Рішення № 71165863, 20.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 904/8810/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 81 716 грн. 13 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, дов. від 27.07.2017р. №2638/01;

ОСОБА_3 - представник, дов. від 03.10.2017р. №3414/01 (був присутній у судовому засіданні 07.11.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат, договір 25.10.2017р. №23/2017;

ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.05.2013р. (був присутній у судовому засіданні 07.11.2017р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 81 716 грн. 13 коп., що складає 63 479 грн. 95 коп. - заборгованості за теплову енергію в гарячій воді, поставлену на підставі договору від 01.11.2013р. №828 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, 10 147 грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 2 515 грн. 22 коп. - 3% річних, 3 613 грн. 86 коп. - пені та 1 959 грн. 98 коп. - 7% штрафу.

Відповідач у відзиві (вх.№59630/17 від 03.11.2017р.) на позовну заяву (в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України) просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що: - для визначення обсягів теплової енергії, що підлягає оплаті, необхідно використовувати теплове навантаження, визначене договором; - акти здачі-прийняття робіт не підписані відповідачем; - позивач вправі вимагати від відповідача оплати по договору лише тих обсягів теплової енергії, які були одержані відповідачем; - строк дії договору закінчився 31.10.2016р.; - починаючи з 01.11.2016р. у відповідача не існує договірного зобов'язання по оплаті теплової енергії, а у позивача не існує права вимагати виконання цього зобов'язання; - сторони не визначили розмір пені у відсотках, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ.

Позивач у поясненні (вх.№60152/17 від 07.11.2017р.) на відзив на позовну заяву зазначає про те, що: - нарахування по договору від 01.11.2013р. №828 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді здійснювалося відповідно до постанов НКРЕКП про встановлення тарифів; - питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення; - в Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення чітко визначена заборона на самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Також позивач у поясненні (вх.№63614/17 від 23.11.2017р.) до відзиву на позовну заяву пояснює про те, що: - відповідачем оплата не здійснювалася, чим було порушено умови договору; - теплопостачальна організація направляє акти здачі-приймання послуг, які повинні бути повернуті в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим; - відмова споживача-покупця від підписання акту не звільняє його від оплати; - перерахунок за надані послуги з централізованого опалення проводиться за відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії - відключення було здійснено самовільно, чим порушено умови чинного законодавства; - порядком передбачено відключення всього будинку загалом від системи ЦО і ПГВ, а не окремих приміщень в багатоквартирному житловому будинку; - відключення від ЦО окремих приміщень (квартир) в багатоквартирному будинку чинним законодавством не передбачено; - максимальне годинне навантаження на об'єкт за адресою вул. Тухачевського, 18 становить 0,0048 Гкал/год.; - загальне споживання теплової енергії відповідачем за договором від 01.11.2013р. №828 у грудні 2014р. становить 3, 55 Гкал.

Відповідач у поясненні (вх.№64968/17 від 29.11.2017р.) по суті спору (в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України) пояснює про те, що: - право позивача на отримання оплати спожитої відповідачем після 31.10.2016р. теплової енергії не було порушено; - позивач не здійснив коригування вартості спожитої теплової енергії в кожному випадку складання актів; - оплаті згідно з умовами договору підлягає лише та теплова енергія, яка була безпосередньо отримана відповідачем; - з моменту демонтажу обладнання в приміщенні відповідач не отримував теплову енергію, що звільняє відповідача від оплати теплової енергії.

Також відповідач у зауваженні (вх.№68345/17 від 14.12.2017р.) до розрахунку позовних вимог, зазначає, про те, що: - обсяг спожитої електричної енергії за обєктом дорівнює 0 починаючи з 17.10.2015р.; - відповідач листом від 27.07.2016р. повідомив позивача про відмову від послуг та про розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії; - починаючи з 01.11.2016р.обсzu теплової енергії, вартість якої відповідач зобовязаний сплатити позивачу за обома обєктами складає 0,00 грн.; - в разі закінчення строку дії договору строк для виконання відповідачем зобовязання по оплаті спожитої теплової енергії не настав.

Оригінали документів, оглянуті у судовому засіданні, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013р. між Державним підприємством „Криворізька теплоцентраль, як теплопостачальною організацією-продавцем, правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як споживачем-покупцем, було укладено договір №828 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобовязання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленим тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 10.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.10.2014р.; договір припиняє свою дію у випадках: - закінчення строку, на який він був укладений; - взаємної згоди сторін про його припинення; - прийняття відповідного рішення господарським судом; - ліквідацією однієї із сторін.

Згідно пунктів 10.2, 10.3 Договору припинення дії договору не звільняє споживача-покупця від обовязку повної сплати за спожиту теплову енергію; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до пункту 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом (пункт 5.1 Договору).

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці (пункт 5.2 Договору).

Межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж, підписаного у двосторонньому порядку, який є невід'ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (пункт 5.3 Договору).

Пунктом 5.8 Договору визначено, що у разі відсутності, пошкодженні та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень по опалюванню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно пункту 1 «Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. N 151 (надалі - Порядок), цей Порядок визначає механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі -

послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі - виконавці) і фізичних та юридичних осіб

(далі - споживачі), яким надаються послуги.

У пункті 5 Порядку зазначено, що у разі невідповідності фактичної температури в житлових приміщеннях нормативній перерахунок за надання послуг з централізованого опалення проводиться за відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії.

Відповідно до пункту 4.2.5 Договору теплопостачальна організація-продавця зобовязана виписувати рахунки споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається позивачем в період з грудня 2014р. по березень 2017р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 68 985 грн. 18 коп., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були спрямовані відповідачу відповідно супровідних листів (а.с.25, 27, 30, 33, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 52, 55, 58, 60, 62):

- від 31.12.2014р. №7779 на суму 5 054 грн. 23 коп.;

- від 28.02.2015р. №1691 на суму 4 299 грн. 66 коп.;

- від 31.03.2015р. №2990 на суму 4 857 грн. 46 коп.;

- від 30.04.2015р. №3883 на суму 1 425 грн. 78 коп.;

- від 31.10.2015р. №5305 на суму 1 514 грн. 62 коп.;

- від 30.11.2015р. №6200 на суму 3 486 грн. 92 коп.;

- від 31.12.2015р. №7345 на суму 4 979 грн. 00 коп.;

- від 31.01.2016р. №772 на суму 6 957 грн. 62 коп.;

- від 29.02.2016р. №1497 на суму 4 244 грн. 11 коп.;

- від 31.03.2016р. №2822 на суму 3 619 грн. 98 коп.;

- від 28.04.2016р. №4191 на суму 546 грн. 12 коп.;

- від 31.10.2016р. №5236 на суму 1 376 грн. 88 коп.:

- від 30.11.2016р. №5906 на суму 4 000 грн. 20 коп.;

- від 31.12.2016р. №7497 на суму 5 469 грн. 85 коп.;

- від 31.01.2017р. №760 на суму 7 652 грн. 34 коп.;

- від 28.02.2017р. №1701 на суму 6 132 грн. 66 коп.;

- від 31.03.2017р. №3338 на суму 3 367 грн. 75 коп.

Відповідно до пункту 3.1.6 Договору в разі незгоди сторін щодо розгляду питання незадовільної роботи систем теплоспоживання, споживач повинен скликати комісію за участю представників Держенергонагляду, проектної експлуатаційної та теплопостачальної організації-продавця, акт складається у присутності представника уповноважених органів місцевого самоврядування.

Матеріали справи не містять доказів щодо скликання відповідачем комісії за участю представників Держенергонагляду, проектної експлуатаційної та теплопостачальної організації-продавця стосовно незадовільної роботи систем тепло споживання, як на тому зауважував відповідач.

Згідно пункту 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Згідно частин 1 та 2 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

У пункті 6.3 Договору узгоджено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання; решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії; кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як предоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; остаточний розрахунок за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється до 20 числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Відповідно до пункту 6.5 Договору у споживачів-покупців, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача-покупця у розрахунковому періоді; розрахунки здійснюються згідно з п. 6.3.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк оплати за спожиту відповідачем теплову енергію вважається таким, що настав.

Як вбачається відповідач розрахувався за теплову енергію частково, у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 63 479 грн. 95 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 7.2.7 Договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7-ми відсотків вказаної суми; період, за який нараховується штрафні санкції, становлять три роки; строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.

Таким чином, згідно розрахунку 7% штрафу становить 1 959 грн. 98 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, інфляційні нарахування згідно розрахунку становлять 10 147 грн. 12 коп. (січень 2015р. серпень 2017р.), а річні 2 515 грн. 22 коп. (з 21.01.2015р. по 01.10.2017р.).

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення 3 613 грн. 86 коп. - пені, то така вимога є неправомірною, з огляду на таке.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, оскільки сторони не узгодили в Договорі конкретний розмір пені у відсотках, то вимога позивача про стягнення пені є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Одночасно судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно неправомірного нарахування оплати за теплову енергію з 17.10.2015р. у звязку з демонтуванням опалювальних приладів та відключенням обєкту від системи опалення по вул. Тухачевського, буд. 18, прим. 70-п у м. Кривий Ріг, з огляду на таке.

Згідно статті 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання (стаття 4 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до пункту 24 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (надалі - Правила), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Пунктом 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).

Пунктом 1.2 «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, визначено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання

послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії (склад комісії наведено в додатку 1). Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Згідно пункту 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року №4» для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Відповідно до пункту 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року №4» комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

Матеріали справи не містять доказів про узгодження відключення відповідача від системи централізованого опалення в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 3.2.20 Договору споживач-покупець теплової енергії зобовязується забезпечити збереження і належний технічний стан власного теплового обладнання та комерційних приладів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати їх, в установлені терміни проводити державний метрологічний контроль та щороку отримувати акт про готовність своїх комерційних приладів обліку до опалювального періоду від теплопостачальної організації-продавця.

У пункті 8 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно пункту 2 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини.

Як вбачається представником теплопостачальної організації інспектором теплової інспекції, в присутності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було складено акт від 24.11.2015р. про самовільне демонтування опалювальних пристровї в приміщенні за адресою по вул. Тухачевського, буд. 18, прим. 70-п у м. Кривий Ріг та запропоновано споживачу терміново відновити проектну схему централізованого опалення, відновити опалювальні пристрої.

Отже, суд вважає, що при проектуванні будинку закладається централізоване теплопостачання, згідно з вимогами державних будівельних норм з питань влаштування систем опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно увязані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку і будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (відєднання від системи централізованого опалення) порушує права інших мешканців. Тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води чинним законодавством не передбачено.

Змінення системи опалення порушує права інших споживачів, тому, відключення приміщення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води можливе за умови урахування технічних аспектів. Доказів звернення до органів місцевого самоврядування з заявою про відключення від мереж централізованого опалення відповідачем суду не надано.

Крім того, твердження відповідача що спірний Договір припинений з 01.11.2016р. є безпідставним, оскільки у даному випадку договір може бути розірваний за умови відключення всього багатоквартирного житлового будинку від централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Що стосується винесення господарським судом окремої ухвали стосовно допущеного порушення позивачем щодо незняття теплового навантаження по Договору на обєкт, який знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Тухачевського, буд. 18, прим. 70-п, на якому наполягав відповідач, то суд не вбачає підстав для такого винесення, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Згідно з пунктами 5.1, 5.3 та 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК- виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації); в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно - правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення; просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим; вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання; при винесенні окремої ухвали слід враховувати, що вказівки стосовно усунення порушень законності чи недоліків у діяльності підприємств і організацій не повинні виходити за межі компетенції господарського суду, тобто господарський суд не вправі давати вказівки щодо виробничих процесів або оперативно-господарської діяльності та визначати, яке стягнення слід накласти на службову особу.

Судом при розгляді даної справи не встановлено порушень законності або недоліків у діяльності підприємства-позивача.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50084, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) 63 479 (шістдесят три тисячі чотириста сімдесят девять) грн. 95 коп. заборгованості, 10 147 (десять тисяч сто сорок сім) грн. 12 коп. - інфляційних нарахувань, 2 515 (дві тисячі пятсот пятнадцять) грн. 22 коп. річних та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

19.12.2017р.