Рішення № 71164568, 19.12.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10629/17

Провадження № 2-а/750/1418/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі

Головуючого судді Требух Н.В.

З секретарем Будаш М.В.

За участю представника позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м.Чернігові справу №750/10629/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов’язання закінчити виконавче провадження, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2,-

в с т а н о в и в :

02.11.2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідача закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/3653/17 від 17.07.2017 року без застосування до відповідача стягнення виконавчого збору в розмірі 12800 грн. на підставі частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження і державний виконавець зобов’язаний закінчити виконавче провадження і відсутні підстави для стягнення 12800 грн виконавчого збору.

Ухвалою суду від 03.11.2017 року відкрито провадження у справі, і її розгляд призначено на 21.11.2017 року. 21.11.2017 року розгляд справи відкладено на 07.12.2017 року, до участі у справі залучено третю особу на стороні відповідача ОСОБА_2, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В судовому засіданні 07.12.2017 року оголошено перерву до 19.12.2017 року для надання документів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначає, що станом на день розгляду справи до виконавчої служби документального підтвердження виконання рішення суду від позивача не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що рішення суду в повному обсязі не виконано. При перерахунку пенсії позивачем не враховані суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Дослідивши матеріали судом встановлено, що постановою деснянського районного суду м.Чернігова від 10.05.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 року, зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_2 починаючи з 01.04.2017 року, виходячи з 80% його грошового забезпечення з якого сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні згідно довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 06.03.2017 року №179/1/2325.

17.10.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 750/3653/17 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 17.07.2017 року про зобов’язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_2 починаючи з 01.04.2017 року, виходячи з 80% його грошового забезпечення з якого сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні згідно довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 06.03.2017 року №179/1/2325.

23.10.2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області отримало постанову про відкриття виконавчого провадження № 54902880.

Розрахунок пенсії ОСОБА_4 було здійснено позивачем 14.07.2017 року, що підтверджується копією перерахунку за пенсійною справою №2501004115. Фактично грошові кошти в сумі 6098,96 грн. на картковий рахунок ОСОБА_2 були зараховані 05.07.2017 року, що підтверджується копією довідки ПАТ «Ощадбанк» від 27.10.2017 року № 36/933. Однак, всупереч постанови Деснянського районного суду м.Чернігова позивачем при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 не враховані суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Отже, обов'язком виконавця при відкритті виконавчого провадження є стягнення з боржника виконавчого збору.

Розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника-юридичної особи при виконанні рішення немайнового характеру, визначений ч. 3 ст. 27 Закону, а саме: чотири мінімальні розміри заробітної плати, що становить 12 800 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачений у статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, матеріали справи не містять інформації стосовно надання боржником відповідачу належних доказів здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 у відповідності до постанови суду. Також відсутні докази того, що відповідач, отримавши від позивача всю необхідну інформацію для здійснення дій щодо закінчення виконавчого провадження, не вчинив передбачених Законом дій та не закінчив виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Положеннями Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Тобто, дискреційне повноваження - це таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що задоволення вимог позивача є втручанням суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, а тому, за таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 9 , 72, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України (місто Чернігів вулиця П»ятницька 83-а ідентифікаційний код 21390940) до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (місто Чернігів проспект Миру 43) про зобов’язання закінчити виконавче провадження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у порядку, передбаченого ч.2 ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України апеляційна скарга подається у строки, передбачені ст..295 КАС України.

Повне рішення складено 21.12.2017 року

Суддя Н.В. Требух