Постанова № 71159792, 20.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3178/17 20.12.2017

Провадження №22-ц/784/2548/17

Справа 484/3178/17 Головуючий першої інстанції: Максютенко О.А.

Провадження № 22-ц/784/2548/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія: 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 грудня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючий - Колосовський С.Ю.,

суддів: Локтіонова О.В., Царюк Л.М.

секретар судового засідання – Богуславська О.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2017 року

за позовом Кредитної спілки «Світовид» (далі – КС «Світовид») до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 року КС «Світовид» пред’явила позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 23 грудня 2016 року уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № 694/16, за умовами якого позичальнику надано 65700 грн., строком на 36 місяців з дати отримання кредиту зі сплатою 36% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

У цей же день на забезпечення виконання кредитних зобов’язань було укладено договори поруки між КС «Світовид», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і між КС «Світовид», ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до яких поручителі зобов’язались солідарно відповідати в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов’язань за кредитним договором

Посилаючись на неналежне виконання боржником умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка за період з 23 грудня 2016 року по 30 вересня 2017 року, склала 74452, 01 грн. (63501,89 грн. – по кредиту та 10950, 12 грн. – по процентам), позивач просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та ОСОБА_5 цю заборгованість.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2017 року позов КС «Світовид» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь КС «Світовид» заборгованість за кредитним договором № 694/16 від 23 грудня 2016 року в сумі 74452,01 грн., з яких : 63501,89 грн. – по кредиту та 10950, 12 грн. – по процентам. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За правилами ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2016 року між КС «Світовид» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 694/16, за умовами якого позичальнику надано 65700 грн., строком на 36 місяців з дати отримання кредиту зі сплатою 36% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.3.5 кредитного договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіка розрахунків, що є невід’ємною частиною цього договору.

У забезпечення виконання кредитних зобов’язань 23 грудня 2016 року було укладено трьохсторонні договори поруки між КС «Світовид», ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і між КС «Світовид», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідно до цих договорів поручителі зобов’язались солідарно відповідати в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов’язань за кредитним договором.

За період з 23 грудня 2016 року по 30 вересня 2017 року ОСОБА_3 прострочила виконання зобов'язань, сплативши лише 9292,51 грн.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості складає 74452, 01 грн., з яких : 63501,89 грн. – по кредиту та 10950, 12 грн. – по процентам.

Наявність такої заборгованості і відповідно порушення строків сплати щомісячних платежів за кредитом позичальником не було спростовано належними та допустимими доказами. допущено порушення строків сплати щомісячних платежів, у кредитора виникло право на дострокове стягнення наданих кредитних коштів.

Враховуючи наведені обставини та вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що у кредитора виникло право на дострокове стягнення в солідарному порядку наданих кредитних коштів з позичальника та поручителів.

Аргументи в апеляційній скарзі щодо неотримання коштів за названим договором є безпідставними, так як спростовуються заявою-анкетою на отримання кредиту, заявою №2532 від 23 грудня 2016 року на видачу готівки, ордером №2532 до заяви на видачу готівки від 23 грудня 2016 року та чеком №0006 від 23 грудня 2016 року на яких міститься підпис позичальника, а також частковим погашенням позичальником кредитної заборгованості 26 грудня 2016р., 27 січня, 01 і 27 лютого, 23 березня, 18 травня та 29 червня 2017р. на загальну суму 9292 грн. 51 коп.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме про неповне врахування платежів 22 червня 2017р. на 2000 грн., 30 серпня 2017р. на 1000 грн. (а.с.44,45) не можна визнати обґрунтованими, тому що стосуються кредитних зобов’язань, які виникли за попередніми договорами, в тому числі №309/16 від 14 червня 2016р. про що зазначено в самих платіжних документах. Доказів сплати сум кредитної заборгованості, які не були враховані судом за кредитним договором від 23 грудня 2016 року відповідач не надала.

Рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителів не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2017р.

Головуючий: Судді: