Ухвала суду № 71165254, 12.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі: Луговому Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - державного реєстратора КобелевоїАлли Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності, вилучення та внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Усерпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 17.01.2008 між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11284992000 терміном до 17.01.2018 на суму 125000 дол. США. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором було укладено договір іпотеки № 75265, відповідно до якого він передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. Пунктами 5.2.1., 5.2.2. договору іпотеки передбачено, що єдиною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки або його продажу від імені іпотекодателя є окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя. У листопаді 2011 року на підставі договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами банк відступив ТОВ «Кей-Колект» свої права за кредитним та іпотечним договорами. У травні 2016 року він отримав від ТОВ «Кей-Колект» лист та інформаційну довідку з Державних реєстрів, з яких дізнався, що 04.04.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелева А.М. на підставі договору іпотеки здійснила реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект». Оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя ним не укладався, реєстрація права власності здійснена з порушенням умов договору, вимог Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Справа № 753/15437/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/8917/2017Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2017 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої Алли Михайлівни від 07.04.2016, індексний номер 29154607, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (код ЄДР 37825968).

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 398 грн. 40 коп. з кожного.

Не погодилось із вказаним рішенням суду ТОВ «Кей-Колект», представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність, необґрунтованість рішення суду у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її вирішення. Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийняте приватним нотаріусом КМНО як спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Спори, які виникають у цих правовідносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому суд має закрити провадження у справі. Також зазначає, що суд не з'ясував характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача, та не з'ясував, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає специфіці правовідносин. Таким чином представник відповідача вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту , даний спір відноситься до публічно-правових, так як стороною даного спору є суб'єкт владних повноважень, що виконує владно-управлінську функцію, оскільки державний реєстратор, яким виступає відповідач є суб'єктом владних повноважень, а предметом даного позову є оскарження дій, які віднесенні чинним законодавством до його повноважень та містить у позові вимоги , що передбачені КАС України.

Враховуючи вищевикладене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача Ільчук Н.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про задоволення заявлених ним вимог.

Представник позивача ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Приватний нотаріус Кобелева А.М. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, а тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 17.01.2008 АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11284992000, предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті в сумі 125000 дол. США під 13,40% річних зі строком кредитування до 17.01.2018 (а.с.16-23).

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань, взятих за вищевказаним кредитним договором, ОСОБА_1 передав АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3, про що між сторонами було укладено договір іпотеки від 17.07.2008 №75265, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. (а.с. 24-26).

12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк», як правонаступник АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей- Колект» уклали договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, предметами яких є, зокрема, передача банком товариству усіх прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_1 (а.с. 27-29, 30-31).

Відтак на підставі вищевказаних договорів у відповідності з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України ТОВ «Кей-Колект» набуло прав кредитора у зобов'язаннях, що виникли з вищезазначених договорів.

Судом також встановлено, що умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконувались, тому за умовами пункту 4.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вказана умова договору кореспондує з положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору), згідно яких іпотекодержатель (заставодержатель) має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки (застави).

Згідно з положеннями пункту 4.2. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України, підстав.

04.04.2016 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу - державним реєстратором Кобелевою А.М. здійснено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ТОВ «Кей-Колект» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29154607 від 07.04.2016).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 20.05.2016 № 59510042 вбачається, що підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Кей-Колект» був договір іпотеки № 75265 від 17.01.2008.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої А.М. про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Кей-Колект», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, реалізовуючи свої функції як державного реєстратора, не вчинив жодних нотаріальних дій, передбачених умовами договору іпотеки, внаслідок яких виникли б речові права, що підлягають державній реєстрації, у зв'язку з чим дійшов висновку, що ПН КМНО Кобелева А.М. не мала повноважень на прийняття рішення про державну реєстрацію від 07.04.2016 за № 29154607, яке було прийняте з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ТОВ «Кей-Колект» звернувся до приватного нотаріуса із заявою про державну реєстрацію речового права на спірну квартиру на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що спір, який виник між сторонами підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому суд повинен був закрити провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Колегія суддів приймає до уваги посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 14.06.2016 по справі № 21-41а16, де є тотожними предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, з даною справою, що переглядається в апеляційному порядку.

Так, у даній справі, на яку посилався ТОВ «Кей-Колект» у своїй апеляційній скарзі, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи наведені положення закону, а також те, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди, Верховний Суд України дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Беручи до уваги вищевикладене, відсутні підстави вважати, що справа, яка переглядається, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

А тому, посилання скаржника на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у справі № 21-41а16, зводяться до його особистого бачення та розуміння висновків суду.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом положень ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»)

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України.

При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»

В розділі 5 Договору іпотеки сторони визначили порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки і погодили, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути окремий договір про задоволення вимог іпотеко держателя, як то визначено умовами договору. З огляду на це є безпідставними доводи апеляційної скарги про наявність відповідного застереження в договорі іпотеки. Вказане застереження передбачає укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_4 за ТОВ «Кей-Колект» було зареєстровано приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки, а не на підставі окремого договору договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Матеріали справи не містять доказів, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Кей-Колект» було укладено окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду, що окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, а тому у ТОВ «Кей-Колект» були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов правильного висновку про незаконність прийнятого відповідачем рішення про реєстрацію права власності та внесення запису до державного реєстру щодо прийнятого рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, суд повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: