Постанова № 71165441, 12.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Справа № 922/1295/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшка І.А.,

Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське підприємство "Хлібопекарний комбінат "Кулиничівський" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року у справі № 922/1295/17 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліцензійний консортіум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське підприємство "Хлібопекарний комбінат "Кулиничівський", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез", про стягнення коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське підприємство "Хлібопекарний комбінат "Кулиничівський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліцензійний консортіум" про визнання договору підряду недійсним,

за участю представників:

Позивача: Галенченко В.М., адв., дог. № 345/17/1 від 09.12.2017 року,

Шрамко І.С., адв., дог. № 343/17/2 від 09.12.2017 року,

Відповідача: не з'явився,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліцензійний консортіум" (далі - ТОВ "Ліцензійний консортіум", Позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське підприємство "Хлібопекарний комбінат "Кулиничівський" (далі - ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський", Відповідач) про стягнення за договором підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року 291988,25 грн. основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат, 20063,19 грн. 3% річних, 136830,45 грн. відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 145463,53 грн. упущеної вигоди і 93183,32 грн. судових витрат у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез" (далі - ТОВ "А.Дельвантеез", Третя особа).

У свою чергу, ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський" подало до господарського суду Харківської області зустрічний позов до ТОВ "Ліцензійний консортіум" про визнання недійсним договору підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року, укладений між ТОВ "Ліцензійний консортіум" і ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський", який ухвалою цього ж суду від 24.05.2017 року було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2017 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2017 року скасовано частково - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 291988,25 грн. основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат, 20063,19 грн. 3% річних і 136830,45 грн. відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, та постановлено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, а саме: стягнуто з ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський" на користь ТОВ "Ліцензійний консортіум" 291988,25 грн. основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат, 20063,19 грн. 3% річних і 136830,45 грн. відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін та стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на послуги адвоката в сумі 40000,00 грн.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 638, 875, 877 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 317, 318 Господарського кодексу України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року у даній справі та залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2017 року.

До початку розгляду касаційної скарги по суті від директора ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський" через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про розгляд його касаційної скарги без участі представника цього товариства.

Заслухавши пояснення представників ТОВ "Ліцензійний консортіум", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вказувалось вище, вимогами ТОВ "Ліцензійний консортіум", за первісним позовом, 291988,25 грн. основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат, 20063,19 грн. 3% річних, 136830,45 грн. відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 145463,53 грн. упущеної вигоди і 93183,32 грн. судових витрат у справі, з посиланням на ст.ст. 526, 612, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та на неналежне виконання ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський" умов договору підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року в частині підписання актів виконаних робіт та їх оплати.

У свою чергу, вимогами ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський", за зустрічним позовом, є визнання недійсним договору підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року, укладеного між ТОВ "Ліцензійний консортіум" і ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський", з посиланням на ст.ст. 203, 207, 215, 627 - 629, 638, 875, 877 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 180, 181, 193, 318 Господарського кодексу України, і на те, що фактично між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов вказаного договору, який є договором будівельного підряду.

Суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 6, 22, 549, 625, 626, 638, 875, 877, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 181, 224, 317, 318 Господарського кодексу України, умови договору підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року, та на представлені матеріали справи, дійшов висновку про те, що між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов даного виду договорів, а саме - його предмету, як і не було отримано письмового дозволу від ТОВ "Ліцензійний консортіум", як Замовника, на можливість виконання відповідних робіт та необхідні для цього документи, у зв'язку з чим, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову у справі, відмовивши у його задоволенні повністю.

Щодо зустрічного позову, то місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, і на те, що договір підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року не був укладений, дійшов висновку і про відсутність правових підстав для задоволення такого позову та про відмову у його задоволенні.

Погодившись з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, проте, з інших підстав, про які зазначалось у судовому рішенні та, залишивши його у цій частині без змін, суд апеляційної інстанції, разом з тим, в частині вирішення первісного позову, посилаючись на ст.ст. 6, 11, 22, 549, 611, 625, 626, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 224 Господарського кодексу України, і на те, що сторонами виконувався укладений договір підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року, оскільки Відповідач частково вносив передоплату на виконання обумовлених цим договором будівельного підряду робіт, у якому було погоджено ціну, обсяг і види робіт, та їх приймання за актами приймання-передачі, і такі роботи здійснювались Позивачем до їх завершення у вересні 2014 року, що фактично свідчить, як про схвалення такого договору, так і про визнання самого боргу, дійшов висновку про безпідставність доводів ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський" про те, що вказаний договір є неукладеним, у зв'язку з чим, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 291988,25 грн. основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат, 20063,19 грн. 3% річних і 136830,45 грн. відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, прийняв у цій частині нове рішення - про задоволення цієї частини позову, та стягнення у зв'язку з цим понесених стороною витрат на оплату послуг адвоката в сумі 40000,00 грн. Щодо іншої частини вимог - про стягнення 145463,53 грн. упущеної вигоди, то апеляційний господарський суд визнав у цій частині позовні вимоги необґрунтованими, через їх недоведеність відповідними доказами, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції у цій частині залишив без змін.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України також встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При чому, згідно ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Разом з тим, статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено настання в разі порушення зобов'язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Також, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо окремого виду зобов'язань, то частинами 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України передбачено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Водночас, згідно частинами 1, 2 ст. 837, частиною 1 ст. 853, частинами 1, 2 ст. 875, частиною 4 ст. 879 та частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як видно з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, 02.12.2013 року між ТОВ "Ліцензійний консортіум" (Підрядник) та ТОВ "УСП "ХК "Кулиничівський" (Замовник) було укладено договір підряду № 17-2/12/2012 (надалі - Договір, відповідно до умов якого (п. 1.1.) Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами, з використанням своїх матеріалів, обладнання та матеріалів Замовника виконати весь, будівельних робіт (далі по тексту - Об'єм робіт) відповідно до проектно-кошторисної документації, та умов Договору і додатків до нього, що деталізується в Додатку 1 до даного Договору, а Замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно п. 1.3.9. Договору проектна та кошторисна документація - техніко-економічні обґрунтування, проект, робоча документація, кошторисна документація, технічні умови і паспорти на матеріали, устаткування, конструкції і комплектуючі вироби, документація, що одержується від заводів-виробників, а також інша документація, що необхідна для виконання Робіт по будівництву і експлуатації Об'єкта.

Відповідно до п. 2.1. Договору договірна ціна цього договору визначається згідно протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 2) до цього договору та становить його невід'ємну частину.

Згідно п.п. 2.4., 2.6. Договору якщо під час будівництва виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, і у зв'язку з цим у відповідному підвищені договірної ціни, то додаткові роботи виконуються після укладання додаткової угоди та/або додатків до даного Договору і кошторису про виконання таких додаткових робіт. Склад та обсяг робіт, що доручається Підряднику згідно даного договору, визначається відповідно до п. 1.1. цього договору та проектної документації, яка становить невід'ємну частину цього договору, а також Замовник і Підрядник деталізують його в додатках до даного договору. Кошторисах підписаних уповноваженими представниками Замовника і Підрядника.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.4., 4.5. Договору Замовник авансує Підрядника згідно додатків до даного договору. Підставою для оплати виконаних робіт є Акти приймання виконаних робіт та погоджені сторонами договору кошториси. Після завершення робіт, Замовник повинен розрахуватися з Підрядником протягом трьох банківських днів після підписання остаточного Акту прийняття виконаних робіт по ф. КБ-2в, який підтверджує прийняття робіт в цілому.

Згідно п.п. 5.6., 5.8. Договору передача закінчених робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.п. 6.1.12., 6.1.13. Договору Замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити належним чином виконані роботи. Замовник зобов'язаний після завершення робіт, прийняти роботи за Актам прийняття виконаних підрядних робіт по ф.КБ-2в та Довідкам вартості виконаних робіт по ф. КБ-3 шляхом підписання Акта не пізніше трьох днів від дати його одержання за умови відсутності претензій до виконаних робіт. У разі відмови від підписання акта, скласти дефектний Акт.

Згідно п.п. 10.1., 12.1. Договору передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним Договором оформляється сторонами підписанням Акту виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. У випадку затримання розрахунків проти термінів, що визначені цим договором та додатками до нього, Замовник зобов'язується сплатити Підряднику пеню у розмірах подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки. Крім того, Підрядник залишає за собою право не продовжувати роботи, а розпочаті - зупинити, до часу, поки Замовник не виконає своїх зобов'язань по розрахунках. У такому випадку складається відповідний акт.

Даний договір вступає в силу з дня підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2014 року. Договір автоматично подовжується, якщо сторони не домовились про інше та не оформили дану домовленість письмово додатком до даного Договору (п. 14.5. Договору).

З огляду на такі обставини справи та вимоги норм матеріального права, суд першої інстанції, розглядаючи та вирішуючи первісний та зустрічний позови у даній справі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, фактично так і не проаналізував у повній мірі правовідносин, що склалися між сторонами, умов укладеного між сторонами договору підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року, а також, не з'ясовував належним чином обставин щодо виконання Позивачем будівельних підрядних робіт на підставі такого договору.

Так, приймаючи рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів через не досягнення, на його думку, згоди сторін з усіх істотних умов, які є обов'язковими при укладанні договорів підряду і, зокрема - предмету такого договору, суд першої інстанції не приділив належної уваги тій обставині, що Відповідачем частково оплачувались будівельні роботи, які виконувались Позивачем, тоді як останній, у свою чергу, по закінченню таких робіт направляв Відповідачу відповідні Акти приймання-передачі, які Відповідач отримав та залишив без реагування, за нез'ясованих судом причин.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі було погоджено ціну договору, обсяги та види будівельних підрядних робіт, порядок їх приймання за актами приймання-передачі та довідками КБ-3, а тому, висновки суду першої інстанції про те, що договір будівельного підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року є неукладеним, являються передчасними.

Водночас, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та приймаючи у цій частині нове рішення про його часткове задоволення та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 291988,25 грн. основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат, 20063,19 грн. 3% річних і 136830,45 грн. відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101, 11112 Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ст. 43 цього ж Кодексу, стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги вимогам вищезазначених норм матеріального права та обставинам справи, про які вказувалось вище, та які мають значення для правильного вирішення спору, також не приділив належної уваги умовам укладеного між сторонами договору будівельного підряду, та фактично так і не з'ясував належним чином питання про дотримання між сторонами встановленого договором будівельного підряду порядку прийняття виконаних робіт та їх об'єму, оплати (з урахуванням часткової оплати таких робіт) та якості виконаних будівельних підрядних робіт.

Так, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог вказаної ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що завершальні роботи за договором будівельного підряду № 17-2/12/2012 від 02.12.2013 року Позивачем було виконано ще у вересні 2014 року, та стягуючи заборгованість на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, не з'ясовував питання дотримання процедури приймання виконаних робіт встановленої цим договором, як і не з'ясував причини, через які Відповідач відмовився від приймання робіт та від підписання відповідних актів їх приймання-передачі.

При цьому, апеляційним господарським судом також не враховано і те, що у випадку незгоди сторони з об'ємом, якістю та іншими обставинами, пов'язаними з виконанням робіт, що стали причинами відмови сторони від підписання актів приймання-передачі робіт та їх оплати, суд не позбавлений можливості, відповідно до положень ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, призначити у справі відповідну експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського суду і потребують спеціальних знань.

Також, відмовляючи у задоволенні первісного позову у частині стягнення упущеної вигоди через недоведеність таких вимог відповідними доказами, суд апеляційної інстанції, в такому випадку, для об'єктивності та повноти судового розгляду, до вирішення спору по суті не скористався своїм правом, передбаченим статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо витребування необхідних доказів для правильного вирішення і в цій частині спору по суті.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на зазначене таке, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято без всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, а також правовідносини, що виникли між сторонами та, в залежності від встановленого і вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-словенське підприємство "Хлібопекарний комбінат "Кулиничівський" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року та рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2017 року у справі № 922/1295/17 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Плюшко І.А.

Сибіга О.М.