Рішення № 71165569, 14.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 904/10102/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ", м. Камянське

до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі", м. Камянське

про стягнення 42 354 922,93 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 15/2017 від 15.05.17;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 01.11.17.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Камянської міської ради «Тепломережі» про стягнення 42354922,93 грн., з яких 14634099,17 грн. основний борг, 10945738,38 грн. пеня, 6660511,17 грн. штраф, 9266274,57 грн. інфляційні втрати та 848299,67 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки теплової енергії для потреб бюджетних установ і організацій № 15/ТЕ_БО від 30.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленоъ теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 порушено провадження у справі та призначено її розгляд у засіданні 14.12.2017.

Через канцелярію суду, 14.12.2017 від позивача надішла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 46547399,19 грн., з яких 18826575,43 грн. основний борг, 10945738,38 грн. пеня, 6660511,14 грн. штраф, 9266274,57 грн. інфляційні втрати та 848299,67 грн. 3% річних. У цій заяві позивачем було враховано частову оплату, здійснену відповідачем у період з 01.10.2017 по 13.1.2017 та вартість поставленої відповідачу теплової енергії у жовтні-листопаді 2017 року. Ця заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач 14.12.2017 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні частини основного боргу у розмірі 5107881,42 грн., у звязку із сплатою цієї суми боргу станом на 13.12.2017. Також, відповідач просив зменшити до 10 % від заявлених до стягнення пені, штрафу та відстрочити виконання рішення до травня 2018, у звязку із тяжким фінансовим становищем підприємства.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 14.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (далі позивач, виробник) та Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» (правонаступником якого є Комунальне підприємство Камянської міської ради "Тепломережі" (далі відповідач, покупець) 30.12.2014 було укладено договір №15/ТЕ_БО поставки теплової енергії для потреб бюджетних установ і організацій (далі - договір), відповідно до умов якого виробник бере на себе зобов'язання виробити та передати покупцю теплову енергію, а покупець зобов'язується прийняти відпущену теплову енергію та сплатити за неї ціну, встановлену даним договором (п. 1.1 договору).

Теплова енергія, що постачається за цим договором використовується покупцем виключно з метою надання послуг з централізованого опалення для населення правобережної частини м. Дніпродзержинська (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору, виробник здійснює діяльність з виробництва теплової енергії на підставі ліцензії серії АВ №501412, виданої Національною комісією з регулювання електроенергетики України 08.07.2010.

Відповідно до пункту 10.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк дії цього договору починається з 01.01.2015 та закінчується 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п. 10.2 договору).

Додатковою угодою №2 від 31.12.2015 до договору сторони погодили, що строк дії цього договору починається з 01.01.2015 та закінчується 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Технічні умови передачі теплової енергії передбачені сторонами договору в Технічній угоді, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.3 договору).

Передача теплової енергії за цим договором здійснюється безперервно, протягом опалювальних сезонів 2015-2016 років початок та закінчення яких, встановлюються відповідним рішенням органів місцевого самоврядування, за винятком випадків передбачених цим договором (п. 2.6 в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2015 до договору).

Фактична кількість виробленої та переданої у розрахунковому місяці теплової енергії визначається за загальними показниками приладів вузла комерційного обліку або розрахунковим способом порядку передбаченому технічною угодою (п. 2.7 договору).

Теплова енергія вважається переданою покупцю від виробника на межі балансового розмежування. Межа балансового розмежування знаходиться та адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Радянська, 2 та схематично позначена на схемі, наведеній відповідно в додатку № 2 до Технічної угоди (п. 2.8 договору).

Ціна договору врегульована сторонами у розділі 3 договору.

Так, вартість 1 Гкал теплової енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (п. 3.1 договору).

Тариф на виробництво та відпуск теплової енергії для надання послуг з централізованого опалення бюджетним установам і організаціям, відповідно до Постанови НКРЕ № 438 від 28.11.2014 становить 964,59 грн., крім того ПДВ 20% - 192,92 грн., разом з ПДВ 1157,51 грн. за 1 Гкал теплової енергії (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.2015 до договору) вартість послуг за 2015 рік станом на 01.01.2015 складає 62700279,18 грн., крім того ПДВ 12540055,83 грн., всього з ПДВ 75240335,02 грн.; вартість послуг за 2016 рік станом на 01.01.2016 складає 59634869,14 грн., крім того ПДВ 11926973,83 грн., всього з ПДВ 71561842,97 грн.

У разі зміни НКРЕКП тарифів на виробництво теплової енергії для населення, сторони здійснюють перерахунок вартості теплової енергії з дати набрання чинності відповідної постанови НКРЕКП. Про зміну тарифів виробник повідомляє покупця письмово з додаванням відповідної постанови НКРЕКП (п. 3.4 договору).

Позивач виконав умови договору, у період січень 2015 - листопад 2017 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 149751678,58 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (наданих послу), підписаними обома сторонами. Також, позивачем було виставлено відповідачеві рахунки на сплату вищевказаної заборгованості (а.с. 34-97, 106-112).

Порядок проведення розрахунків за теплову енергію визначено розділом 3 договору.

Відповідно до пункту 3.5 договору, оплата за передану теплову енергію здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати протягом місяця поставки теплової енергії за нормативами, розрахованими відповідно до Порядку розподілу коштів, що находять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №21 7 (зі змінами).

Остаточний розрахунок за передану покупцю теплову енергію здійснюється після підписання сторонами Акту приймання-передачі теплової енергії не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Акт приймання-передачі складається в порядку, передбаченому Технічною угодою (п. 3.6 договору).

Відповідач порушив умови договору, і не оплатив своєчасно та у повному обсязі вартості теплової енергії поставленої у період січень 2015 - листопад 2017, у звязку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 18826575,43 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 18826575,43 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі прострочення оплати вартості теплової енергії, покупець сплачує виробнику, окрім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому, нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, та здійснюється виробником за весь час прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання і до повного погашення ним заборгованості.

У разі прострочення сплати вартості теплової енергії, понад тридцять календарних днів, покупець сплачує виробнику, окрім суми заборгованості, додатково штраф у розмірі 7% простроченої суми (п.6.4 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 10945738,38 грн. за період з 16.02.2015 по 30.09.2017 та штраф у розмірі 7% від суми прострочених платежів за поставлену теплову енергію у період з січня 2015 по березень 2017 року у сумі 6660511,14 грн.

Розрахунок пені та штрафу 7% наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

Відповідач у відзиві просить суд зменшити нараховані пеню та штраф до 10% від заявлених сум, з огляду на наступне.

Житлово-комунальне господарство, як галузь економіки України потребує участь держави, так як на теперішній час основні виробничі фонди теплопостачання зношені, ціни на енергоносії, що входять до складу фінансових тарифів на теплопостачання стрімко зростають, в умовах світлової фінансової кризи та спаду виробництва споживачі послуг теплопостачання не в змозі сплачувати комунальні послуги. Тому, при відсутності цільових програм уряду, КП КМР "Тепломережі" не має перспектив погашення боргу. Відтак, враховуючи неможливість сплатити одразу всю суму боргу через брак коштів за незалежних від підприємства обставин, і те, що у разі примусового стягнення вказаних коштів з рахунків КП КМР "Тепломережі" на підприємстві складеться ситуація, через яку підприємство буде позбавлено можливості належним чином підготувати опалювальну систему міста до нового опалювального сезону, а також своєчасно сплачувати заробітну плату працівникам, Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" просить зменшити до 10% від заявлених сум пені та штрафу та відстрочити виконання рішення суду на один рік. Відповідач звертає увагу суду на те, що постійно сплачує основну заборгованість, проте, за наведених вище обставин, не в змозі зробити це вчасно.

Так, частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

При розгляді питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд звертає увагу, що відповідачем постійно здійснюються часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за спірний період. Відповідач є комунальним підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг з теплопостачання. Згідно статистичної та податкової звітності підприємство відповідача є збитковим.

Господарський суд зазначає, що пеня та штраф нараховані позивачем правомірно, однак з урахуванням вищезазначених обставин не повністю відображає дійсне правове призначення штрафної санкції як розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.

Беручи до уваги, що загальний розмір штрафних санкцій (пені, штрафу) є значно великим, задля дотримання балансу інтересів сторін, вважає за можливе зменшити розмірі пені до 2000000,00 грн. та зменшити розмір штрафу до 2000000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних сумі 848 299,67 грн. за період з 16.02.2015 по 30.09.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 9 266 274,57 грн. за період лютий 2015-серпень 2017.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує період нарахування та не містить арифметичних помилок.

Тому, вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до травня 2018 року, суд, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено право господарського суду за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України": підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання відповідача на те, що боржник є підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг з теплопостачання; станом на 01.10.2017 згідно статистичної та податкової звітності має збитки у розмірі 103107,30 тис. грн., кредиторську заборгованість у розмірі 931960,00 тис. грн., у тому числі заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 93670,00 тис. грн. не свідчать про неможливість виконання судового рішення.

Законодавець пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Надані відповідачем звіти про фінансові результати за січень-вересень 2017 року, баланс (звіт про фінансовий стан) від 30.09.2017, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2017 року, постанови про арешт коштів боржника не підтверджують виключних обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Сам по собі факт наявності збитків не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки збитки це наслідок господарської діяльності відповідача.

Оскільки позивач також знаходиться в скрутному матеріальному становищі, відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство, беручи до уваги зменшення розміру штрафу та пені на 50%, клопотання Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про відстрочку виконання рішення господарського суду задоволенню не підлягає.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Тритузна, буд. 168, код ЄДРПОУ 03342573) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровська Теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) заборгованість у розмірі 18826575,43 грн., 3% річних у розмірі 848299,67 грн., штраф у розмірі 2000000,00 грн., пеню у розмірі 2000000,00 грн., індекс інфляції у розмірі 9266274,57 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 240000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 19.12.2017

Суддя М.О. Ніколенко