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає до уваги в якості належного та допустимого доказу в розмінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №03/04/17 від 07.04.2017 року, складений Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5, за яким матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження складає 25 231 грн. 51 коп.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, приймаючи до уваги Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ №03/04/17 від 07.04.2017 року, складений Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/388578 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 24 731 грн. 51 коп., виходячи із вартості матеріального збитку 25 231 грн. 51 коп. - 500 грн. 00 коп. франшизи.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо необхідності зменшення суми страхового відшкодування на ПДВ, оскільки за приписами ст. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму ПДВ лише у випадку відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), тоді як по даному випадку страхове відшкодування було перераховано на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля.

При цьому, Суд звертає увагу Позивача, що різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 37-41, ідентифікаційний код юридичної особи 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ, будинок 97-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13490997) 24 731 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 51 (п'ятдесят одна) коп. та судовий збір у розмірі 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 08 (вісім) коп.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 грудня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин