Рішення № 71165472, 14.12.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2017 р. Справа № 902/950/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ", м.Київ

до: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР", м. Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Старкепітал", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 180 966 027 грн 90 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3, довіреність № 85 від 11.09.2017 р., довіреність діє строком до 31.12.2017 р. включно; паспорт СН № 496375 виданий Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві 20.06.1997 р.;

відповідача: не з'явився.

третіх осіб: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" подано позов до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" про застосування наслідків нікчемності договору відступлення права вимоги № 2 від 19.05.2016 р. та стягнення грошових коштів в сумі 180 966 027 грн 90 коп.

Ухвалою суду від 18.10.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/950/17 та призначено до розгляду на 16.11.2017 р. Одночасно ухвалою суду залучено до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Старкепітал".

14.11.2017 р. на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення (б/н від 02.11.2017 р.) в яких останній заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову. Додатком до пояснень до дано ряд документів.

16.11.2017 р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання вх. № 06-52/10875/17 від 16.11.2017 р., в якому останній просить суд залучити до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 16.11.2017 р. відкладено розгляд справи до 06.12.2017 р. Одночасно ухвалою суду залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб.

05.12.2017 р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 12-17 від 06.11.2017 р., в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову. Додатком до відзиву додано ряд документів.

06.12.2017 р. на електронну адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення б/н від 05.12.2017 р.

06.12.2017 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву вх. № 06-52/11626/17 від 06.12.2017 р. про долучення до матеріалів справи ряду документів.

Крім того, 06.12.2017 р. останнім подано письмові пояснення вх. № 06-52/11627/17 від 06.12.2017 р. на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до ухвали суду відкладено розгляд справи до 14.12.2017 р.

12.12.2017 р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 08.12.2017 р. (вх. № 06-52/11827/17 від 12.12.2017 р.) та заява б/н від 08.12.2017 р. з рядом долучених документів на підтвердження заявлених вимог.

14.12.2017 р. позивачем до суд подано письмові пояснення по справі б/н від 12.12.2017 р. (вх. № 06-52/11967/117 від 14.12.2017 р.) та заяву б/н від 13.12.2017 р. (вх. № 06-52/11969/17 від 14.12.2017 р.) про доручення д матеріалів справи виписок по особовим рахункам ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" з 18.05.2016 по 07.12.2017 р.

Крім того, 14.12.2017 р. до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі вх. № 06-52/11989/17 від 14.12.2017 р. та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в звязку з перебуванням представника ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" на лікарняному.

В судове засідання 14.12.2017 р. представники відповідача та третіх особи не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши вказану клопотання відповідача, суд дійшов висновку про її відхилення, виходячи з таких міркувань.

Як наголошено в п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд зазначає, що представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.

Із матеріалів справи слідує, що провадження у справі було порушено 18.10.2017 р., а ухвалою від 16.11.2017 р. розгляд справи відкладено до 06.12.2017 р., а ухвалою від 06.12.2017 р. розгляд справи відкладено до 14.12.2017 р.

Відтак відповідачеві було надано достатньо часу для того, щоб забезпечити участь у справі свого представника, оскільки, як свідчать матеріали справи, останній був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще з жовтня 2017 р.

Разом з тим, слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви та поданих пояснень позивач обґрунтовуючи заявлений позов посилається на те, що під час укладення Банком з ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" договору відступлення права вимоги № 2 від 19.05.2016 р. ним порушено вимоги п.п. 2, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що в свою чергу, на його думку, є підставою для застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 180 966 027 грн 90 коп.

Відповідач у поданих до суду відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях позовні вимоги банку не визнає та вважає їх безпідставними посилаючись на такі обставини:

- при укладенні договору обмеження встановленні Національним Банком України для ПАТ "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" порушені не були;

- відповідач не визнавався повязаною з банком особою. Правлінням НБУ та Комісією Національного банку не приймалось рішення про віднесення відповідача до повязаних із Банком осіб;

- укладення договору не призвело до неплатоспроможності Банку;

- за укладеним договором банк набув права грошової вимоги у розмірі приблизно 181 млн. грн., задоволення вимог за якою дозволило банку розрахуватися із кредиторами.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 22.12.2015 р. постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного банку "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" віднесено до категорії проблемних.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" віднесено до категорії неплатоспроможних.

27.04.2016 р. постановою Правління Національного банку України № 295/БТ "Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ встановлені для ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банка і клієнтам.

Рішенням Виконавчої дирекції ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016 р. № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного банку "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 23.05.2016 р. призначено уповноважену особу ОСОБА_2 та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" виконавчою дирекцією ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. № 1213, про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з 13.07.2016 р. та делегування повноважень ліквідатора банку.

Рішенням виконавчої дирекції ОСОБА_2 № 265 від 24.01.2017 р. визначено повноваження уповноважених осіб ОСОБА_2 гарантування на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".

24.05.2016 р. Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" видано наказ № 27/11 про створення комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

За результатами проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності складено акт № 4 від 02.06.2016 р., яким встановлено, що 19.05.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (Новий кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" (Первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 2 (Договір) відповідно до якого Первісний кредитор зобов'язався відступити Новому кредитору (Банку) права вимоги, належні Первісному кредитору, за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" та юридичними особами (боржниками).

Перелік договорів, прав за якими відступаються з боку ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" зазначається в Реєстрі Основних договорів, в якому також зазначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру.

Банк в свою чергу зобов'язався прийняти та оплати права вимоги, в сумі зазначену в Реєстрі Основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.

В той же день Банк та ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" підписали Реєстр Основних договорів до Договору відступлення № 2 відповідно до якого Банк придбав права вимоги за одним договором купівлі-продажу цінних паперів на суму 181 060 378 грн за ціною 180 966 027 грн 90 коп.

Після укладання Банком Договору відступлення № 2 та Реєстру Основних договорів, Баком також 19.05.2016 року було перераховано ТОВ "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР" кошти у сумі 180 966 027 грн 90 коп. в рахунок оплати за договором.

Із матеріалів справи слідує, що згідно додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № 2 від 19.05.2016 р. відступлено право вимоги до ТОВ "Старкепітал" по договору № БВ1-БО39/13 від 17.05.2016 р.

Із наданого на вимогу суду ТОВ "Старкепітал" договору № БВ1-БО39/13 від 17.05.2016 р. вбачається, що предметом купівлі-продажу за ним являються цінні папери кількістю 1 3 413 шт номінальною вартістю 1 000,00 грн за шт, номінальною вартістю 13 413 000,00 грн, загальною вартістю 181 060 378,00 грн.

14.07.2016 р. Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" відправлено на адресу відповідача повідомлення про нікчемність правочинів в их. 05-1022 від 12.07.2016 р., в якому останньою зазначено про нікчемність договору відступлення прав вимоги № 2 від 19.05.2016 р. та вимагалось повернути все отримане відповідачем згідно умов зазначеного правочину.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати ОСОБА_2 відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між ОСОБА_2, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції ОСОБА_2 щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514, частини 1 статті 517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, спірний договір за своєю правовою природою є договором про відступлення права вимоги.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 Цивільного кодексу України тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 визначено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ОСОБА_2 є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації ОСОБА_2 зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно із ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п.2); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7); банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (п.8); здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п.9).

Станом на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови № 917/БТ від 22.12.2015 р. "Про віднесення Публічного акціонерного банку "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії проблемних обсяг кредитних операцій з юридичними особами, без врахування нарахування доходів за цими операціями та обсягу зобовязань з кредитування, що наданні банкам і клієнтам складав 1 646 177 764 грн 38 коп., що стверджується довідкою щодо обсягу кредитних операцій банку з юридичними особами та оборотно-сальдовим балансом за 21.12.2015 р.

В той час як слідує з оборотно-сальдового балансу за 19.05.2016 р. на момент укладення договору про відступлення прав вимог № 2 від 19.05.2016 р. 1 517 885 993 грн 17 коп.

Таким чином враховуючи вище встановленні обставини та положення постанови Національного Банку України від 27.04.2016 р. № 295/БТ, сума кредитних операцій з юридичним особами станом 19.05.2016 р. не могла перевищувати 128 291 771 грн 21 коп., тоді як ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" укладено правочин на суму 180 966 027 грн 90 коп.

Суд зазначає при цьому, що пунктом 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що кредитною операцією розглядається операція щодо придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Відповідно до абз. 9 п. 1.10. глави 1 розділу І Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 23 від 25.01.2012 р. (було чинне на момент укладення договору № 1805 від 18.05.2016 р.) кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).

Згідно положень п.п. 18 п. 5 розділу І Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.06.2016 р. № 351 кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів таким шляхом: надання їх у тимчасове користування або прийняття зобов'язань про надання певної суми коштів; надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів; розміщення депозитів; проведення факторингових операцій та операцій фінансового лізингу; видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій зворотного репо; будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу); розстрочення платежу за продані банком активи.

Таким чином, 19.05.2016 р. ПАТ "Банк Михайлівський" здійснив кредитну операцію на загальну суму 180 966 027,90 грн шляхом укладення договору відступлення прав вимоги № 2 з подальшим проведенням розрахунків за ним.

Як було встановлено судом, на дату укладення договору від 19.05.2016 р. відносно Банку діяла постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 р. № 917/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (зі змінами, внесеними постановою Правління НБУ від 27.04.2016 р. № 295/БТ), якою встановлено факт здійснення Банком ризикової діяльності, ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних та встановлено ряд обмежень в діяльності Банку, зокрема, не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття даної постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Відповідно до п. 1.3. глави 1 розділу 1 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012р. обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном; здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Станом на дату прийняття постанови Правління НБУ № 917/БТ, тобто 22.12.2015 р. обсяг кредитних операцій Банку з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам згідно з даними балансу Банку (форма 1-Д) становив 1 646 177 764,38 грн., що підтверджується довідкою щодо обсягу кредитних операцій ПАТ "Банк Михайлівський" з юридичними особами за вих. №17.08.17/01-вих від 17.08.2017р. та копією оборотно-сальдового балансу ПАТ "Банк Михайлівський" по валюті на дату 21.12.2015р.

При цьому, як вбачається із вищезазначеної довідки Банку та копії оборотно-сальдового балансу ПАТ "Банк Михайлівський" по валюті станом на ранок 19.05.2016 р. (дата розрахунків за договором відступлення № 2) обсяг кредитних операцій Банку з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам складав 1 517 885 993,17 грн.

Як зазначено в довідці щодо обсягу кредитних операцій ПАТ "Банк Михайлівський" з юридичними особами за вих. №17.08.17/01-вих від 17.08.2017 р. та встановлено комісією по перевірці правочинів у додатку № 1 до акту № 8 від 01.07.2016 р. за результатами аналізу руху коштів по рахунках клієнтів до моменту розрахунків Банком за договором відступлення № 2 зменшення обсягу кредитних операцій з юридичними особами не відбувалося.

Враховуючи зазначене, максимальна сума кредитних операцій з юридичними особами (одна чи декілька) станом на 19.05.2016 р. не могла перевищувати 128 291 771,21 грн., що складає різницю від допустимої межі (1 646 177 764,38 - 1 517 885 993,17 = 128 291 771,21). Натомість Банком укладено правочин, на виконання якого було сплачено 180 966 027,90 грн.

Таким чином, ПАТ "Банк Михайлівський" були порушені обмеження, встановленні постановою Правління НБУ № 917/БТ від 22.12.2015 р. в частині проведення операцій на суму 180 966 027,90 грн на підставі договору відступлення прав вимоги № 2 від 19.05.2016р. при відсутності права на укладення такого правочину.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вище встановлених обставин справи в своїй сукупності та норм наведеного законодавства, заявлені позивачем вимоги про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 180 966 027 грн 90 коп. є правомірними та обґрунтованим, такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу.

Доводи відповідача з урахуванням сукупності встановлених обставин справи судом не приймаються до уваги оскільки вони не є юридично спроможними та не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ" в повному обсязі.

Приймаючи рішення у даній справі судом враховано правові позиції викладені у постановах Вищого господарського суду України від 30.10.2017 р. у справі № 911/954/16, від 25.07.2015 р. у справі № 904/3735/16.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

14.12.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 27, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Застосувати наслідки нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги № 2 від 19.05.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський".

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР", вул. Келецька, буд. 58, офіс 5, м. Вінниця, 21021, (ідентифікаційний код 39841850) на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК "МИХАЙЛІВСЬКИЙ", вул. Прорізна, 8, м. Київ, 01001, (ідентифікаційний код 38619024) грошові кошти у розмірі 180 966 027 грн 90 коп. боргу та 241 600 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 грудня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - відповідачу - вул. Келецька, буд. 58, оф. 5, м. Вінниця, 21021; ОСОБА_4 - АДРЕСА_1, 69076.

4 - ТОВ "Старкепітал" - вул.Косарева, 170, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000.

5 - ОСОБА_2 гарантування вкладів фізичних осіб - вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053.