Постанова № 71158793, 21.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 151/264/17

Провадження №22-ц/772/2594/2017

Категорія: 38

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач :Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 рокум. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Панасюка О.С., суддів Шемети Т.М., Зайцева А.Ю., з участю секретаря судового засідання Куленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань № 4 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу № 151/264/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області, ухвалене під головуванням судді Моцного В.С. 07 вересня 2017 року в селищі міського типу Чечельник, в залі судових засідань № 2 Чечельницького районного суду Вінницької області о 15 год. 25 хв., повний текст судового рішення складено 07 вересня 2017 року,

встановила:

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення їх від права на спадкування вказуючи, що вона разом зі своїми батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживала у жилому ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2014 році батько захворів і потребував постійного стороннього догляду, мати також хворіла. При житті батьків вона здійснювала за ними догляд, готувала їжу, прибирала, прала, купувала ліки, а також доглядала їхнє господарство. Після смерті батьків відкрилася спадщина. Діти її померлого брата ОСОБА_7: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя діда з бабою допомоги їм не надавали, однак на початку березня 2017 року звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_5 Просила усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті її батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 07 вересня 2017 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення її позову.

Зокрема, позивачка зазначала, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статей 16, 1224 ЦК України, неправильно їх витлумачивши, не застосував до спірних правовідносин норми глав 9, 22 СК України, які підлягали застосуванню. Неповно встановив обставини, що мають значення для справи, оскільки не перевірив її доводів про викрадення відповідачами майна спадкодавців, не залучив до участі у справі третіх осіб, не допитав свідка ОСОБА_8

В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не зявилась. Про час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судової повістки на зазначену нею в позовній заяві та апеляційній скарзі адресу, звідки повернулось рекомендоване поштове відправлення з довідкою про неможливість його вручення, оскільки адресат там не проживає (а. с. 155). Відтак, відповідно до приписів частини 5 статті 74 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент направлення судової повістки (08 грудня 2017 року), позивачка вважається такою, якій судовий виклик вручений належним чином.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції не зявились, подали заяву про відкладення розгляду справи через лікування адвоката ОСОБА_9, але довіреності або ордера на представлення їх інтересів вони не надали, як і доказів лікування адвоката, а тому колегія суддів не вважає причину неявки відповідачів поважною.

Отже, сторони є такими, що належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи за їх відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 61 ЦПК України в тій же редакції, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2016 року померла ОСОБА_6 (копія свідоцтва про смерть на а. с.10), а 02 листопада 2016 року ОСОБА_5 (копія свідоцтва про смерть на а. с. 11).

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_2, як дочка спадкодавця та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як онуки спадкодавця за правом представлення (обставина визнана сторонами).

У відповідності до частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту указаної норми закону та відповідно до роз'яснень викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

Таким чином, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Отже, оскільки позивачка не надала доказів перебування ОСОБА_6, яка померла 11 жовтня 2016 року, та ОСОБА_5, який помер 02 листопада 2016 року, у безпорадному стані, їх потреби в допомозі саме з боку відповідачів (факт відсутності такої потреби у ОСОБА_5 беззаперечно спростовується тим, що на момент смерті він перебував у відділенні постійного перебування людей похилого віку «Милосердя» територіального центру соціального обслуговування одиноких пристарілих громадян району в смт Чечельник Вінницької області, що не заперечувала сама позивачка, а тому ця обставина так само не підлягає доказуванню), то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такими, що втратили право на спадкування після ОСОБА_6, яка померла 11 жовтня 2016 року, та ОСОБА_5, який помер 02 листопада 2016 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не перевірки судом першої інстанції факту вчинення відповідачами викрадення майна зі спадкового будинку після смерті спадкодавців, тому що це виходить за межі предмета доказування у справі.

Щодо неповноти встановлення обставин справи, зокрема через недопит судом свідка ОСОБА_8, то колегія суддів виходить із того, що факт хвороби спадкодавців, їх похилий вік, на підтвердження якого позивачка просила допитати свідка, сам по собі не може бути підставою усунення відповідачів від спадкування, оскільки не підтверджує їх потребу у наданні допомоги саме відповідачами, як і факт умисного ухилення ними від надання такої допомоги.

Більше того, як стверджує сама позивачка, таку допомогу до смерті батьків надавала саме вона, що спростовує ту обставину, що померлі: 11 жовтня 2016 року ОСОБА_6 та 02 листопада 2016 року ОСОБА_5 потребували допомоги від ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Не заслуговують на увагу доводи і щодо незалучення третіх осіб: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 34 ЦПК України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін.

Згідно із частинами 1, 2 статті 35 ЦПК України, в тій же редакції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Проте, з клопотання позивачки про виклик в судове засідання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як третіх осіб для подання ними відповідного позову не вбачається на які саме їх права або обовязки щодо однієї із сторін може вплинути рішення в справі, самостійних вимог щодо предмета спору шляхом предявлення позову до однієї чи обох сторін вони не висували.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із частиною 1 статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин та обставини справи, визнані сторонами, зокрема те, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є лише позивачка та відповідачі (за правом представлення), суд першої інстанції не мав правових підстав залучати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до участі у справі як третіх осіб, тому що не залежно від задоволення позову чи відмови у ньому права на спадкування після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вони не набувають, а отже й рішення суду не могло вплинути на обсяг їх прав та обовязків.

Таким чином,доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, колегія судів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Чечельницького районного суду Вінницької від 07 вересня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_12

Судді: /підпис/ ОСОБА_13

/підпис/ ОСОБА_14

Згідно з оригіналом ОСОБА_12