Рішення № 71165552, 14.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 904/9906/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗТРЕЙД", м. Дніпро

до Відповідача-1: Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", Дніпропетровська область, м. Кам'янське

відповідача-3: Міністерства оборони України, м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 "Південний", м. Одеса

про зміну умов договору від 22.06.2017 №286/1/17/23

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 14.09.17;

від відповідача: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: ОСОБА_3 - № 220/384/д від 22.11.17;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту державних закупівель матеріальних ресурсів Міністерства оборони України про зміну умов договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Після проведення процедури закупівлі та підписання між позивачем та відповідачем договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23, мала місце істотна зміна обставин, які не залежали від позивача. Такі обставини вплинули на строк виготовлення продукції, які у свою чергу вплинули на своєчасність її поставки відповідачу. У зв'язку з чим, виконання позивачем умов договору на існуючих умовах щодо строків поставки продукції порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє ТОВ "Газтрейд" того, на що воно розраховувало при укладанні договору. Істотна зміна обставин може бути знешкоджена лише шляхом коригування умов договору щодо перенесення кінцевих термінів постачання продукції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 12.12.2017, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 "Південний".

Також, разом із позовом, ТОВ "Газтрейд" звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд заборонити Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 Банку "Південний" здійснювати будь-які дії на виконання Гарантії № 16-33128 від 21.06.2017 до моменту набрання законної сили рішення у цій справі.

Ухвалою суду від 28.11.2017, заяву ТОВ "Газтрейд" про забезпечення позову задоволено. Заборонено Публічному акціонерному товариству ОСОБА_1 Банку "Південний" здійснювати будь-які дії на виконання Гарантії № 16-33128 від 21.06.2017 до моменту набрання законної сили рішення у цій справі.

Через канцелярію суду, 28.11.2017 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд залучити до участі у справи як відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Коммодіті; змінити умови договору від 23 червня 2017 року № 2306, встановивши строк постачання продукції до 26.12.2017; змінити умови договору від 22 червня 2017 року № 286/1/17/23, встановивши строк постачання продукції до 26.12.2017.

Згідно положень пункту 3.11, 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову; - збільшення або зменшення розміру позовних вимог; - об'єднання позовних вимог, - зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Зі змісту заяви позивача про зміну позовних вимог вбачається, що позивачем фактично заявлено дві вимоги: одну - про залучення другого відповідача; другу - пред'явлено новий окремий позов. Так, до вимог про внесення змін до договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23 додано вимогу про внесення змін до договору від 23.06.2017 № 2306, яка ґрунтується на інших підставах, ніж первісна вимога. Отже, ця заява одночасно змінює і предмет, і підстави позову. А тому, додану позивачем вимогу про визнання недійсним електронних торгів з продажу рухомого майна слід вважати окремим позовом.

За таких обставин, в прийнятті заяви позивача про зміну позовних вимог слід відмовити, справу розглянути за раніше заявленими позовними вимогами. Роз'яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. Разом з тим, заяву позивача про залучення другого відповідача (ТОВ"Трейд Коммодіті") судом задоволено, оскільки вибір особи (осіб) до яких пред'являється позов - є прерогативою позивача. На підставі цього, ухвалою суду від 12.12.2017 залучено до участі у справі в якості відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті".

Від Міністерства оборони України 12.12.2017 до суду надійшла заява про заміну відповідача у справі Департаменту державних закупівель матеріальних ресурсів Міністерства оборони України на належного відповідача - Міністерство оборони України.

Як вже зазначалось, вибір особи, до якої пред'являється позов - є прерогативою позивача. Таке твердження кореспондується із ч. 2 ст. 24 ГПК України, згідно якої, заміна відповідача допускається лише за згодою позивача. В судовому засіданні позивач такої згоди не надав. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що спір безпосередньо стосується прав та обов'язків Міністерства оборони України. Згідно ч. 1 ст. 24 ГПК України, господарський суд, за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

На підставі цього, ухвалою суду від 12.12.2017 залучено до участі у справі в якості відповідача-3: Міністерство оброни України.

Через канцелярію суду, 14.12.2017 від відповідача-3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у звязку із тим, що справа № 904/9906/17 не підсудна Господарському суду Дніпропетровської області. Відповідач-3 зазначає, що оскільки одним із відповідачів у цій справі є Міністерство оборони України, яке є виконавчим органом влади, вона, на підставі ч. 4 ст. 16 ГПК України, за виключною підсудністю повинна розглядатись у Господарському суді міста Києва.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 1 ст. 1 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 ст, 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам (ст. 13 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Керуючись вищевказаними положенням закону, судом ухвалою від 28.11.2017 порушено провадження у справі та прийнято справу до розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ГПК України, справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Частиною 3 ст. 17 ГПК України встановлено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

З вищевикладених обставин справи вбачається, що Міністерство оборони України було залучено до участі у справі № 904/9906/17 у якості відповідача-3 вже після відкриття Господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі та прийняття цієї справи до розгляду і справа стала підсудною іншому суду вже в процесі розгляду справи.

Частиною 1 ст. 4 ГПК України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб".

Роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Шульга проти України, № 16652/04, від 02.12.2010). Запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме органів державної влади (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Нестерова проти України, № 10792/04, від 28.05.2009). При цьому, у рішенні у справі Пелевін проти України, № 24402/02, від 20.05.2010 Європейський суд з прав людини зазначає, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд змінити умови договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23, шляхом встановлення строків поставки продукції до 26.12.2017. Тому, затягування строків вирішення цього спору и не прийняття рішення до 26.12.2017 може призвести до непоставки палива до збройних сил України та негативного впливу на обороноздатність держави, а також позбавить позивача можливості ефективного способу захисту свого порушеного права та реального виконання рішення у цій справі. Наслідком передачі справи до іншого суду в будь якому випадку буде нерозумне збільшення строків розгляду справи, оскільки, з урахуванням поштового обігу, та відомостей про те, що 15.12.2017 набуває чинності Господарський процесуальний кодекс України (яким змінено строки та процедури розгляду справ), є зрозумілим, що до 26.12.2017 справу точно не буде розглянуто по суті. Що в свою чергу призведе до фактичної неможливості розгляду справи за заявленим предметом спору і порушенню прав сторін, встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

А тому, враховуючи обґрунтовану пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою згідно предмету позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви відповідача-3 про закриття провадження у цій справі та передачі її для розгляду Господарському суду міста Києва.

Відповідач, 14.12.2017, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову вказавши на те, що зміна умов договору в частині продовження строків постачання продукції є спробою позивача уникнути сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобовязань.

Позивач в судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення у справі.

Представник відповідача-3 у судове засідання з'явився, заперечив проти задоволення позову у повному обсязі.

Представники відповідачів-1,2 та третьої особи у судове засідання не зявились, причини неявки суду не повідомили.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 14.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони України (далі відповідач-3) 07.04.2017 в електронній системі закупівель на сайті https://prozorro.gov.ua було розміщене Оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю нафти і дистилятів. У розділі 13 вказаного Оголошення щодо кожного окремого лоту було зазначено, що датою і часом закінчення періоду подання цінових пропозицій є 10 травня 2017 року (а.с. 27-32).

Станом на дату розміщення Оголошення - 07.04.2017 у розділі 9 щодо кожного лоту Оголошення під назвою «Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг» Відповідачем було висунуто умови щодо строків доставки товару, а саме - до 30.10.17.

Після проведення аукціону, тендерний комітет Міністерства оборони України зафіксував своє рішення щодо прийняття пропозицій Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд» (далі - позивач) за лотами 2,3 щодо закупівлі нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин автомобільний А-80 - Євро - 4- Е 5) 4 лоти за процедурою відкритих торгів, а також визначив переможцем процедури відкритих торгів нафти і дистилятів 4 лоти (витяг з протоколу від 08.06.17 № 75/169/13, а.с. 52-53).

Також, у п. 6 та п. 8 вищевказаного витягу з протоколу зазначено, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерним комітетом вирішено оприлюднити на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договори з позивачем за лотами 2,3 щодо закупівлі нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин автомобільний А-80 - Євро -4- Е 5 або еквівалент) 4 лоти та у строк не раніше ніж через 10 днів та не пізніше через 20 днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договори щодо закупівлі нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин автомобільний А-80 - Євро - 4-Е 5 або еквівалент) 4 лоти.

Отже, 08.06.2017 на веб-порталі Уповноваженого органу було розміщено повідомлення Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (далі відповідач-1) про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі - ТОВ «Газтрейд» за лотом 2 (09132000 -3) бензин (бензин автомобільний А-80 - Євро 4- Е5 або еквівалент) (а.с. 54).

Між Міністерством оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (далі відповідач-1, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд» (постачальник) 22.06.2017 було укладено договір № 286/1/17/23 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобовязується постачити у 2017 році нафти та дистилятів (бензин) (лот 2 бензин автомобільний А-80-Євро4-Е5 або еквівалент, а саме еквівалент поливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією: паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ (61-013-2969), строк постачання до 30.10.2017 включно, 3,500 тон на загальну суму 76679400,00 грн.

Позивачем, в порядку забезпечення своїх зобов'язань постачальника за договором від 22.06.2017 №286/1/17/23, 23.06.2017 було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тред Коммодіті» (далі відповідач-2, постачальник) договір поставки № 2306 (далі договір № 2306, а.с. 33-34), за яким постачальник передає покупцю товару у власність відповідно до видаткової накладної, а покупець сплачує обумовлену сторонами вартість товару у строки та в порядку, що визначається цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трей Коммодіті» є виробником палива відповідно до Технічних умов ТУ У 24.6-32869581-003:2012 Паливо моторне альтернативне А-80А для інжекторних та карбюраторних двигунів, уведені в дію 22.02.2013 (а.с. 47-51).

Відповідно до вимог вищезазначених Технічних умов, ТОВ «Трейд Коммодіті» для виробництва палива необхідно було використовувати сировину - газовий конденсат, який ТОВ «Трейд Коммодіті» в свою чергу планував отримати від постачальника - ТОВ «Хімпродторг ЛТД», на підставі чого 27.06.2017 між ТОВ «Трейд Коммодіті» ТОВ «Хімпродторг ЛТД» був укладений договір поставки №2706 (далі договір № 2706, а.с. 35-36).

В свою чергу, ТОВ «Хімпродторг ЛТД» закуповувало газовий конденсат для виробництва палива за зовнішньоекономічним контрактом № РЕG-КРТ-010817, укладеним 01.08.2017 з Компанією «PetroEnerdgyGroupLimited» (м. Дубаї, Арабські Емірати) (а.с. 37-44).

Під час доставки партії газового конденсату та її митного оформлення за вантажною митною декларацією №UА504120/2017/105963 (а.с. 55-56), ТОВ «Хімпродторг ЛТД» отримав від митних органів відмову в оформленні вантажу для його ввезення в Україну, що підтверджується Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2017 №UА504120/2017/00023 (а.с. 57-58).

ТОВ «Хімпродторг ЛТД» негайно, на наступний день після такої відмови, було подано Адміністративний позов від 15.08.2017 до Миколаївської митниці ДФС, який Дніпропетровським окружним адміністративним судом було розглянуто та винесено постанову від 22.08.2017 у справі № 804/5227/17, якою позов задоволено і рішення Миколаївської митниці ДФС визнано протиправним та скасовано (а.с. 59-63).

Позивач 04.09.2017 листом № 09/04 звернувся до ТОВ «Трейд Коммодіті» з проханням повідомити про строки поставки бензину А-80А-ДЗ з договором поставки № 2306 від 23.06.2017 у кількості 10330 тон, що призначено для поставки на користь отримувачів Міністерства оборони України (а.с. 45).

У відповідь на вищевказаний лист, ТОВ «Трейд Коммодіті» листом від 12.09.2017 № 12/09-17 повідомило позивача, що у звязку із затримкою митного оформлення сировини для виготовлення бензину А-80А-ДЗ з ініціативи митних органів, виготовлення бензину розпочнеться пізніше, ніж очікувалось. Поставка сировини для виробництва бензину повинна бути здійснена в першій половині жовтня 2017 року. Із врахуванням завантаженості потужностей виробництва та обсягу сировини, а також із врахуванням зміщення графіку виробництва, очікувана дата поставки виготовленого бензину до 25 грудня 2017 року (а.с. 46).

Київська торгово-промислова палата у своєму висновку від 25.09.2017 № 1703-4/469 підтвердила настання істотної зміни обставин за договором про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2017 № 286/1/17/23, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд» та Міністерством оборони України (а.с. 111-115).

З урахуванням викладених обставин, листом від 26.09.2017 № 26/09-17-02 позивач звернувся до відповідачів-1,3 із проханням розглянути можливість подовження строків поставки за договором до 30.12.2017 (а.с. 109-110). Відповідні зміни до договору не були внесені сторонами, що й стало причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади здійснює Закон України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобовязань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобовязань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених обєктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З аналізу вищевстановлених обставин вбачається, що безпідставна затримка митницею митного оформлення партії сировини, яка поставляється за договором від 27.06.2017 № 2706 між ТОВ «Трейд Коммодіті» та ТОВ «Хімпродторг ЛТД» і є необхідною для виробництва палива та його постачання за договором від 23.06.17 №2306 між позивачем та виробником палива - ТОВ «Трейд Коммодіті», тягне за собою також затримку постачання продукції за договором від 22.06.2017 № 286/1/17/23 укладеним між ТОВ «Газтрейд» та Міністерством оборони України, та така затримка не залежить від волі ТОВ «Газтрейд».

Крім того, розділом 8 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які неіснували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір.

У § 1 Правил Міжнародної торгової палати по врегулюванню договірних відносин визначено, що одна із сторін може посилатись на істотну зміну обставин, коли має місце подія, яку сторони не передбачали і яка значно (фундаментально) змінює баланс договору, покладаючи на сторону, що посилається на дане положення, надмірне обтяження відносно виконання своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» регіональні торгово-промислові палати мають право «проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з Інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців»; «надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані Із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України»; та «здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України».

Як встановлено судом вище, Київська торгово-промислова палата у своєму висновку від 25.09.2017 № 1703-4/469 підтвердила настання істотної зміни обставин за договором про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 22.06.2017 № 286/1/17/23, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд» та Міністерством оборони України (а.с. 111-115).

Отже, вищевказані обставини прямо впливають на можливість ТОВ «Газтрейд» вчасно та у повному обсязі виконувати свої зобов'язання за договором, є істотними, та такими, що не залежать від волі позивача, і ці обставини неможливо було передбачити під час укладання договору.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що всі вищевикладені обставини є підставою внесення змін до договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23 в частині подовження строку поставки продукції до 26.12.2017.

Крім того, під час розгляду цієї справи, судом встановлено, що прострочення постачання продукції сталось через необґрунтоване та неадекватне втручання держави у відносини господарюючих суб'єктів шляхом регуляторного впливу та контролю за власністю під час митного оформлення сировини. Необґрунтованість та неадекватність застосованих засобів встановлено відповідним рішенням адміністративного суду.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Законом України № 475/97 від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952, було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно во лодіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежу ють право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так зване третє правило, щодо контролю за користуванням власністю, міститься в другому пункті статті 1 Першого протоколу: "....проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити такі закони, які на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення слати податків чи інших зборів або штрафів...".

Як вбачається з тексту цього положення, воно сформульоване в Конвенції як необмежене право держави регламентувати користування майном. У тім першим ж рішенням в цій сфері, Європейський суд з прав людини дав зрозуміти, що сприймає другий абзац статті 1 Першого протоколу як поширення положень Конвенції на заходи державного контролю за власністю. Тобто, Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Відповідно, у цій справі, до таких заходів, застосованих митними органами, також слід застосовувати принцип пропорційності - тобто оцінку, за якою дії митних органів, цілі та результати цих дій порівнюються із глибиною та обґрунтованістю втручання в право приватної власності господарюючих суб'єктів (Міністерства оброни України, ТОВ «Газтрейд», ТОВ «Трейд Коммодіті» та ТОВ «Хімпродторг ЛТД»).

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити законній меті в інтересах суспільства, а також повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на яку спрямований будь-який захід. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. При цьому втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. Під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable).

З матеріалів справи вбачається, що заходи контролю над власністю, застосовані державою в особі митних органів, не відповідають вищезгаданим критеріям (зокрема були необґрунтованими та непередбачуваними).

Таке втручання має наслідком прострочення поставки товару до Міністерства оборони України, загрозу застосування договірних штрафних санкцій до ТОВ «Трейд Коммодіті», і в порядку регресу - до ТОВ «Трейд Коммодіті» та ТОВ «Хімпродторг ЛТД».

З урахуванням принципу пропорційності, співмірності та рівноваги, неправомірно покладати на Міністерство оборони України чи ТОВ «Газтрейд» тягар негативних наслідків незаконних дій держави. Разом з тим, на день розгляду справи Міністерство оборони України не сплатило вартість товару, який має бути поставлений, та не зазнало будь яких інших майнових втрат чи негативних наслідків (та не надало доказів наявності таких наслідків).

А отже, зміна умов договору в частині незначного збільшення строку поставки буде розумним, справедливим, співрозмірним та адекватним заходом відновлення прав та інтересів як Міністерства оброни України так і ТОВ "Газтрейд", сприятиме врегулюванню спору між сторонами, майбутні події стануть для сторін "доступними" (accessible) та "передбачуваними" (foreseeable), прискорить постачання товару та усуне загрозу негативного впливу на обороноздатність держави в умовах військової агресії.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити, змінити умови договору від 22 червня 2017 року № 286/1/17/23, встановивши строк постачання продукції до 26.12.2017.

Щодо позовних вимог позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (відповідача-2) суд зазначає таке.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд внести зміни до умов договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23, укладеним між Міністерством оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд».

Оскільки відповідач-2 не є стороною спірного договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23, у позові в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» слід відмовити.

Враховуючи відсутність вини Міністерства оброни України чи Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України у виникненні спору, витрати зі сплати судового збору, згідно зі ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Змінити умови договору від 22 червня 2017 року № 286/1/17/23, укладений між Міністерством оборони України в особі Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрейд», встановивши строк постачання продукції до 26.12.2017.

У позові в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 19.12.2017

Суддя М.О. Ніколенко