Рішення № 71158702, 19.12.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15524/17

Провадження № 2/127/4697/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19.12.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Антонюка В.В.,

при секретарі Гончаруку І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк», треті особи без самостійних вимог на премет спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Замостянський відділ державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк», треті особи без самостійних вимог на премет спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Замостянський відділ державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 19.08.2016 року, приватним нотаріусом Дніпровського (колишнього Дніпропетровського) міського нотаріального округу ОСОБА_2, було вчинено виконавчий напис за № 7170 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №б/н від 07.10.2007 року, укладеним між ним та ПАТ ОСОБА_3 «ПриватБанк» у розмірі 24318,32 грн.

15.05.2017 року державним виконавцем Замостянського відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_4, на підставі виконавчого напису, було відкрито виконавче провадження № 53927667.

Позивач зазначає, що вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений на підставі заборгованості за Кредитним договором №б/н від 07.10.2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк». Проте, кредитний договір між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено не було, позивач підписував лише заяву на отримання кредитної картки, а з огляду на норми чинного законодавства, зокрема Постанови КМУ від 29.06.1996 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» заява на отримання кредитної картки не є підставою для одержання виконавчого напису. Крім того, однією з основних умов вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які підтверджують безспірність вимоги. Документом, який підтверджує факт безспірності вимоги, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Проте, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус не отримувала від позивача зазначеного документу. Виконавчий напис був вчинений на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. На підставі документів наданих відповідачем нотаріусу, не можливо встановити безспірність вимог відповідача до позивача.

Крім того, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Відповідно до поданого відповідачем розрахунку заборгованості, днем виникнення права вимоги вважається 07.07.2011 року, а саме дата виникнення заборгованості. Виходячи з наведеного, право вчиняти виконавчий напис нотаріусом закінчився 07.07.2014 року, в звязку із чим, позивач просить визнати виконавчий напис від 19.08.2016 року № 7170 вчинений приватним нотаріусом Дніпровського (колишнього Дніпропетровського) міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 боргу, за кредитним договором №б/н від 07.10.2007 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 24318,32 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_5, не зявилась, надала до суду письмову заяву в якій просила справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задоволити. В разі неявки представника відповідача, проти винесення заочного рішення не заперечила.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6, в судове засідання не зявився, про причини неявки до суду не повідомив, заяв до суду не надавав. Про дату та час розгляду справи, повідомлявся належним чином (а.с. 105,143).

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського ( колишнього Дніпропетровського) міського нотаріального округу ОСОБА_2, в судове засідання не зявилась, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі.

Представник третьої особи Замостянського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_7, в судове засідання не зявилась, надала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, при прийнятті рішення поклалась на думку суду.

Відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір б/н від 07.10.2007 року, згідно до якого ПАТ КБ

«ПриватБанк» надав позивачу ОСОБА_1, кредитний ліміт на пластикову карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 7 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.7-8).

Відповідно до виписки з особового рахунку боржника ОСОБА_1, заборгованість по кредитному договору б/н від 07.10.2007 року станом на 30.06.2016 року становить 23118,32 гривень ( а.с.9-10).

19.08.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі Закону України « Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №7170, яким запропоновано стягнути грошові кошти в сумі 24318,32 гривень з ОСОБА_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: залишок заборгованості за кредитом 6802,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 11202,22 гривень, пеня та комісія 3537,04 гривень, штраф 1077,06 гривень, та 1700 гривень витрат пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, всього з урахуванням витрат повязаних з вчиненням виконавчого напису 24318,32 гривень. Строк, за який провадиться стягнення - вісім років вісім місяців двадцять три дні, а саме з 07.10.2007 року по 30.06.2016 року. Виконавчий напис має бути пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби протягом одного року з дня його вчинення та набирає чинності з дня його реєстрації в реєстрі, тобто з 19.08.2016 року ( а.с. 5-6, 36).

Виконавчий напис ПАТ КБ «Приватбанк» пред'явив до виконання в Замостянський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (а.с.11).

15.05.2017 року відкрито виконавче провадження № 53927667 щодо виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с.13).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 2 Переліку № 1172 передбачено вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, яким передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В письмових поясненнях третьої особи: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, (а.с.107-110), зазначається, що стягувачем їй були надані необхідні документи, за умови надання яких може бути вчинений виконавчий напис, а саме: оригінал кредитного договору та виписка з рахунка боржника. Однак, виписка з рахунку боржника по суті не є випискою встановленої форми, а є розрахунком заборгованості.

Виписка ж по рахунку боржника є підтвердженням виконаних за день операцій та призначені для видачі або надсилання клієнтові (п. 5.6 Положення №254).

Таким чином і з даних обставин, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що позивачу надсилалась та він отримував від банку досудову вимогу про усунення порушення із зазначенням у ній стислого змісту порушених зобов'язань, тим самим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.

Не дивлячись на це, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого вказаного напису.

19.08.2016 нотаріусом вчинено виконавчий напис.

Отже нотаріусом не було перевірено факту направлення та отримання ОСОБА_1 вимоги, в межах якого повинен вчинятися виконавчий напис.

За викладених обставин, суд вважає, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, а також суми пені, відсотків, зазначені у написі, є безспірними.

Суд також не погоджується із доводами нотаріуса у письмових поясненнях про стягнення заборгованості у межах строку позовної даності, з огляду на таке. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 р., передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 р. за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ст. 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Як встановлено судом, за кредитним договором від 07.10.2007 позивач отримав кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії зі сплатою щомісячними платежами у погашення кредиту. Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в цілому - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. ст. 257, 261 ЦК України висловлена Верховним судом України у справах № 6-95цс14 та № 6-127цс14.

Як визначено у п.п. 3.3., 3.4. глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5, якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

З цих же обставин суд не приймає доводи нотаріуса про те, що відрахування нотаріусом строків вчинення виконавчого напису в порядку ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та згідно ст. 253 ЦК України має здійснюватися із дня, наступного за днем направлення кредитором боржнику вимоги про виконання останнім його зобовязань за цивільними правовідносинами, оскільки сама по собі вимога вказує лише на реалізацію банком права на примусове стягнення боргу, але не на правильність визначення ним такої суми з урахуванням строків давності.

Згідно із п.п. 2.1., 2.2. Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Пунктами 3.1. 3.5. Глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком № 1172.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Вчиняючи 19.08.2016 року виконавчий напис, нотаріус не звернув уваги на те, що з дня виникнення права вимоги банку стосовно зобовязань з погашення відсотків минуло більше трьох років загальної позовної давності, а по пені минуло більше одного року спеціальної давності. Дані строки банк на день вчинення виконавчого напису частково попустив.

Отже, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу

ОСОБА_2, не врахувала те, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням строків позовної давності, які встановлені у ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виконавчий напис від 19.08.2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 7170, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про стягнення грошових коштів в сумі 24318,32 гривень з ОСОБА_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 19.08.2016р., № 7170, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського (колишнього Дніпропетровського) міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 боргу, за кредитним договором № б/н від 07.10.2007 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 24318 (двадцять чотири тисячі триста вісімнадцять) гривень 32 копійки такими, що не підлягає виконанню.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: