Рішення № 71165578, 14.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 904/9567/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКЕ БЮРО РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА АПТЕК ГАСТРО", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальності "ФРАМ КО", с. Софіївська Борщагівка

про стягнення заборгованості

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 10.04.17;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 06.04.17;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Система аптек ГАСТРО" про стягнення заборгованості у розмірі 298368,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між відповідачем та ТОВ «Фрам Ко» було укладено договір поставки № 1207 від 24.11.2014, за яким у відповідача перед ТОВ «Фрам Ко» утворилась заборгованість у розмірі 298368,93 грн.

Між Позивачем та ТОВ «Фрам Ко» 11.04.2017 було укладено договір про надання послуги факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Фрам Ко» відступив позивачеві своє право грошової вимоги за договором № 1207 від 24.11.2014.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 12.12.2017 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальності "ФРАМ КО".

Через канцелярію суду, 08.12.2017 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову. Заперечення мотивовано тим, що відповідачем за договорами про відступлення права вимоги від 03.04.2017 та від 26.04.2017 отримано право вимоги від ПрАТ «Інфузія» до ТОВ «Фрам Ко» у розмірі 301716,89 грн. за договором поставки № 001КЛ5 від 05.01.2015. Після цього, відповідачем 04.04.2017 вчинено правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 298368,93 грн.

На електронну адресу суду, 12.12.2017 від третьої особи надійшли пояснення у справі, в яких він підтримав позовні вимоги у повному обсязі та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 12.12.2017 розгляд справи відкладено на 14.12.2017.

Від третьої особи, 13.12.2017, надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що 26.04.2017 - на момент складання відповідачем заяви зарахування зустрічних однорідних вимог, у ТОВ «Фрам Ко» вже було відсутнє право вимоги до відповідача, оскільки він 11.04.2017 вже передав таке право ТОВ «ФК «ЄБР».

Позивач, 13.12.2017 подав до суду пояснення, в яких зазначив, що станом на 11.04.2017 між відповідачем та ТОВ «Фрам Ко» вже не існувало зустрічних однорідних вимог, оскільки право вимоги від ТОВ «Фрам Ко» вже перейшло до позивача.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 14.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі третя особа, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Система аптек гастро" (далі відповідач, покупець) 24.1.2014 було укладено договір поставки товару № 1207 (далі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1 договору поставки).

Пунктом 1.2 договору поставки визначено, що загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину цього договору.

ОСОБА_3 з п.4.1 та п.4.2 договору поставки, строк оплати, сума кожної поставки вказуються у накладних. Розрахунки за Товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства.

Пункт 5.2 договору поставки містить обов'язок покупця прийняти, а також оплатити Товар у строк, вказаний у накладних.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» виконало свої зобовязання за договором постави, поставило відповідачу товар за період з 16.02.2017 по 16.03.2017 на загальну суму 298368,93 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.54-250 том 1, а.с. 1-45 том 2).

Відповідачем не виконано своїх грошових зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Фрам Ко» у розмірі 298368,93 грн.

Разом з тим, між ТОВ "Система аптек ГАСТРО" (новий кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Інфузія» (первісний кредитор) 03.04.2017 та 26.04.2017 було укладено договори про відступлення права вимоги (а.с. 63-64 том 2), за якими первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору, і став частковим кредитором за договором поставки № 001КЛ5 від 05.01.2015, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (а.с. 127-143 том 2). За вищевказаними договорами новий кредитор (ТОВ "Система аптек ГАСТРО") отримав право вимагати від ТОВ «Фрам Ко» оплати заборгованості у розмірі 240774,51 грн. та 60922,38 грн. Всього 301696,89 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

На підставі викладеного, відповідач (як новий кредитор за договором поставки №001КЛ5 від 05.01.2015), 04.04.2017 та 27.04.2017 надіслав на адресу ТОВ «Фрам Ко» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 61-62 том 2). Як зазначає позивач у своїх поясненням від 13.12.2017 (а.с. 100-103 том 2), ці заяви були отримані ТОВ «Фрам Ко» 04.04.2017 та 19.05.2017 відповідно.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що у зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, при якому погашаються зустрічні вимоги.

Зарахування може бути здійснене за наявності наступних умов:

- вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такими, що випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одних зобов'язань є боржником іншого;

- вимоги повинні бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути речі одного роду. Можна зарахувати грошовий борг проти грошового, товарний борг проти товарного;

- необхідно щоб за обома вимогами уже настав термін виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимогу за зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. До зарахування може бути також пред'явлено вимогу, термін якої не вказаний або яка підлягає виконанню на першу вимогу кредитора.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі позивач, фактор) та ТОВ "Фрам Ко" (далі - клієнт) 11.04.2017 був укладений договір надання послуги факторингу №Ф110417 (далі - договір факторингу), відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 298368,93 грн. у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару №1207 від 24.11.2014 до ТОВ "Система аптек Гастро" (далі - боржник) в розмірі 298368,93 грн.

ОСОБА_3 від 11.04.2017 до договору факторингу, ТОВ "Фрам Ко" передано ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" право вимоги до боржника ТОВ " Система аптек Гастро" за договором поставки товару №1207 від 24.11.2014 на суму 298368,93 грн. (а.с. 51 том 2).

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором № 1207 від 24.11.2014 листом від 19.07.2017, який було надіслано на адресу відповідача 25.07.2017 та було отримано останнім лише 09.08.2017 (а.с. 53-55 том 2).

Отже, станом на день вчинення одностороннього правочину зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором поставки № 1207 від 24.1.12014.

Частиною 2 статті 516 ЦК України встановлено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором поставки № 1207 від 24.1.12014 шляхом вчинення одностороннього правочину зарахування зустрічних однорідних вимог первісному кредиторові (ТОВ "Фрам Ко"). А тому, у відповідача відсутнє зобов'язання по сплаті вартості товари отриманого ним за договором поставки товару №1207 від 24.11.2014 на суму 298368,93 грн.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

ОСОБА_3 зі ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 18.12.2017

Суддя М.О.Ніколенко